У Полтаві відзначили 210-ту річницю від дня народження Шевченка

Тарас Шевченко актуальний завжди, а в час народної російсько-української війни за незалежність особливо. У цьому переконалися учасники низки тематичних заходів з нагоди 210-ої річниці від дня народження національного Пророка, які відбулися цими днями у Полтаві.  

Вистава «Думи Кобзаря» та вшанування у бібліотеці

За підтримки Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА обласний театр імені Миколи Гоголя створив і продемонстрував виставу «Думи Кобзаря». На прем’єрний показ завітали учні старших класів шкіл м. Полтави та області. Вони разом з акторами поринули у глибини творчості Тараса Шевченка, який є символом волі та українського національного відродження.

Літературно-музичну годину «Єднаймо душі словом Кобзаря» організував відділ абонементу Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського. Учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського, студенти Луганського університету імені Шевченка, полтавці старшого віку прийшли на дійство, щоб пересвідчитися в невмирущості Слова великого Тараса. Модерувала захід бібліотекарка Тетяна Гусар. Слово про Шевченкову Правду виголосила очільниця Центру української мови Полтавського національного педагогічного університету, доцентка Віра Мелешко.

Просвітницьке зібрання у Полтавському вищому міжрегіональному професійному училищі

 відбулося за участю Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та громадської активістки, діячки волонтерського загону з допомоги ЗСУ «Невтомні бабусі», першої голови управи, а нині голови Ради старійшин Полтавського крайового Руху, правозахисниці і вишивальниці Зої Коваленко. Вона представила свої праці-вишивки – портрети Шевченка.

Щиру промову про батька Нації, безсмертного Тараса виголосив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар: «Шевченко для України – це Божий посланець, оскільки народився у 1814 році, коли, як сам писав у своїх творах, «на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує», у розпал найлютішої імперської реакції, коли з рук українців було вибито меч визвольної боротьби після трагічної для нас Полтавської битви, коли Російська імперія неприховано і брутально нищила будь-які спроби свідомих українців відродити українську мову та культуру і створити незалежну державу. І тоді в обороні українства стала потужна зброя— слово Шевченка, який є Пророком української державності, будителем української нації. Йому належать слова-заповіт: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля». А вже через понад два десятиліття після відходу Пророка українські інтелектуали, серед них і майбутній ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський, створили «Братство тарасівців» — підпільну антиросійську організацію, яка у назві мала ім’я Шевченка».

Пан Олег продемонстрував просвітницький слайдер УІНП про Кобзаря та пісні на слова Шевченка «Суботів» у виконанні гурту «Кому вниз»

і «Тече вода з-під Явора» у виконанні гурту «Спів братів».

Також представник УІНП детально зупинився на розвінчуванні міфу російсько-комуністичної пропаганди про, нібито, виняткову роль російської інтелігенції у справі визволення Тараса Шевченка з кріпацької неволі. Зокрема, пан Олег розповідав про справжнє, аж ніяк не російське походження художника Карла Брюллова (по батькові нащадок знаменитих французьких емігрантів-гугенотів, по матері – німець, Карл Брюлло став Карлом Брюлловим за указом Олександра I, аби прізвище сповіщало іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувало російські прізвища, йому подарували букву «в»; оскільки життя в Петербурзі не склалося, художник випрохав дозвіл виїхати в улюблену Італію; доїхав до кордону, там зняв одяг і викинув його, бо не хотів брати з собою навіть пилюку Росії-мачухи), поета Василя Жуковського (син Сальхи – туркені, яка потрапила до російського полону при штурмі Бендер у серпні 1770 року), графа Михайла Вієльгорського (поляк, віолончеліст, композитор), а також Олексія Венеціанова – сина грецького купця з Ніжина Фармакі-Венеціано та українки. А ще правду й про роль українців: художників Івана Сошенка і Аполлона Мокрицького, поета Євгена Гребінки, письменника і громадського діяча Василя Григоровича.

А ще Пустовгар розповів про унікальний видавничий проект ОДА «Тарас Шевченко і Полтавщина». Десять років тому цю книгу упорядкували перший заступник Директора Державного архіву в Полтавській області Тарас Пустовіт та директор Центру дослідження історії Полтавщини Олександр Білоусько. Вони оприлюднили відомості про перебування Т.Г. Шевченка в Полтавській губернії в 1843-1844, 1845-1846 та 1859 роках: місця, які він тоді відвідав, людей, з котрими зустрічався та присвячував їм свої твори. Також упорядники повідали про полтавців, які працювали над увічненням образу поета і його літературних персонажів та про митців, що торкалися Шевченківської тематики у своїй творчості. Книга нагадує, що зв’язки з Полтавщиною у Кобзаря були міцніші, ніж із якимось іншим куточком України, і мешканці Полтавського краю мають пам’ятати, що по цій землі ходив, її описував і змальовував геніальний син і пророк нашого народу.

Виставка у галереї мистецтв та музичний вечір-хронограф «Шевченкове слово»

У виставковій залі Галереї мистецтв імені Миколи Ярошенка відкрили виставку полтавських художників «Борітеся – поборете». На церемонії  відкриття промовляли митрополит Полтавської єпархії ПЦУ владика Федір тголова обласного осередку Національної спілки художників Юрій Самійленко.

 А Центр культури та дозвілля Полтавської міської ради розгорнув виставку картин Назара Божинського — художника, архітектора, кобзаря, лірника, торбаніста, громадського діяча, доцента кафедри дизайну Інституту культури і мистецтв Львівського національного університету імені Тараса Шевченка та влаштував музичний вечір-хронограф «Шевченкове слово». Рефреном на ньому лунало, що нині творчість Пророка Нації мобілізує на боротьбу з російськими окупантами. «Що було б, якби Кобзар повернувся на цю землю в наш час? Писав би великі вірші, які вправили б нам мізки, і витрусили звідти сміття? – Так! Знайшов би слова, які допомогли би багатьом впоратися з сумнівами? – Так! Він був би серед нас. Воював», — стверджували організатори заходу.

Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті