Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У ПДМУ відзначили день пам’яті Віктора Дельви: до 100-річного ювілею

У ПДМУ відзначили день пам’яті Віктора Дельви: до 100-річного ювілею

28 травня Віктору Дельві лікарю-неврологу, доктору медичних наук, професору, ректору Полтавського державного медичного університету з 1974 по 1987-й рік (тоді ПМСІ) виповнилося б 100 років. І в цей поважний ювілей медична спільнота університету разом з онуком Михайлом Дельвою (завідувачем кафедри нервових хвороб, професором ПДМУ) та його дружиною Іриною Дельвою (професором кафедри нервових хвороб ПДМУ), а також всіма небайдужими до його постаті людьми, зібралися вшанувати пам’ять лікаря і згадати його добрим словом.

20 років життя та діяльності Віктора Олександровича у Полтаві залишили тільки гарні спогади у його вихованців та колег: «Виважений, спокійний, знав свою справу, гарний керівник, наставник, громадський діяч, лікар, науковець, гордість закладу!».

Народився Віктор Дельва на Луганщині у родин службовців, мати була вчителькою, батька не стало, коли йому виповнилося 4 роки.

Не встиг юний Віктор закінчити школу, як розпочалася 2-га світова війна.

І саме вона за кілька років викувала із хлопчика (який добровольцем пішов служити у свої 19) по-справжньому сильного чоловіка, воїна, а разом з тим і поета, а згодом – лікаря-невролога, успішного керівника вищого навчального закладу.

Після війни Віктор Дельва з відзнакою закінчив Донецький медичний інститут (1951р.), працював у ньому, з 1961-го – робота в Івано-Франківському медичному інституті, де успішно захистив докторську дисертацію і був затверджений у званні професора кафедри нервових хвороб, трохи згодом він стає проректором з навчально-наукової роботи університету.

До Полтави на посаду ректора ПМСІ Віктор Дельва потрапив за наказом Міністерства охорони здоров’я 8 лютого 1974-го, пропрацював на посаді до 1987-го, далі – робота на кафедрі нервових хвороб і медичної генетики.

23 січня 1994 року Віктор Дельва відійшов у інший світ, але пам’ять про нього жива.

І тому день народження лікаря, поважний 100-річний його ювілей колектив ПДМУ відзначав на кількох локаціях.

Розпочали покладанням квітів до погруддя Віктора Дельви у внутрішньому дворику Університету. Потім відвідали народний музей історії ПДМУ, де послухали про нього як захисника, учасника 2-ї світової війни, нагородженого орденами Слави ІІ і ІІІ ступенів і 10-ма медалями, а також про нього як літератора і поета, зокрема, автора унікального щоденника, документальної повісті «Ми йшли сюди довго», а також «У грізній заграві сорок першого», «Два роки перед війною» та окремих унікальних віршів лікаря українською про Україну.

Наступною локацією з пошанування пам’яті про Дельву стала бібліотека ПДМУ. Там на гостей очікувала книжкова виставка, присвячена В. Дельві, а ще – цікаві розповіді та спогади колег, учнів та родичів.

Ректор ПДМУ, професор Вячеслав Ждан згадав історію зі студентських років, коли здавав іспити у Віктора Дельви, про суворі його настанови щодо читання книжок і відповідального ставлення майбутніх лікарів до навчання, які принагідно поставив у приклад й молодому поколінню присутніх на заході – інтернам. 

Максим Потяженко (професор, завідувач кафедри внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів ПДМУ) вже дорослим познайомився з Віктором Дельвою, тож, зупинився у своєму виступі на співпраці та внутрішній роботі Університету в ті роки, а також про Віктора Дельву як розбудовника закладу, зокрема про ініціативу побудови морфологічного корпусу університету. 

Особистими враженнями, які базуються на спілкуванні з сім’єю Дельвів (а саме з дружиною Віктора Дельви, сином та онуком) поділилась дружина онука ювіляра, професор кафедри нервових хвороб ПДМУ Ірина Дельва. Віктор був відмінником у школі та мріяв стати астрономом, жінка розповіла про період війни у його біографії та унікальні спогади, описані в книжках, про емоційні листи до матері з фронту, і нарешті про наукову діяльність, що налічує 200 праць у більшості присвячених вивченню кількісному вмісту і діагностичного значення мікроелементів у тканині головного мозку, підкіркових вузлах, спинномозковій рідині, при захворюваннях нервової системи.

Продовжувач лікарської справи дідуся на кафедрі нервових хвороб Університету, професор Михайло Дельва також занурився у спогади. Він розповів про інтелігентного і творчого батька Віктора Дельви, який також був учасником 2-ї світової війни, після завершення якої невдовзі помер. Дельва молодший згадував свого дідуся з особливим теплом, бо дуже любив його, проводив з ним спільне дозвілля, їздив на відпочинок на море, спом’янув як той дотримувався здорового способу життя, щоранку бігав та обливався холодною водою, а ще мав улюблене хобі – мисливство.

На останок Михайло Дельва подарував музею Університету сімейну реліквію – молоточок дідуся.

У ПДМУ є аудиторія названа ім’ям Віктора Дельви, також на кафедрі нервових хвороб Університету відкриті меморіальні кімнати.

Фото – ПДМУ 

Перейти до вмісту