«Сам плакав – і слухачі ридали» – таку назву мав пам’ятний вечір, присвячений 210-й річниці від дня народження українського бандуриста, легендарного кобзаря Хведора Гриценка-Холодного.

 Обличчя історії формують особистості. Саме про таку неординарну постать розповіла гостям ведуча вечора Іванна Бруцька, завідувач відділу мистецтв.

Хведір Гриценко-Холодний народився на Полтавщині. У віці 14 років осліп, тому взявся опановувати бандуру. Вчився у незрячих бандуристів Василя Назаренка та Дмитра Кочерги та в оркестрах панів Твардовських, Кочубеїв, Абазів. Багато перейняв у слобідського торбаніста Семена Чаплі та бандуриста Івана Однорога.  Техніка його гри вражала: сорокап’ятиструнна бандура звучала, як скрипка; бандурист грав душею: сам плакав – і слухачі ридали.

За письмовими свідченнями полтавського живописця Порфирія Мартиновича, неповторно виконував думи «Про вдову й трьох синів», «Про сестру та брата», «Втеча трьох братів з Азова», «Маруся Богуславка», «Брати Самарські», «Олексій Попович», «Фесько Ганжа-Андибер».

Окрасою вечора став виступ кобзарів з центральної та східної України. З Переяслава – Микола Товкайло ¬– український кобзар, археолог, кандидат історичних наук виконав кант «Георгію» та «Думу про Олексія Поповича»; живу легенду Ірпіня представляв Віталій Кобзар, сучасний музикант, автор музично-просвітницького каналу «Кобзарі», надзвичайно натхненно виконав «Думу про Федора Бездольного Безродного» та кант «Печерські Божій матері»; Харків, місто вільних нащадків козаків, показав молодий паросток кобзарської справи Дмитро Радченко, виконав декілька творів з репертуару легендарного кобзаря Хведора Гриценка-Холодного. Наше славетне місто Полтаву  представляв Назар Божинський, кобзар, лірник, торбаніст. У своїй неповторній манері виконав «Думу про Івася Коновченка».

Захід відбувся у неймовірному піднесенні, бо українці бережуть пам’ять про кобзарів і бандуристів, цю золоту корону талановитих музик і співаків, носіїв незнищенного українського духу.