Ви тут:
Суспільство 

11 червня – Всесвітній день боротьби з раком передміхурової залози

11 червня – Всесвітній день боротьби з раком передміхурової залози

Простата (передміхурова залоза) це невелика залоза форму якої можна порівняти з волоським горіхом. Вона виробляє насінну рідину, що живить та транспортує сперматозоїди.

Рак – це серйозне захворювання, що полягає у необмеженому та неконтрольованому рості аномальних клітин в організмі. Рак простати (ракова пухлина передміхурової залози, РПЗ) – це злоякісне новоутворення, що розвивається з епітелію передміхурової залози та вважається одним із найбільш поширених онкологічних захворювань серед чоловіків.

Зазвичай ракова пухлина передміхурової залози росте повільно. Цей тип раку виявляють переважно у чоловіків, яким понад 65 років. Згідно з результатами численних досліджень, більшість чоловіків мають певні форми раку простати без жодних зовнішніх симптомів захворювання, і саме це ускладнює діагностику на ранніх стадіях. Однак важливо пам’ятати, що вчасна діагностика та лікування може бути досить ефективним для чоловіків, у яких цей тип раку розвивається досить швидко.

В Україні спостерігається тенденція до збільшення нових випадків захворювання на рак простати. За даними Національного канцер-реєстру, в 2015 році виявлено 6898 нових випадків захворювання.

Показники смертності від раку простати в Україні – 41 випадок на 100 тис населення. У світі цей показник становить 18,7 на 100 тис. Така статистика передусім пов’язана з тим, що чоловіки досить рідко звертаються до фахівця – у нас відсутня культура профілактичних оглядів у уролога. Тут треба враховутавати також той факт, що на ранніх стадіях рак простати проходить безсимптомно.

В Україні сьогодні метастатичне захворювання виявляється у 21% серед вперше діагностованих хворих. У США такий показник складає лише 5%. Все це обумовлює високу смертність протягом першого року після встановлення діагнозу – 16.5% за матеріалами свіжого випуску канцер-реєстру.

У різних людей виникають різні симптоми раку простати (РПЗ) а інколи абсолютно відсутні будь-які зовнішні прояви розвитку цього захворювання.

До найпоширеніших симптомів раку передміхурової залози належать:

  • різні розлади та порушення сечовипускання: слабкий або перерваний потік сечі, часте або прискорене сечовипускання (переважно вночі), важко почати сечовипускання, неповне спорожнення сечового міхура, біль або печіння під час сечовипускання;
  • кров у сечі або спермі;
  • біль в області спини, стегна або тазу, яка не зникає;
  • болісна еяколяція;
  • значне схуднення;
  • імпотенція.

 

При виявлені одного чи кількох перелічених вище симптомів, потрібно негайно проконсультуватися із лікарем. Важливо пам’ятати, що усі ці симптоми не завжди є проявами раку передміхурової залози, а можуть бути пов’язані й з іншими серйозними захворюваннями.

Згідно з даними численних досліджень, встановлено перелік найбільш поширених факторів ризику розвитку раку простати (РПЗ).

  • Вік. Як правило, ризик розвитку раку простати збільшується пропорційно до віку чоловіка.
  • Спадкова генетична схильність. Існують гени (сімейний анамнез), які успадковуються від батьків та можуть підвищити ризик захворювання на рак простати (РПЗ). Результати жодного із проведених на сьогоднішній день досліджень не доводять, що конкретний ген підвищує або знижує ризик виникнення раку передміхурової залози. Однак немає сумніву, що чоловіки, у яких хтось із близьких родичів (батько, брат чи син) хворів на рак простати, в 2– 3 рази частіше страждають від цього типу раку.
  • Расова приналежність. Представники негроїдної раси (темношкірі чоловіки африканського походження) хворіють на РПЗ значно частіше, ніж представники інших расових чи етнічних груп. Крім того, у них зазвичай діагностують захворювання у порівняно молодому віці та вже на пізніх стадіях.
  • Ожиріння. Люди, які мають надмірну вагу, можуть мати вищий ризик розвитку раку простати.
  • Професійні шкідливості. Так, ризик розвитку раку простати вище у зварювальників і у робітників, які безпосередньо контактують з каучуком, гумою, кадмієм
  • Хронічні інфекції урогенітального тракту — особливо простатит.

