Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

У Полтаві відкрили виставку етнофотографій Анни Сенік

14 січня у Полтавському художньому музеї (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відбулось відкриття унікальної виставки етносвітлин Анни Сенік “Традиції Полтавщини: живі образи”. Особливість події полягає в тому, що й моделі, і локації, і автентичні образи, традиційний одяг, навіть колядки, що пролунали цього дня – все це було нерозривно пов’язано з Полтавщиною.

Ініціатором і куратором-організатором дійства стала волонтерка, експертка по туризму, викладач ПУЕТ і депутат Полтавської обласної ради Яніна Барибіна. З її легкої руки й небайдужого серця у нашому місті вкотре відбувається особлива зустріч людей, що всією душею плекають Україну. Про це у вітальному слові зазначила господиня виставкового простору, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, директор музею Ольга Курчакова.

“На цих неймовірних полотнах, тому що це не лише світлини, а знатно більше – зображені вікові традиції, щедрість, мудрість і головний скарб Полтавщини – її люди. Носії цих традицій. На декількох – сюжети з українськими Мадоннами. Дивишся й розумієш, що немає нічого важливішого за продовження й збереження життя”, – зазначила Ольга Курчакова.

Власне, все розпочалось, як і годиться – з посівальників, які колядуючи, водили залою козу, яка тупотіла ніжками і бажала всіляких гараздів на весь рік гарному товариству. Це народний відділ вокально-хорового колективу “Домінус” (викладач Аліна Зінченко, директор – Людмила Портна) завітав привітати зібрання й подарувати неймовірний святковий настрій.

“Ми задумали цей проєкт з Анною Сенік ще декілька років тому, але завадила пандемія, а потім війна. А 25 лютого тендітна фотомайстриня записалася до тероборони Києва – і зі зброєю в руках захищала Україну. І ось нарешті задум вдалося реалізувати. Я горда цим, вдячна всім учасникам, організаторам, художньому музею, який нас прийняв, і всім глядачам, що завітали на презентацію виставки”, – розповіла депутат обласної ради Яніна Барибіна.

Також додала, що з дозволу автора світлин Анни Сенік одна з фоторобіт буде продана, аби зібрати кошти для військових. Аукціон буде проведено за допомоги й медіа-ресурсів ГО “Батальйон небайдужих”.

“Знаково, що настільки виразні й глибокі події, як ця виставка, відбуваються на Полтавщині. Дякую Анні Сенік за популяризацію народних традицій області, а Яніні Барибіній за організацію і запрошення. Департамент культури завжди готовий долучатися й сприяти втіленню настільки потужних і масштабних проєктів, як цей”, – наголосила директор Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА Ірина Удовіченко.

Цікавим був ще й той факт, що у залі можна було зустріти “моделей”, що стали живими образами на світлинах – ведучу Полтавської обласної філармонії Катерину Кібенко, журналіста Ярослава Журавля, завідувача відділення військового шпиталю Володимира Попова і лікаря та власника етнографічної збірки “Древо” Едуарда Крутька з Лубен. Можна було сфотографуватися на фоні унікальних полотен, що гості залюбки й робили. А завітали на подію педагоги й артисти, журналісти й молодь, діти й старше покоління.

“В юності я лише слідкував за творчістю неймовірної майстрині Анни Сенік, намагався в чомусь її наслідувати, як фотограф – і навіть уявити не міг, що буду з Анею товаришувати і втілювати спільні проєкти. Мені надзвичайно приємно й хвилююче бути сьогодні тут, я вдячний, що на світлинах є традиційний полтавський стрій з моєї колекції. Хочу декілька слів сказати про те, наскільки Анна Сенік серйозно підходить до процесу етно-зйомок: працює етнограф, антрополог, що визначає типажі зовнішності, притамані тому чи іншому регіону, костюмери формують цілісний образ, логістики визначають локації. Добираються моделі. І тільки після всього починається зйомка. Це колосальна праця й ціла історія, яка стоїть за кожною з цих фото-картин Анни”, – сказав, даруючи авторці виставки квіти, колекціонер Едуард Крутько.

Подарували своє мистецтво й учасниці київського вокального колективу “Лунниця”, їх автентичний спів викликав щире захоплення аудиторії, а всі презентовані твори були ними зібрані в селі Клюшниківка на Миргородщині.

“Мені так мріялось, щоб фотокартини, відзняті мною на Полтавщині, звучали (так, Анна Сенік наголошує, що ці полотна звучать) у супроводі мелодій полтавського краю. І сьогодні це збулося! Мене сьогодні стільки разів назвали автором, і я вдячна за компліменти і визнання. Але думаю, що я тільки вивільняю те, що вже існує – тисячолітні традиції, прекрасний стильний український одяг, мудрість споконвічного народного побуту, заворожуюче-прекрасні краєвиди рідної землі і людей, які на цих світлинах. Все це є, незалежно від мене. А я тільки поєдную це і роблю цілісним, сучасним, фокусуючи на цьому увагу суспільства, тому що для мене важливо, щоб все це зберігалося й примножувалося!”, – розповіла про втілення задуму етно-фотограф Анна Сенік.

Довідково. Анна Михайлівна Сенік — український фотограф, засновниця напрямку української етнофотографії, громадсько-політична діячка. Відома в Україні і за її межами етнофотограф. Є авторкою понад 150-ти етнічних фотосесій. Більшість її робіт присвячені традиційному українському одягу, проте окремі серії відтворюють образи учасників українських військових формувань минулого.

Авторка військово-історичного фотопроєкту “Воїн”, в якому з істориком Миколою Балабаном створила унікальний для України військово-історичний фотопроєкт, що включав у себе світлини учасників військових формувань на території України від часів Руської держави і до розпочатої у 2014 Росією війні: лицарі, козаки, бійці УПА, Дієвої армії УНР, УГА, Січові Стрільці, учасники АТО. Перша презентація проекту відбулася в травні 2015 року в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Виставки проєкту пройшли та час від часу повторно проходять у всіх найбільших містах України та прифронтовій зоні[7]. Проєкт презентували також під робочими назвами “Воїн крізь віки”, “Воїн. Воля крізь віки” та “Воїни. Історія українського війська”. На основі світлин проєкту Український інститут національної пам’яті у 2015 році розробив та видав серію плакатів, які передали в усі частини та підрозділи ЗСУ, Національної Гвардії України, Національної Поліції України та кабінети історії навчальних закладів.

У своїй роботі використовує автентичний старовинний одяг, предмети давнини, а також реконструкції автентики. Співпрацює з колекціонерами, музеями, фаховими етнографами та народними майстрами. Особливістю є й те, що попри жанровість зйомок, її моделями частіше за все виступають не професіонали, а звичайні люди.

У фотографії використовує творчий псевдонім Ładna Kobieta (польською Красива жінка), при цьому ніколи не приховуючи своє справжнє ім’я. Пояснює використання такого псевдоніму родинною історією: “Так у дитинстві мене жартома називала мати”.

Марія Бойко

Фото: Ігор Лотиш

Система Orphus Поделиться на fb