У Гребінківському кургані похована саме шаманка, а не воїнка, агрономка, ткаля чи скромна домогосподарка
Чому археологи вирішили, що у Гребінківському кургані похована саме шаманка, а не воїнка, агрономка, ткаля чи скромна домогосподарка, мама кількох малих індоарійчиків? Окрім іншого реманенту (такого очевидного як бубон), розгадку підказував звичайний керамічний горщик, що також був знайдений у похованні. Горщик простий, але з ним все не так просто.
Супровід небіжчиків напутньою їжею або питвом у керамічному чи дерев’яному посуді – звичайна справа для поховальної традиції багатьох древніх народів, зокрема й «катакомбників» бронзового віку. Зазвичай ці ємності, а також м’ясну страву розміщали попереду небіжчика, біля його голови, щоби тому було нібито легше діставатись.
Але у захороненні «шаманки» керамічний горщик залишили в незвичному місці – в ногах, понад задньою стінкою камери – традиційно найменш насиченому поховальним приданим секторі могили. Та ще й перевернули догори дном. Тож напутньої страви в ньому від початку не було. Яке ж призначення було в цієї посудини?
Питання просте, але відповідь – не така очевидна. Практика розміщення перевернутих посудин в похованнях і культових комплексах відома в різних археологічних культурах палеометалевої доби Євразії. Але є доволі рідкісною. Інша подібність у тому, що перевернуті горщики розміщували саме в ногах небіжчиків, якими нерідко виступають жінки. Випадковості не випадкові, тож маємо справу вже з повторюваністю і системністю ритуальних дій.
Змістовне навантаження перевернутого посуду науковці пов’язують з різними «обрядами переходів». У багатьох давніх народів перевернуті догори дном посудини ототожнювались з потойбічним світом, переходом у засвіти, зміною одного простору – іншим, одного стану на протилежний. Ритуал “перевертання” у широкому сенсі. Частіше за все ці перевертання були пов’язані зі смертю, тому вони здебільшого спостерігаються в поховальних обрядах. Та рідкісність випадків перевертання підказує, що застосовувалась ця дія лише для обраних.
Наразі важко сказати, з якими небіжчиками пов’язана практика перевертання горщиків. Цілком можливо, що в різних культурах ці норми дещо різнились. Але для випадку з гребінківським похованням особливе значення мають дані по федорівській культурі пізнього бронзового віку. В них простежується виразний зв’язок практики перевертання посуду з похованнями жінок, які при житті виконували якісь ритуальні, шаманські функції. Заслуговує на увагу ідея, що, перевертаючи посуд, живі люди намагались ізолювати (накрити) й убезпечити від повернення душі особливо страшних і небезпечних небіжчиків, зокрема служителів культу. Розміщення перевернутих посудин біля ніг покійників може пояснюватись наближеністю саме ніг до прихованого темрявою Нижнього світу, якого прагне досягти в своїй потойбічній подорожі душа.