Пішов з життя український поет Дмитро Павличко

На 94-му році життя помер український поет, перекладач, літературний критик і шістдесятник Дмитро Павличко. Він був автором пісні “Два кольори”.

Про це повідомив на своїй фейсбук-сторінці голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський.

“Сьогодні ввечері помер Дмитро Павличко. Мені щойно про це повідомив Богдан Горинь з посиланням на доньку письменника. Світла пам’ять і Царство небесне, шановний і дорогий Дмитре Васильовичу”, — написав Михайло Сидоржевський.

Довідково: Дмитро Павличко – український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, пише ukrclassic.com.ua.

Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. у с. Стопчатові Яблунівського району на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Спочатку навчався в польській школі с Яблунева, потім у Коломийській гімназії та радянській десятирічці. У 1948р. він вступив до Львівського університету, з 1953 р. навчався в аспірантурі, але невдовзі залишив наукову роботу.

У 1953 р. вийшла перша збірка Дмитра Павличка «Любов і ненависть».

Упродовж 1966—1968 pp. Павличко працював у секретаріаті Спілки письменників України, у 1971 —1978 pp. — редагував журнал «Всесвіт». У 80-х роках Дмитро Павличко брав активну участь у заснуванні Руху, Демократичної партії України. У 1990—1994 pp. він був одним із лідерів парламенту. Пізніше працював на дипломатичній роботі.

Чимало поезій Павличка покладено на музику, а славнозвісна пісня на музику О. Білаша «Два кольори» за популярністю може конкурувати з багатьма творами поетів-пісенників.

Великою заслугою Павличка є введення в літературне життя України творчості видатного поета-лемка, до цього у нас майже не відомого Богдана — Ігоря Антонича, книгу якого «Пісня про незнищенність матерії» він упорядкував і видав у 1967р., супроводивши її ґрунтовною вступною статтею під такою ж назвою, як і книжка.

Основні твори: Збірки «Любов і ненависть», «Таємниця твого обличчя», твори «Коли умер кривавий Торквемада», «Погляду криницю», «Голгофа», «Два кольори», «Ти зрікся мови рідної…», «Якби я втратив очі, Україно…», «О рідне слово, що без тебе я?!.», «Лист до одного знайомого в справах філологічних…», «Золоторогий Олень», «Дядько Дощ», «Де найкраще місце на землі», «Пригоди кота Мартина», цикл «Покаянні псалми».

Фото: фейсбук Михайла Сидоржевського