Різні люди – одна мета: 29 років свою творчість дарує публіці Міський духовий оркестр «Полтава»

Наповнювати світ прекрасним, поширювати музичне мистецтво, дарувати людям приємні емоції, підтримувати, надавати сили, яких багатьом у нинішніх умовах дуже не вистачає… Із такою метою ось уже 29 років виходять на сцену артисти Міського духового оркестру «Полтава», першого професійного колективу цього формату в обласному центрі.

Здавалося б, такі різні – за віком, характером, світоглядом, уподобаннями, вони, тим не менш, як одна сім’я. Об’єднані Її Величністю Музикою та незмінним від початку існування колективу диригентом оркестру, власне, ініціатором його створення, заслуженим артистом України Едуардом Головашичем.

Свою концертну діяльність, за словами останнього, лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів, МДО «Полтава» розпочав у грудні 1995-го. Тоді до нього входило до 40 осіб. На сьогодні – 34. Як і в будь-якому колективі, склад оркестру час від часу змінюється: хтось вступає на навчання в іншому місті, хтось виходить на пенсію.

«Нещодавно ми порахували, скільки залишилося з того, першого, складу, – говорить Вікторія Сидорова (клавіші). – Не враховуючи мене, п’ять людей (Едуард Головашич, Олена Терещук, Валерій Прихожай, Сергій Мироненко й Олег Селезень – прим. автора). А було понад 30. Різного віку. Не кожен вірив, що оркестр буде існувати. Тому велика перемога, що ми є 29 років. І користуємося попитом у публіки. І в нас завжди є новий репертуар. Ми не набридли одне одному».

Власне, таке навіть складно уявити – на концертах Міського духового оркестру «Полтава» завжди панує душевна, тепла атмосфера, справжній драйв та позитив. Слухачі щирими оплесками віддячують музикантам за кожен виконаний твір (їх, до слова, – класичних, джазових, естрадних тощо – зібрано вже на сьогодні в репертуарі понад 1000, і частиною цієї унікальної нотної бібліотеки професіонали поділилися з музичними школами).

На виступі з нагоди 29-річчя оркестру відвідувачі не шкодували долоней, аплодуючи артистам, адже на сцені працювали, як співала неперевершена Тіна Тернер, Simply the Best (просто найкращі – з англ.). Цього разу вони побалували своїх шанувальників новою програмою з рок-хітів знаменитих гуртів: німецького «Scorpions», американського «Bon Jovi», шведського «Roxette, австралійського «AC/DC» та ін.

А от чи готують щось до Нового року та Різдва, музиканти поки що не зізналися, тримають у секреті. Тож публіка вже з нетерпінням чекає нової зустрічі, щоб дізнатися, чим іще подивують артисти.

«Я безмежно люблю цей колектив. Це дуже творчі люди», – зізнається директор МДО «Полтава» Наталія Кравченко.

Нові композиції, нові аранжування, нові заходи, нові проєкти – в оркестрантів завжди багато ідей!

«На концерті з нагоди 29-річчя показували відео, де діти грають на інструментах… Це наші проєкти. У нас із оркестром грають діти – діти музикантів. Ми залучаємо до спільного виконання учнів музичних шкіл, даємо їм шанс попрацювати з професійним колективом (наприклад, у проєкті «Україна – це ти» – прим. автора). Це ніби ковток свіжого повітря для них, пам’ять на все життя. Тож ми намагаємося залучати дітей. Це круто. Вони цього чекають, у них загоряються очі, як тільки дізнаються про такі проєкти. Для нас це щастя. Ми готові відпрацювати стільки репетицій, скільки треба, виправити всі помилки, аби тільки був результат», – ділиться Андрій Войтенко (труба).

Робота з молодим поколінням завжди була й залишається однією з важливих складових діяльності Міського духового оркестру «Полтава». Свого часу на його базі був створений дитячий духовий оркестр, який уже через пів року здобув звання зразкового, отримував призові місця на обласних марш-парадах.

«У нас часто були зустрічі, виступи в галереї мистецтв (Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка – прим. автора), – згадує Вікторія Сидорова. – Дітей виховали дуже багато».

Чимало років досвід виконавчої майстерності перебирають у майстрів і студенти, які навчаються в Полтавському фаховому коледжі імені М. В. Лисенка та інших закладах професійної освіти.

«У нас – ніби старт для молоді», – констатує художній керівник і головний диригент МДО «Полтава».

Після стажування в цьому колективі студенти їдуть до Харкова, Києва, Одеси, Дніпра та інших міст, де легко вступають у провідні виші країни.

«Я викладаю в Полтавському фаховому коледжі мистецтв імені Миколи Лисенка, – розповідає Вікторія Сидорова. – Коли ми виступаємо на День Конституції, 28 червня, мені боляче. Діти вже четвертий курс закінчили та йдуть. І з оркестру, і з коледжу. Розлучатися з ними шкода. Але водночас і радієш, адже вони мають розвиватися далі. Вони в нас виросли, навчилися… Зараз-от хлопчик із Києва приїхав, Назар, блискучий кларнетист, приїхав до Полтави, прийшов на наш концерт. Каже: «Вікторіє Миколаївна, так щемить, так хочу сюди, так тут здорово». Оце приємно. Напевно, ми правильно робимо, правильно виховуємо молодь, що її тягне».

Створити таку атмосферу в колективі вдалося, зокрема, за словами «старожилів», завдяки Едуардові Головашичу.

