У Полтаві з’явився мурал, присвячений загиблому на війні Максиму Краснокутському
17 вересня на стіні дитячої музичної школи №3, де навчався Максим Краснокутський з’явився асрт-стріт об’єкт на честь загиблого в бою полтавця. Неймовірно швидко, одного дня люди бачили тільки підготовчі роботи, другого контури, а третього – готовий мистецький витвір.
«Her son went to fight Putin to protect her. He died on the front line at 18 (її син пішов воювати з Путіним, щоб захистити її. Загинув на передовій у 18 років)», – так британська “The Times” написала про Максима, – і це правда, він захистив не лише свою маму Ірину, а й усіх нас.
Максим Краснокутський пішов добровольцем у перші дні війни, власне пішов у тероборону, але його вже наступного дня, 26 лютого, призвали. Він був одним із кращих в «учебці», говорили, що може бути снайпером, настільки юний хлопчина, що до цього тримав у руках саксофон, а не зброю, старався, й хотів захистити рідних і свою країну.
«Про те що Макс іде у війскомат нас повідомив його викладач Єлізар Пащенко. Потім відбулася розмова вже з Максимом. Якщо не я, то хто? – сказав він нам. З нашої родини можу піти тільки я. І що буде, якщо не захистити рідних, постраждає набагато більше», – розповідає мати Максима Ірина Краснокутська.
Музика в житті Максима була завжди. Тато грає на гітарі, але після загибелі Максима йому довелося пережити операцію на серці. Хрещений батько Сергій Богодистий – баяніст. Хрещена мати Марина Будніченко – піаністка, вона й привела Максима до музичної школи №3.
За словами мами, Макс був дуже світлою дитиною. А фото, відображене на муралі – одна єдина фотографія гарної якості, на ній йому 17 років, на ній він ще музикант, а не воїн.
Про Максима пишуть, згадують і розповідають, що він був дуже талановитим – такі, мабуть, народжуються один раз на десятки років. Усе його дитинство було присвячене музиці й танцям. А мама говорить ще й про любов до малювання, тому й вибрала в пам’ять про сина створити мурал.
Після школи вступив до Полтавського фахового коледжу мистецтв імені М. Лисенка, був одним із найкращих студентів.
“Він був дуже талановитий музикант і на нього покладали великі надії. Постійно слухав музику, я його жодного разу не бачив без навушників і саксофону. Він по 6 годин працював з інструментом, без врахування часу, коли грав у муніципальному оркестрі «Полтава». Максим там був наймолодшим артистом. Мав поступити до музичної консерваторії у Дніпрі”, – розповів його наставник Єлізар Пащенко.
Після призову Максима відправили спочатку на навчання до Львова. Їхню казарму на полігоні знищили на початку березня. Тож бійцям довелося жити в наметах у лісовому масиві. У травні їх опанування військового фаху тривало на Чернігівщині. Влітку вже як старший навідник мінометної батареї механізованого батальйону опинився на Донбасі. П’ять днів про його долю рідні не мали жодної звістки. Усе ще сподівалися на те, що просто складнощі зі зв’язком.
28 липня 2022 року Максим Краснокутський, наймолодший воїн у підрозділі та в Україні на той момент, загинув у бою під Мар’їнкою від несумісного з життям осколкового поранення. Пізніше побратим Максима, який перебував на передовій поруч, контужений, уже зі шпиталю телефонував батькам і розповів, що вижив тільки тому, що Максим прийняв удар ворожої артилерії на себе. Посмертно Максима нагородили, вручивши рідним, нагрудний знак 66-ї бригади сухопутних військ (зображення шеврона є на муралі).
«Надихнув мене на створення муралу-присвяти сину – подібний на Подолі. Мені захотілося зробити таке і для своєї дитини. Не просто меморіальну дошку, а яскравий витвір сучасного мистецтва. В підлітковому віці Макс сам малював в стилі графіті, але на папері. Підтримала мене Ліна Богодиста, рідна сестра мого чоловіка. Вона допомогла створити лист звернення до міської ради – і нам дали дозвіл. Олег Чечотка, директор музичної школи, допомагав у вирішенні питань та завдань, які виникали по ходу реалізації проєкту», – говорить Ірина Краснокутська.
Мама героя розповіла, що в інтернеті побачила мурал зроблений на зупинці в Щербанях. Погуглила автора і побачила ще його роботи. Зв’язалася і розповіла про свою ідею. Надіслала фото Макса. Через декілька днів отримала відповідь. Мурал створив графіті-художник Сергій Новосьолов. Фінансовий та арт директор Володимир Полохович. Долучився друг та помічник Олександр Коваль.
«Художник запропонував графічний проєкт, як він це бачив. Наголошую, всі витрати взяли на себе реалізатори проєкту, зокрема, Володимир Полохович. Я безмежно вдячна команді хлопців, які відгукнулися та долучилися до цього проєкту і допомогли вшанувати мого сина», – розповідає Ірина Краснокутська.
І віднині Максим Краснокутський, талановитий музикант і вічно юний захисник України, буде дивитися на полтавців проникливим поглядом з цього потужного муралу, і це важливо, адже діти вчаться на прикладах – любові, мужності й жертовності.
Марія Бойко
Фото з архіву родини Краснокутських
