У Лубнах досліджували історичне досьє фольклориста Матвія Номиса
У Лубенській міській бібліотеці для дорослих імені Володимира Леонтовича досліджували історичне досьє етнографа, фольклориста, письменника, педагога Матвія Номиса, присвячене 200-річчю від дня народження «гетьмана українського фольклору.
«Провідник української духовності» – саме таку назву мав захід, який увібрав у себе низку історичних фактів та досліджень, розповідей та переказів про Матвія Терентійовича Симонова, що народився в селі Заріг Лубенського повіту, жив і працював під псевдонімом Номис.
Відкрила біографічну мандрівку завідувачка книгозбірні Світлана Голуб, запросивши до слова членкиню НСЖУ, НСПУ, лауреатку численних літературних премій, любительку старовини Ганну Кревську.
Отож з цікавістю, а письменниця вміє заінтригувати, розповісти колоритно, послухали і про етнографію, якій Матвій Номис віддавався сповна, і про вищу освіту, яку здобував у Київському університеті, любов до Надії Білозерської, сестри Ганни Барвінок, що стала його дружиною, і про травму з дитинства, бо був однооким, а розповідей та переказів про цю ваду існує чимало, а ще про «зоряні посади», адже статному Матвію Номису, мав два метри зросту, довелося обіймати і посаду директора Лубенської чоловічої гімназії, і голови земства, і мирового судді. Високі посади не вплинули на моральні принципи, адже за будь-яких обставин був толерантним до людей, уважним до учнів гімназії, а ще працелюбним: міг і до плуга стати, і стріху полагодити.
Про неоціненні праці фольклориста, зокрема книгу «Українські приказки, прислів’я і таке інше», упорядником якої є Матвій Номис, що вийшла друком у 1993 році говорила науковий співробітник музею Гната Стеллецького Тамара Дяченко. Цікаво було почути і про останні роки життя фольклориста, яке він завершив у двох винайнятих мебльованих кімнатах, а кошти, вилучені від продажу хутора в селі Заріг спрямував на благочинність: будівництво лікарні, початкової школи у Зарозі.
Тамара Дяченко подякувала Лубенській міській раді, зокрема секретарю міської ради Маргариті Комаровій, за підтримку ініціативи щодо встановлення у Дитячому парку імені Донченка надмогильної споруди з увічнення пам’яті відомим землякам-лубенцям, серед яких і Матвій Номис. І нехай точного місця спочинку етнографа не визначено, але тепер біля надмогильної споруди можна вшанувати пам’ять мецената.
Марія Бойко
Фото – Лубенська міська рада