Іван Мазепа: 300 років анафеми за відданість Україні
20 березня 1639 року народився один з найуспішніших державних діячів, якому на жаль, так і не вдалося утвердити українську державність, про яку він щиро мріяв, і задля якої довгий час працював – Іван Степанович Мазепа. Військовий і політичний діяч, меценат, покровитель мистецтва, що розбудовував освіту й науку, зміцнював церкву. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709). Був гетьманом рекордний термін – 22 роки (8081 днів). Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетського роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.
Після обрання гетьманом, Іван Мазепа намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави з кордонами часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року став на бік шведів. Після поразки під Полтавою був вимушений переселитись до Молдовського князівства.
Єдиний з Гетьманів, якого росіяни піддали лютій анафемі. То чим так лякав Мазепа ворогів, що саме ім’я його намагалися стерти з пам’яті, як і його величну столицю Батурин – у якій Меншиков влаштував приголомшливу різанину, закатувавши навіть немовлят?
Іван Мазепа належить до православної родини відомої на українськім Правобережжі. Народився у селищі Мазепинці на Київщині. Змалку пізнавав ази військової справи, їздив верхи, займався фехтуванням. Мати відправила юнака на навчання до Києво-Могилянської колегії. У ній він здобув освіту, вірогідно, у 1650—1657 роках, за часів ректорства Л. Барановича та Й. Галятовського, де 6 років вивчав поетику, риторику, латину та інші предмети, закінчивши з відзнакою. Добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, цікавився усіма видами літературної творчості; протягом життя опанував вісім іноземних мов. Мазепа вільно володів російською, польською, італійською, німецькою, французькою мовами та латиною. За спогадами французького дипломата Жана Балюза, «блискучим знанням латини міг суперничати з кращими нашими отцями-єзуїтами». Пилип Орлик свідчив, що Мазепа дуже добре знав і татарську, яку в ті часи знало багато козацької старшини.
Закінчивши навчання, повернувся додому. Батько мріяв про велику кар’єру для свого сина, вислав його до двору короля Речі Посполитої, великого князя литовського і руського Яна II Казимира. Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля, який був у близьких взаєминах із західними монаршими дворами – і щороку висилав за кордон трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа потрапив до цієї трійки стажистів; відвідав Німеччину, Францію, Італію, можливо, Австрію у дипломатичній місії козаків. 1659 року повернувся до Речі Посполитої. Познайомився зі справами українського населення (1660-ті роки), з лобістами українського питання в сеймі Речі Посполитої. У 1662—1669 роках король Ян-Казимир доручав Мазепі кілька різних дипломатичних місій в Україні, Османській імперії, Московії.
Служба при польському дворі та в уряді двох гетьманів Петра Дорошенко та Івана Самойловіча вплинула на формування національних та політичних переконань майбутнього гетьмана України, який мріяв про відродження соборної, незалежної та культурно розвиненої держави. Отриманий досвід в міжнародних справах, впливові зв’язки в російських урядових колах, вольові якості характеру, блискуча європейська освіта та бездоганні манери допомогли Івану Мазепі у 1687 році стати гетьманом. На військовій раді він прийняв булаву з рук Самойловіча. У 50-річному віці син Стефана-Адама Мазепи та Марини Макієвської здобув символ козацької влади. Але його обрання гетьманом Лівобережної України відбувалося на фоні інтриг Софії та Петра І за право володарювати в Московії. В складні часи дісталась влада: після поразки Софії Мазепа залишався у хиткому становищі, але зміг встояти та здобути прихильність царя. Гетьманування почалось з підписання Коломацьких статей 25 липня 1687 року, за якими значно обмежувалися повноваження козацького війська.
