Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Полтавець створив мультфільм до дня народження Кобзаря

На ютюб-каналі LEGO KAZKA з’явився цікавий мульт від полтавця Назара Солопіхіна – це молодий митець, що сьогодні зустріне свій 17-й день народження, але коло його захоплень, працездатність і рівень успішності викликають повагу.

«До Дня народження Тараса Шевченка я створив невелике, але досить змістовне відео, в якому намагався передати характер як самого митця, так і всього українського колориту 19 століття», – розповідає талановитий аніматор.

 

Цікава, насправді, не лише анімація з лего, але й цілком якісні зйомки, озвучка, сценарій, які Назар створює самотужки, або за участі рідних. Мама Наталія, наприклад, розповіла, що до попередньої анімаційної роботи на екологічну тематику для міжнародного проєкту довелось попрацювати всім разом – озвучити мали англійською, ще й на різні голоси. Але родинною командою впоралися з гарним результатом.

Надзвичайно тепло цьогорічний випускник Наукового ліцею №3 відгукується про свого теперішнього педагога з української мови й літератури, Героя України Тетяну Балагуру, говорячи, що саме вона мотивувала його написати наступний вірш «Урбаністичний»:

«І ось вже чути гомін міста,
Він поруч з зеленню дерев,
Його яскрава тінь – барвиста,
В нім є і спів, й відвертий рев.
Чи щиросердна серенада –
Потік весняної краси,
Чи грім – заводів канонада –
Людські вбиває голоси.
Чи то приморська пісня фаду –
У серці – згадка на часи,
Чи магістралі рок-армади
Летить стрілою навскоси.
Чи може є й мотиви блюзу –
Імпровізації баси,
Чи може класики ту музу
Угледіть в місті зможеш ти.
Я ж в місті бачу пісню рідну,
Мотиви любі і близькі,
І за симфонію привітну
Йому віддам поклін низький».

І це тільки один з цілої низки поетичних творів Назара Солопіхіна. Також він закінчив художню школу, має в доробку три персональні художні виставки. Розповідає цікаве, наприклад про створення патріотичного диптиху «Дивна квітка Україна».

«Єдине питання нині для втілення всього – це час, адже є школа, і я намагаюсь якісно опанувати знання, адже це фундамент на життя. Ще є три спортивні секції. До цього була ще участь у театралізованих постановках під керівництвом Світлани Долженко в колективі «Балаболки» Полтавської школи мистецтв. І художня школа, якій я вдячний. Перше полотно диптиху створилось, завдяки запрошенню відчути атмосферу літературно-меморіального музею Володимира Короленка ще до повномасштабного вторгнення, а друга картина – це вже повна зміна відчуттів від тривог, новин, коли всі усвідомили – у нас немає шансу відступити, тільки перемогти! Наша родина й не думала виїздити з України. І навчатися я буду саме в рідній державі, зараз готуюсь вступати до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.Карпенка-Карого» – ділиться емоціями Назар Солопіхін.

Допомагає Назару з підготовкою до вступу відома полтавська режисерка й педагог Світлана Долженко, і потрібно сказати, юнак якісно включений у процес – емоційний, енергійний, впевнений і вмотивований. До речі, має Назар в активі й диплом театрального відділу школи мистецтв «Мала Академія мистецтв» імені Раїси Кириченко.

Не можна сказати, щоб Назар не цінував своїх перемог і досягнень, але твердо усвідомлює, що попереду довгий життєвий шлях, на якому буде нелегко. Бачить себе у майбутньому причетним до театральної спільноти, чи актором, можливо режисером. До речі вже у дворічному віці хотів бути режисером театру ляльок. Про анімацію розповідає як про хобі, але зважаючи на світові тенденції – все пришвидшується, трансформується, можливо саме в цьому криється майбутній успіх Назара. І, як в одному з інтерв’ю розповідав ректор Полтавського університету економіки і торгівлі Олексій Нестуля, нинішні освітні тенденції спонукають все життя вчитися новому, якщо не робити цього постійно, не змінювати професійну «шкіру» кожні 7-10 років, то плетучись в ар’єргарді ковтатимеш пил і рахуватимеш копійки.

Майбутнє творять натхненні, як цей полтавський хлопчина з ясними очима. І ми, українці, навіть не усвідомлюємо, наскільки насправді змінилися за роки незалежності – молодь стала іншою. Цілком успішною, яскравою, цілеспрямованою, з почуттям власної гідності й мети, вони впевнені, що потрібно докладати зусиль і досягати успіху. І переможе Україна заради них, адже цілий світ нині бачить в молодих українцях потенціал, вірить у їх майбутнє й готовий дати їм необхідні для успішності навички. А ці талановиті наші сучасники мають і хочуть навчатися, аби змінити державу ще більше, і змінитися ще глибше разом з нею на краще.

А Назара Солопіхіна можемо ще привітати з нещодавньою перемогою на олімпіаді з історії. Він щиро переконаний, що не буває майбуття без правдивих історичних знань. Точніше бувають, тільки завершуються катастрофами. З нами й нашими пращурами таке вже траплялось, коли історію забували, викривляли, паплюжили й переписували на догоду сильним. А Назар вважає, що історію потрібно знати передусім, тоді жодна пропаганда мізки не задурить. Шкодує, що не встиг доробити мульт до 300-річчя Григорія Сковороди, все вже було готово – але завадила ескалація війни. Але думає, що доробить, адже генію Сковороди належить не день, а вічність.

 

Марія Бойко

Перейти до вмісту