 

Діагностика та лікування

Онкологічний скринінг – це спеціальне обстеження осіб, які не мають клінічних симптомів захворювання, з метою виявлення раку на більш ранній стадії.

Ректальне пальцеве дослідження простати є обов’язковим обстеженням, під час якого можуть бути виявлені ущільнення простати, наявність яких виключає злоякісну пухлину.

Одним із поширених видів медичних досліджень для діагностики раку передміхурової залози є аналіз крові для визначення рівня ПСА. Проте, підвищення рівня ПСА може вказувати як на рак простати, так і на інші серйозні захворювання або порушення (наприклад, збільшення розміру передміхурової залози або наявність інфекції). Крім того, рівень ПСА в крові може зрости внаслідок прийому певних ліків або після деяких медичних процедур.

Усім чоловікам старше 40 років рекомендовано 1 раз на рік здавати кров на PSA  та/або пройти консультацію уролога. Чоловікам від 18 до 40 років – консультацію уролога 1 раз на 3 роки.

Одним із способів дізнатися, чи саме пухлина стала причиною відхилення від норми результату аналізу на ПСА є біопсія – сучасний швидкий метод забору клітин з передміхурової залози для мікроскопічного дослідження з метою підтвердження попереднього діагнозу. Наявність ракових клітин підтверджує діагноз, після чого лікар пропонує варіанти лікування.

Не існує єдиної стандартної тактики лікування раку простати, оскільки на різних стадіях розвитку захворювання необхідні різні методи дослідження та лікування. Крім того, при виборі та призначенні ефективного методу лікування прийнято враховувати вік чоловіка, період та форму протікання захворювання, ризик ускладнень та наслідків, а також побажання хворого.

Серед найбільш поширених видів лікування раку простати виділяють наступні:

  • Активне спостереження. Моніторинг неагресивних пухлин простати передбачає проведення регулярних досліджень та обстежень (УЗД простати і тест на рівень ПСА в крові), а також призначення остаточного виду лікування у разі необхідності.
  • Хірургічне втручання – радикальна простатектомія це повне хірургічне видалення передміхурової залози. Ця операція є основним хірургічним втручанням при локалізованих формах раку простати і може виконуватися відкритим шляхом або малоінвазивним (лапароскопічним або робот-асистованим методом). Особливу перевагу від хірургічного лікування отримують молоді (до 65 років) пацієнти високого ризику, коли оперативне втручання виступає складовою частиною мультимодального підходу до лікування.
  • Променева терапія. Для руйнування злоякісної тканини використовують радіаційне опромінення двох типів: зовнішнє та внутрішнє.
  • Гормональна терапія. Оскільки рак простати є гормонально-залежним типом пухлини, цей вид терапії полягає у блокуванні постачання необхідних для росту пухлини гормонів. Гормональна терапія застосовується лише у тому разі, коли інші методи лікування провести неможливо. Такий вид лікування застосовується, як правило, у пацієнтів із метастатичним захворюванням.
  • Хіміотерапія використовується у пацієнтів із метастатичним захворюванням у комбінації з гормональною терапією.
  • Імунотерапія (лікування імунобіологічними препаратами з метою боротьби з раком та зменшення кількості негативних наслідків після інших типів лікування) показала свою ефективність в лікуванні запущених форм раку простати, але нажаль є дуже високовартісною і не застосовується широко в світі.

 

Анна Редченко, лікар ЗПСЛ КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Полтавської міської ради»

 

 

 

 


 

Перейти до вмісту