Іван Мазепа вимушений був підписати документ з московським урядом, який значно обмежував автономність України. Але чому ж про часи його правління кажуть, що «від Богдана до Івана не було гетьмана в країні»? Чому він утримався при владі 22 роки? Налагодження стосунків з Петром І таким чином врятувало країну від руйнування, яке загрожувало державі після перевороту у Московії 1689 року. Завдяки багатому досвіду грамотно вибудовувалась зовнішня політика гетьмана. Дипломатичний хист допоміг Мазепі у стосунках з Петром І. Монарх користався порадами мудрого діяча в боротьбі з татарами, османами та у справах Речі Посполитої. Козацьке військо активно брало участь у грандіозних походах. Так, вирішальна битва у 1696 році принесла бажану перемогу на Азовському морі, під натиском козаків ключова фортеця османів – Азов – пала. Знатні вельможі московського уряду визнавали, що не було ніколи більш вигідного для монарха порадника з гетьманів, як Іван Мазепа. Петро І нагороджував його орденами за видатні заслуги. Але чим корисна ще була дружба з царем? Довірливі стосунки з Петром І дали Мазепі можливість збудувати дипломатичні відносини з міжнародними діячами всупереч забороні, прописаній у Колмацьких статтях. Внутрішня політика гетьмана була спрямована на: об’єднання козацьких земель Слобожанщини, Запоріжжя, Лівобережної, Правобережної та Ханської України; зміцнення гетьманської влади; становлення держави європейського типу, але зі збереженням традицій існуючої системи козацького устрою; розвиток торгівлі та промисловості; зміцнення економічного та культурного розвитку. Сучасники засвідчували, що Мазепа був найбагатшою людиною в Європі. Французький монах допоміг йому розробити таємні рудники із золотою і срібною рудою в Полтавській області. За правління гетьмана Україна зберігала свою економічну самостійність. Мазепа і його уряд всіляко сприяли малому і середньому підприємництву, заохочуючи його ініціаторів та організаторів різними пільгами економічного й правового характеру. В часи Мазепи значно розширилася національна торгівля і особливо із закордоном.
«Експорт та імпорт були орієнтовані на Захід. Туди вели традиційні українські торгові шляхи. Це, зокрема, свідчить про те, що Україна в господарському відношенні аж ніяк не залежала від Москви», – стверджує професор історії Борис Крупницький.
А ще Мазепа був першим гетьманом, який заповзявся припинити хижацьке винищення лісів.
Головний сенс державного будівництва гетьман вбачав у формуванні високоосвіченої аристократії, як опори впорядкованої держави. Києво-Могилянська академія (за Мазепи вона іменувалася Могилянсько-Мазепинською) стала духовним і науковим центром всієї України.
«Виростити покоління, здібне перебрати й перенести – на переломі століть – історичну пам’ять Державної Нації у майбутнє. Виплекати викохати покоління, що переховало б суверенний дух нації. І Мазепа це робив мимо всіх протиріч і перешкод своєї доби. Київська академія – це був справжній модерний університет, лабораторія державної ідеї, якої бракувало Хмельницькому», – писав культуролог-енциклопедист Євген Маланюк.
Мазепа творив щедрі пожертви як українській, так і зарубіжним церквам. Його називали патроном православної віри на Південному Сході й особливо в Туреччині. Донині в Єрусалимі, у храмі Гробу Господнього зберігається стільниця для причастя (антименсіон) із золота і срібла з тонким різьбленням Христового погребіння і написом: «Коштом його ясновельможности Івана Мазепи, гетьмана руського».
«Жоден з гетьманів не зробив для віри і духівництва так багато, як Мазепа», – вважає професор історії Борис Крупницький.
Діяльність та прагнення Мазепи розширити автономність Гетьманщини йшли врозріз з політикою Російської держави. Під час Північної війни, розпочатої Московією зі шведами, розбіжності між Росією та Україною стали очевидними. Експлуатаційне використання ресурсів Гетьманщини викликало незадоволення: для козацького війська були кабальні вимоги, воно повинно було, крім оборони кордонів власної держави від безпосередніх ворогів (османів, поляків, татар), приймати участь у битвах у Литві, Польщі, Ліванії, де зазнавало великі втрати; призначались московські, або німецькі командири, які зневажливо ставились до козаків; за власний кошт населення годувало солдатів Московії, утримувало коней драгунів; відбувався утиск місцевого населення; квартирування полків погіршувало матеріальне становище українського народу, що викликало обурення. Вагомі підстави були у гетьмана вважати, що Петро І пожертвує його країною за вихід до Балтики. Активна допомога проти шведів за вихід до моря виснажила Україну, це змусило Івана Мазепу укласти таємний союз з королем Карлом ХІІ проти Петра І. Угода гетьмана зі шведами зобов’язала Україну надати допомогу у війні проти Московії, після чого Карл ХІІ повинен був гетьманські землі звільнити від влади царя. Військо короля Швеції вступило у жовтні 1708 року на територію України. Іван Мазепа з 15 тисячами козаків та кошовий отаман Кость Гордієнко з 8 тисячами запорожців приєдналися до шведів. Через те, що союз був таємним, більшість старшин, козаків, міщан не зрозуміли цього кроку гетьмана та не змогли його вчасно підтримати. Все вирішилося в битві під Полтавою, яка закінчилася нищівною поразкою війська Карла XII.
За цей вчинок гетьман Мазепа був оголошений зрадником. Українці, які підтримували його, знищувалися, в усіх церквах за наказом царя перебіжчика проклинали. Московське військо зруйнувало Запорізьку Січ, знищило гетьманську столицю – місто Батурин, жорстоко розтерзавши там 6 тисяч мешканців. Петро І наказав виготовити для Мазепи іменний орден Іуди за зраду.
Але для України, її успіху й процвітання Іван Мазепа свого часу зробив неймовірні речі. Щоб протистояти армії турків, Іван Мазепа за власні кошти створює перший флот України, це 600 човнів, 100 стругів, розташованих на Дніпрі. За власні кошти збудував 12 церков в стилі українського бароко та реставрував 20 православних храмів на території всіеї Гетьманщини. Матеріально підтримав спорудження нових корпусів Могилянського колегіума, який набув статусу академії. Збудовані південні фортеці на річці Самара – Ново-Сергіївська та Новобогородицька. Під час гетьманування Мазепи відзначається розквіт освіти, архітектури, літератури, філософії, теології. Видавалися твори на українській мові. Виникає новий напрямок у мистецтві – українське, або мазепинське бароко.
Суперечливий та неординарний історичний діяч мав великий вплив у політиці та залишив незабутній слід не тільки в історії України. Як не намагався уряд Москви, але слава про добрі справи гетьмана не вмерла. Царедворці приклали великих зусиль, щоб стерти з людської пам’яті згадку про великого гетьмана, знищівши всі його зображення на картинах, гравюрах, іконах навіть барельєфах. Вплив Мазепи та ідея звільнення України від влади та присутності Московії були настільки міцними, що російській уряд лякала сама згадка про цю фігуру. На сьогодні існує лише 16 портретів, які приблизно нагадують справжню зовнішність гетьмана.
Найбільше пліток, легенд та художніх вигадок було навколо особистого життя Мазепи, а саме навколо його стосунків з жінками. Майбутній гетьман був дуже вродливим та освіченим. Мав гострий розум і прагматичне мислення, хоча по натурі був романтиком з тонкою поетичною душею. Ці дві протилежні між собою риси якимсь загадковим чином уживались в одній особистості. Юний парубок дуже любив стародавніх грецьких філософів та поетів, захоплювався їхньою творчістю, деякі твори знав на пам’ять. Син козака, зосереджений з книжкою Сократа на колінах, така унікальна картина ніяк не вписувалась в строгий формат військової сім’ї. Амбіційний красень з поетичною душею та світлим розумом. Яких жінок обирав собі Мазепа? Прославився гетьман не тільки завдяки своїй грамотній політиці, дипломатичності та вроді, найбільший інтерес до його персони викликали два скандальні романи з чарівними жінками. Один з яких був помстою наклепницького характеру, а інший домислом з перекрученим змістом. Як ми знаємо, що талановитий ерудит, та досвідчений стратег був прагматиком, він ніколи не губив розуму, навіть від жінок. Вигаданий роман з молодою Фальбовською – діло рук заздрісного і підлого конфедерата Пасєка. Чергова спроба облити брудом гордого українського козака, який муляв очі своїм бездоганним авторитетом. Всі популярні твори та обриси про роман з заміжньою шляхтичкою Терезою Фальбовською та ганебний зв’язок з молодою хрещеницею Мотрею Кочубей, не більше , ніж плід фантазії літераторів тих часів.
