13 березня – Всесвітній день обізнаності про ендометріоз

Ендометріоз — одна з найбільш частих причин, яка призводить до звернення жінки до лікаря – гінеколога. При даному захворюванні тканина, що вистилає порожнину матки (ендометрій) виникає в інших частинах організму. По своїй структурі вона є ідентичною нормальному ендометрію і в ній відбуваються такі ж самі циклічні зміни під час менструального циклу.

Але якщо «нормальний» ендометрій має шлях виходу під час менструації, то вогнища ендометріозу ні. За рахунок цього виникають зміни і скарги в організмі жінки.

Незважаючи на збільшення кількості наукових і клінічних досліджень щодо різних аспектів ендометріозу, значна кількість питань щодо діагностики, частоти виникнення, особливостей перебігу та терапії залишаються суперечливими, а вартість лікування дорівнює витратам на  лікування хвороби Крона, діабету 2-го типу та ревматоїдного артриту.

Причини виникнення

На даний момент точно не з’ясовані. Існує багато теорій (спадковість, перенесені оперативні втручання, генні мутації, вихід крові та частинок ендометрію в черевну порожнину під час менструації, інше), які, на жаль, не пояснюють на сто відсотків механізм такого нетипового поводження ендометріальної клітини. Небезпека полягає в тому, що найчастіше, хвороба діагностується у віці 20-35 років. Інколи ендометріоз є випадковою знахідкою під час проходження профілактичного огляду або звернення до лікаря зі скаргами на відсутність вагітності. Також часто пацієнтки не зважають на наявність болю під час менструації, вважаючи це «звичайною, нормальною» ситуацією.

По локалізації вирізняють генітальний (вогнища ураження локалізуються в межах матки та яєчників) та екстрагенітальний (виявляється за межами органів статевої системи – пупок, кишечник, післяопераційний рубець на черевній стінці, тощо).

Також існують різноманітні класифікації ступенів поширення ендометріозу. Але такі «тонкощі» знає тільки лікар, який лікує це, вкрай непросте захворювання, і приймає рішення щодо обсягу операції та подальшої терапії щодо уникнення епізодів повторення процесу.

Скарги

Найбільш часто пацієнтка звертається до лікаря через біль у нижніх відділах живота (так званий «тазовий біль»). Він носить циклічний характер – виникає в другій половині менструального циклу або з початком менструації. Часто посилюється на другий, третій день менструальної кровотечі. Зазвичай біль зникає після завершення менструації. При значному розповсюдженні вогнищ ендометріозу в організмі біль набуває постійного характеру, що значно погіршує якість життя жінки. Також може бути біль при статевому житті (так звана «диспареунія»). Цей біль часто відчувається поза маткою з поширенням на пряму кишку. При важких, прогресуючих, поширених формах ендометріозу може бути біль при спорожненні кишечнику або сечовипусканні.

Зміни з боку менструального циклу – кров’янисті виділення зі статевих шляхів в середині циклу, після завершення менструацій, після статевого акту. Часто вони мають типовий «шоколадний» колір. І найбільш важлива і актуальна скарга в умовах сьогодення – безплідність. Найчастіше це так звана первинна безплідність, коли жінка ще жодного разу не мала вагітності та пологів.

Діагностика

Діагностика ендометріозу нестандартизована і вкрай складна, оскільки кореляція між стадією хвороби, симптомами та відповіддю на лікування відсутня.

Високий рівень СА‑125 у сироватці крові є маркером тяжкості перебігу ендометріозу. Безперечну цінність має моніторинг концентрації СА‑125 у сироватці крові пацієнток для визначення динаміки захворювання, тактики подальшого лікування та його ефективності.

Інструментальні методи дослідження: 

УЗД органів малого таза набуло значного поширення у діагностиці ендометріозу. Кольпоскопія допомагає виявити локалізацію і ступінь ураження шийки матки.

Гістероскопія є інформативним методом в діагностиці аденоміозу.

КТ і МРТ здатні з високою точністю виявити характер патологічного процесу, його локалізацію, зв’язок із сусідніми органами, уточнити анатомічний стан органів малого таза.

Діагностична лапароскопія полягає у виявленні типових ознак ендометріозу.

Методи лікування

Основними цілями лікування ендометріозу є видалення ендометріоїдної тканини, відновлення нормальної анатомії, попередження (або, принаймні, затримка) прогресування та полегшення симптомів, пов’язаних із захворюванням.

Інтенсивний етап лікування – це хірургічне видалення вогнищ ­ендометріозу. Однак навіть при оперативному видаленні множинних гетеротопій необхідне післяопераційне лікування для досягнення атрофії цих вогнищ ендометрія з метою запобігання рецидивам захворювання.

Наступний етап – досягнення атрофії гетеротопій ендометрія. Для цього використовуються агоністи гонадотропін-­рилізинг-гормона, прогестагени.

Реабілітаційний етап лікування – контрацепція, лікування безпліддя.

Прогноз

Ендометріоз – це хронічний стан, що впливає на якість повсякденного життя та є найчастішою причиною перебування на лікарняному серед жінок репродуктивного віку, що в свою чергу приносить значні економічні витрати.

Симптоми ендометріозу зазвичай покращуються після менопаузи, під час вагітності та в період грудного вигодовування, тобто при станах коли відсутня менструація.

Тетяна Павлюк, лікар-гінеколог гінекологічного відділення КП «Перинатальний центр ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР»