Полтавці створили для військових видання про історію боротьби українців за свою державу
Полтавці створили для військових видання про історію боротьби українців за свою державу
«Московія проти України. Двобій на розвилках історії» – таку назву отримала книга, присвячена переломним моментам боротьби українського народу за вільне існування у власній державі, яку він уже не перше століття веде проти московських загарбників.
Підготували її вчитель історії та права й колишній військовослужбовець Збройних сил України Едуард Фісун разом із колегами: директором «Науково-редакційного підрозділу – Центру по дослідженню історії Полтавщини» обласної ради Олександром Білоуськом і заступником директора – начальником відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області Тарасом Пустовітом.
По суті, це видання – новий погляд на події минувшини, який допомагає читачам більш глибоко зануритися в суть історичних процесів, що відбувалися раніше й відбуваються тепер, щоб отримати для себе відповіді на питання, які турбують багатьох українців: «Чи можна було уникнути нинішньої війни?», «Що потрібно для перемоги над окупантами?», «Як може скластися подальша доля нашої країни в разі поразки/перемоги?» та ін.
Потреба – від воїнів до учнів
Найперше ця книга призначена для військовиків і волонтерів, людей, які стоять на захисті України. На них, власне, автори видання й орієнтувалися від самого початку, створюючи роботу, адже прекрасно розуміють, що інформація на війні – один із найцінніших ресурсів. Це стосується не тільки відомостей про плани та дії агресора. Важливе значення має також знання історії боротьби з ним. Така поінформованість дозволяє українцям не лише фізично, а й морально протистояти ворогові, надає сил для спротиву, мотивує на перемогу.
Задум написати цю книгу з’явився в полтавця Едуарда Фісуна під час служби в ЗСУ. Для пацифіста за переконаннями, як він сам себе називає, 24 лютого 2022 року змінило все – у перші ж дні повномасштабної російсько-української війни чоловік добровольцем пішов захищати нашу державу. І саме в армії відчув, наскільки воїнам бракує тієї історичної пам’яті, що в боротьбі з агресором дає відчуття правильності власного вибору: ти – на своїй землі, і правда – на твоєму боці.
«У батальйоні, де я служив, було багато офіцерів, яким 40+, які вчили радянську історію, були виховані на цих міфах, фальшивих інтерпретаціях. Вони знали те, чого їх навчили комуністи, а це була дуже сильна, потужна пропаганда. Тож з’явилася ідея показати українську історію очима українських істориків, із додаванням краєзнавчого матеріалу… І ми придумали такий проєкт «захалявної» книжечки, виготовленої зі спеціального матеріалу, який не псується швидко, яку можна зберігати, читати в різних умовах, – розповів Едуард Фісун. – Найперше це військова історія. Історія спротиву московії. Це історія, де ми б могли виграти, реально виграти, але тяжкий збіг обставин не дозволив».
Автори вважають за доцільне поширення такого видання не лише серед воїнів і волонтерів, а й серед громадян, які певний час проживали на окупованій росіянами території. Там, як відомо, загарбники знищували всі українські бібліотеки, особливо книги національного, історичного спрямування, завозили свою літературу, зі спотвореними даними про минувщину. Тож під час відтворення книгозбірень після деокупації важливо наповнювати їх виданнями, у яких викладена справжня, а не перекручена історія нашого народу.
Водночас, як зазначили творці, корисною буде така література й для школярів та всіх, хто цікавиться розбудовою нашої держави, небайдужий до процесів, які відбуваються в ній.
«Що було б, якби…»
На перший погляд, ну що б могло бути цікавого в іще одній версії історії України. Напевно, знайдеться немало людей, які скажуть, що їх і так уже вдосталь: і скорочені варіанти, і популярні, й ін. Але книга полтавців від них суттєво відрізняється. Створюючи її, автори «пішли трохи іншим шляхом».
Сконцентрувавшись саме на темі протистояння українців загарбникам із московських земель, науковці, по-перше, звернули увагу на певні закономірності, за якими відбувалися події.
«Історія розвивається дуже своєрідним чином, який незрозумілий до кінця звичайній людині, яка живе всередині історії та не помічає її присутності у своєму житті. Історія рухається по якихось наперед поставлених рейках, прокладених діями всіх тих, хто жив до нас, і тих, хто живе одночасно з нами. Ця передвизначеність виявляється в історичних епохах, що з певною циклічністю змінюють одна одну», – зазначили у виданні його укладачі.
Про ці епохи говорив, зокрема, знаменитий український археолог та історик Микола Чмихов, схему якого використали у своїй роботі полтавці. Він стверджував, що післяльодовиковий період ділиться на шість епох (шоста тільки почалася), кожна з яких складається з трьох періодів по 532 роки, і на зламах цих епох (зсувах) відбуваються страшні катаклізми: кліматичні, геологічні, соціальні, економічні та ін.