Впливова вдова княгиня Ганна Дольська теж ніколи не була коханкою Мазепи, хоча мала рідкісну вроду й подобалася йому, як чоловіку. Мазепа використовував дружбу з родичкою польського короля Станіслава Ліщинського суто в політичних інтересах. Які насправді були особисті стосунки між ними – залишиться загадкою назавжди. Хоч трохи доторкнутись до істини допоможе мандрівка по місцям, де проживав легендарний гетьман. Історичні факти та документи свідчать, що Іван Мазепа був розсудливим і набожним, він не міг собі дозволити такої ганьби. Всі свої кроки молодий парубок обдумував наперед. Володіючи блискучими військовими навичками та дипломатичним хистом, він прекрасно розумів, що тільки з цими якостями гарну кар’єру не побудуєш, потрібні зв’язки в найвищих колах.
Молодий Мазепа прийняв зважене рішення й одружився на Ганні Фрідрікевич, вдові полковника. Її батько Семен Половець був впливовим козацьким старшиною, а згодом і суддею. На той час такі зв’язки вирішували дуже багато. Так почалася політична кар’єра майбутнього гетьмана. Та особисте життя Мазепи було трагічним. Набагато старша за нього жінка не розділяла його інтересів, чи було там кохання – чергова загадка. З деяких документацій, відомо, що дитина легендарного гетьмана померла в ранньому віці, тому Мазепа залишився без нащадків.
Доля неначе помстилася гетьману за прагматичні розрахунки. Проте, кохати палко всім серцем йому таки судилося, але бути разом з коханою людиною – ні. Туга та смуток часто володіли його серцем, тоді він наодинці писав свої вірші та поеми.
Мотрона Кочубей була донькою генерального судді Василя Кочубея та хрещеницею Івана Мазепи, але супроти цьому, він закохався в нею до безтями. Це кохання було взаємним, та шлюбом воно не закінчилось. Церковні закони та батько дівчини не благословили такий шлюб. Іван Мазепа був людиною глибоко віруючою, жертвував на храми і монастирі, мати гетьмана була ігуменею. Ніколи б він не посмів порушити закон Божий. Всі легенди та перекази про те, що Мазепа викрав Мотрю й зробив своєю наложницею, тільки вигадки її батька, які підхопили й рознесли по всьому світу заздрісники та вороги. Офіційні листи говорять про те, що Мотря сама втекла до коханого, та він повернув її батькам недоторкану. Він ніжно кохав молоду дівчину й чесно беріг її добре ім’я. Ніжність та любов гарно описані в листах до Мотрі. Романтичний гетьман називає її «Моторненькою», «голубонькою». Цей факт ще раз підтверджує, що кохання між ними було невинним, чистим, платонічним.
«Якщо сьогодні, у хвилину нових небезпек, що нависли над Україною, яку хочуть ще раз позбавити незалежності, за чимось шкодувати, то хіба за тим, що Мазепині мрії майже три століття тому не здійснилися та що вірних Україні державних мужів – і нібито «зрадників Росії» – в українській історії було так мало», – впевнений доктор історичних наук Ярослав Дашкевич.