«У нас дуже легко працювати, – зазначає Олена Терещук (гобой). – Мені навіть складно нас назвати колективом – ми родина. Знаємо одне про одного все, переживаємо одне за одного. У нас чудовий колектив. І це завдяки Едуарду Анатолійовичу. Він зумів нас усіх згуртувати. Ми живемо, вболіваємо за одну справу. Якщо комусь погано, якщо комусь треба в чомусь допомогти – завжди будь-який із наших музикантів відгукнеться, й Едуард Анатолійович завжди зрозуміє, допоможе. Звісно, це стосується більше старшого покоління. Молодь поки що притирається».

Але влившись у Міський духовий оркестр «Полтава», кожен новий артист сприймає його вже, як ще один дім, родину…

«Я в оркестрі – з першого курсу музичного училища, з 1999 року, – ділиться Андрій Войтенко. – Ми пересіклися з Едуардом Головашичем, він запропонував прийти спробувати. Я із задоволенням погодився – і так воно й пішло-поїхало… Ми один в одного вчимося постійно. Я, наприклад, дуже часто цитую й прислуховуюсь, як веде репетицію Едуард Анатолійович. Це дуже допомагає. Майже три роки тому диригент нашого оркестру в коледжі був мобілізований. Зараз він повернувся, але певний час мені довелося його заміняти… Наш художній керівник – мудрий музикант, у якого можна багато чому навчитися. У нас ніколи не було суперечок, навпаки, якась допомога один одному. Завжди все в гарному тандемі. Це ніби сім’я. Коли в мене стаж переривався (я в консерваторії в Києві навчався п’ять років), то, коли приїжджав на вихідні, спочатку заїжджав додому, а потім їхав у оркестр. Це був реально ніби другий дім».

На сьогодні до складу колективу ввійшло багато талановитої молоді, у тім числі такої, яка через російську агресію змушена була залишити власні домівки. Звісно, повернути їм житло в МДО «Полтава» не в змозі, а от подарувати відчуття дому, душевне тепло й відчуття плеча близьких людей, притаманне йому, завжди раді. І так, власне, і відбувається.

«Я в оркестрі – з березня 2023 року, – ділиться Гліб Шаповаленко (туба). – Переселенець. Спочатку навчався в Бахмуті, закінчив там коледж мистецтв. Сам із Покровська. Приїхав сюди здобувати освіту. Навчаюся в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка на третьому курсі (музичне мистецтво за моїм інструментом). Дуже хотів потрапити в Міський духовий оркестр «Полтава». Хотілося отримати особистих навичок гри в колективі. Це дуже важливо, на мій погляд, бо куди музиканту без гармонійного слуху, без таких навичок?! Хочу розвиватися в цьому оркестрі. Наразі мені тут дуже подобається. Дружній колектив, цікава програма, гарний матеріал саме для навчання. Іноді отак сидиш на репетиції, працюєш-працюєш, той самий «Рамштайн» граєш – і тут мурахи по тілу починають бігти… Мені подобається грати весь репертуар нашого оркестру. Це різні стилі, різні емоції, різні напрямки – це дуже класно!».

Відчуває неймовірне задоволення від роботи в МДО «Полтава» й Анна Богданова, нині його солістка-вокалістка.

«1 вересня був рівно рік, як я працюю в цьому колективі, – згадує співачка. – Я навчалася, виступала, народила двох діток-погодок, знову почала виходити на сцену. Аж тут війна. Життя поділилося на до та після. Було дуже важко. І тут я побачила, як Міський духовий оркестр «Полтава» грає біля Палацy «Листопад». Це був благодійний концерт. Я подyмала, що теж хочy нести благодійнy місію, допомагати збирати кошти для військовиків. Прийшла до приміщення, у якому базується оркестр, зайшла до директора Наталії Олександрівни, кажу: «Я побачила, як ви робите благодійні концерти. Хочy y вас співати. Якщо це треба благодійно робити, я готова». Мене взяли на роботy. Я закінчила київськy консерваторію (Національнy мyзичнy академію України імені П. І. Чайковського – прим. автора) за спеціальністю «Артист-вокаліст театру музичної комедії та оперети», тобто можу співати як оперні твори, так і естрадні. Останні в мене краще виходять, це більш популярно, та й до душі ближче. Коли я навчалась у Києві, ходила на всі кастинги «Х-фактора», «Голосу країни». Мене запросили на шостий сезон. Із Вакарчуком. Він мене вибрав, повернувся. Дуже класна людина, просто мега-музикант, людяний, у ньому немає зверхності. Святослав Вакарчук навчив мене завжди бути готовою до виступу, ніколи не боятися сцени. Якщо я вибрала цей шлях, маю ним іти».

Це справді правильно – іти вперед, іти так, як це вже 29 років робить Міський духовий оркестр «Полтава» під орудою Едуарда Головашича – постійно тримаючи у фокусі уваги свою мету, працюючи з людьми та для людей, упевнено й креативно справляючись із різними завданнями, серед яких – залучення до заходів державного, регіонального, міського рівнів, концерти на підтримку Захисників і Захисниць України, внутрішньо переміщених осіб та ін., презентації власних творчих програм і проєктів тощо. І дуже хочеться, щоб на цьому шляху здійснювалися всі мрії й побажання, зокрема…

«Довголіття, творчої наснаги та найшвидшої перемоги!» – як сказав художній керівник і головний диригент МДО «Полтава».

Віолета Скрипнікова

Фото автора