Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У Полтаві до 90-ї річниці Голодомору презентували картину Олександра Глушаченка

26 листопада до 90-річчя вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні у Полтавському художньому музеї відбулась презентація полотна тематичного Олександра Глушаченка. Картину нещодавно подарувавали музею. А про непросту долю художника і лихоліття Голодомору розповів на заході директор Абазівського краєзнавчого музею Олександр Лукомінський.

Картина виконана відомим полтавським живописцем-шестидесятником Олександром Глушаченком. Трагічні події, яким присвячено полотно,  авторові судилося пережити ще  в дитинстві. Але гіркі спогади закарбувалися в його памяті назавжди,  невідступно супроводжували  все  життя, постійно виринали в творчості, немов, здійснювали незриму ревізію  думок і поглядів.

Олександр Петрович Глушаченко –  митець не простої долі. Він народився 30.03.1928 року.  Зростав у невеликому селі Писарівка, що на Полтавщині. Роки  дитинства та юності митця  припали на епоху соціально-політичних  перетворень українського села. На власному досвіді пізнав тягар цих подій. Пережив Голодомор, війну, голод 1947 року. 1950 року закінчив Харківське училище вжиткового мистецтва. У власній творчості тяжів до імпресіонізму і постімпресіоністичних течій. Однак натхнення черпав у національній культурі: декоративних елементах народного мистецтва, мотивах народних вишивок, ткацтві, килимарстві.  Селянський син, який виріс на землі і дорожив нею, головною темою своєї творчості обрав образ землі, який чітко простежується у всіх його полотнах від пейзажів мальовничої української природи до натюрмортів (найчастіше це дари полтавських ланів)  та до людей, які живуть і працюють на цій землі. Програмною роботою Олександра Глушаченка  слід вважати твір „Колгоспниці. Весна 1944р.”(1957р.), в  якому митцеві переконливо вдалося підняти гостру суспільну проблему  –  долі селянських вдів, на плечі яких лягла  тяжка ноша післявоєнної відбудови сільського господарства. Вирішений і виконаний у напруженому ритмі насичених кольорів, твір містив риси властиві французькому стилю фовізм, за що автор, в період повного панування соцреалізму,  зазнав різкої критики. З того часу митець рідко демонстрував свої роботи.

Картина Олександра Глушаченка «Голодомор» виконана через 71 рік  після жахливого злочину вчиненого проти українського народу керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 рр. Для автора звернення до цієї болісної теми –  не  відголос давнього минулого,  а яскравий вияв власної громадянської позиції, потужний заклик до нащадків – не забути, не простити й не допустити нового геноциду українців.

Тривожний колористичний лад, динамічність мазка, гостра виразність символів і форм, посилюють драматичність сюжету, надають йому вселенського обширу. Художник акцентує увагу на Хресті, багатозначну символіку якого доповнює власним авторським трактуванням. Він вносить до композиції, побудованої навколо центрально розташованого Хреста предмети, символи й написи, що споріднюють полотно з соціальним плакатом, спрямованим на застереження й консолідацію українського суспільства в питаннях утвердження історичної правди, збереження пам’яті про мільйони загублених душ, зростання національної самосвідомості, як головної перестороги на шляху нового Голодомору. 

На урочистій події виступив ансамбль «Співочі голоси» села Абазівки, а також протягом дня транслювали фільм Марії Бойко «Видатні Полтавці: Олександр Глушаченко», знятий ще за життя художника. Словами вдячності й теплими споминами про митця поділились голова Полтавської організації НСХУ, заслужений діяч мистецтв України Юрій Самойленко, мистецтвознавець, директор Полтавського художнього музею імені Миколи Ярошенка Ольга Курчакова та науковець, заступниця директора музею Світлана Бочарова.

Фото – Назар Майструк

Система Orphus Поделиться на fb