«Якщо ми бачимо цю передвизначеність, то повинні тоді замислитися, яка ж тут роль нас, людей. Чи ця передвизначеність не дає ніяких шансів і ми, як кажуть, сліпі знаряддя якогось незрозумілого процесу? І отут виявляється, що всередині цих епох діють люди, мільйони людей, мільйони свобідних воль. Вони накладаються одна на одну, і або в нас нічого не відбувається, або, якщо з’являються пасіонарії, ті, хто можуть повести за собою маси, відбуваються якраз оці всі зміни, яким ми й завдячуємо тим, що називаємо історичним поступом, – пояснив Олександр Білоусько.
За наявності свободи вибору в таких випадках з’являються розвилки, що стають вузловими точками історії, можливі різні варіанти розвитку подій.
«Ми подивилися на ці розвилки під таким кутом зору: де ж ми тут недопрацювали, де ми не догнали, де ми програли тощо. А тоді «вкинули» сюди пасіонарний момент, тих людей, які очолювали, які б могли своєю волею, енергією змістити рух історичного поїзда в нашу сторону», – додав науковець.
І зауважив, що йдеться не лише про українців, а й тих, хто нам допомагав і допомагає: литовців, татар, французів, поляків та ін.
Такі персоналії, як зауважив Тарас Пустовіт, представлені в книзі не лише сухою біографічною довідкою. Тут добре висвітлена роль цих людей, «дуже класно розставлені акценти».
«Наприклад, період Української революції… Герої Крут, Чорні запорожці, лицарі Зимового походу, Холодний Яр, українець, який назвав москалів ворогами українського народу й заповів проганяти їх з України, Микола Міхновський, новітній погромник Києва з московії Михайло Муравйов, українець, зраджений московією, Нестор Махно, українець, який не піддався москві, Симон Петлюра та багато ін., про яких наша молодь повинна знати, – сказав архівіст, – тим паче сьогодні, коли йде така гібридна війна по всіх напрямках, по всіх позиціях, коли окупант намагається знівелювати наших героїв, перекрутити нашу історію».
Зазвичай історики не дуже люблять розмірковувати на теми: «Що було б, якби…». Але в цьому якраз – уся сіль, переконані автори книги. Цей аналіз неоціненний для розуміння ходу історії, а відтак і поведінки в ситуаціях, коли є вибір між різними сценаріями.
Україна, на жаль, поки що не використала з користю для себе ті розвилки, які вже траплялися на її історичному шляху. Але наразі – час чергових змін. Об’єктивна логіка історії зберігається, і саме від нас залежить, чи оберемо ми потрібний напрям цього разу.
«А де взяти?»
Виступаючи на презентації книги «Московія проти України. Двобій на розвилках історії», речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін зазначив:
«Будь-яка праця, що дозволяє відновити вирвані під час радянської окупації сторінки української історії, заслуговує на всебічне поширення та висвітлення. Ми зі свого боку оцінили це видання, нам дуже сподобалося».
Покликана допомогти українцям краще розуміти власну історію, книга сформована так, що робить викладене простим, зрозумілим і близьким сучасному читачеві.
До відбору матеріалу для цієї роботи її творці підійшли надзвичайно серйозно, «намагалися не дуже відомі навіть речі показувати». А щоб зробити інформацію більш зрозумілою, історики доповнили її наочними матеріалами.
«Ми вручну зробили карти до цих зсувів і розвилок. Це зайняло дуже багато часу, намалювати їх. А потім іще зробили підбір ілюстрацій, ясна річ, що живописних, бо до середини ХІХ ст. ніяких фотографій не було, – розповів Тарас Пустовіт. – Я вважаю, що надзвичайно корисною є інформація в додатках. Ми дуже довго працювали над тим, щоб визначити військові одиниці, які названі на честь наших героїв… Вишукували пісні перемоги…».
Усі ці додаткові матеріали ввійшли вже до повноформатної, не кишенькової, версії книги. Але для її випуску на сьогодні у авторів немає коштів.
«Із першим виданням, на 240 сторінок, нам допоміг Департамент інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Полтавської обласної військової адміністрації. Там невеликі гроші були. Ми видали першу книжечку. Вона розійшлася-розлетілася. І звідусіль до нас посипалися питання: «А де взяти?», – поділився Олександр Білоусько.
Другий наклад видання, теж у кишеньковому форматі, однак більш розширений, на 400 сторінок, автори опублікували вже власним коштом. Після того з владних кабінетів надійшла пропозиція випустити повноформатну версію книги. Був навіть підготовлений і надрукований сигнальний екземпляр. Та на цьому все. Де брати гроші на видання, наразі невідомо. Історики принципово не хочуть продавати книгу. На їхню думку, як суспільно важлива вона має розповсюджуватися безкоштовно. Але на друк таких видань в обласному бюджеті наразі закладено дуже мало коштів.
