Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У Полтаві після тяжкої хвороби помер Григорій Левченко

Пішов у завіти майстер пісенного дива Григорій Семенович Левченко – заслужений діяч мистецтв України, професор, завідувач кафедри музики, керівник українського народного хору «Калина» Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка!

Згасло сонце народної пісні, її знавець, захисник і охоронець!..

Як він відчував ту пісню, як трепетно пропускав через серце кожне слово, як любовно вбирав у музичні шати, щоб нічого не загубити, донести до людей, достукатися до їхніх сердець… Великий чарівник, який обдаровував людей красою й мудрістю, силою пісні української! Зал плакав і сміявся, захоплено аплодуючи, підспівував, ясніли обличчя, сяяли очі, а душа раділа. Виходили з концерту окрилені, сповнені сил і натхнення! А він залишав у залі своїх вихованців, дякував і навчав, бо немає межі досконалості, бо немає меж любові до Пісні, якій служив віддано й самозречено. Багато митців у світі було, є і буде, але такого вже не побачити! Усе в ньому поєдналося гармонійно: чоловіча врода й сила, неймовірна харизма, дар вести за собою, переконувати, пристрасть і одержимість, любов до рідної землі, мови. Усе своє життя в умовах тоталітарного радянського режиму він уперто плекав народну пісню, яку перетворив у Диво калинове, і розквітло його дітище, його хор і пишними пісенними гронами здивувало світ. “Калина” стала оберегом народної пісні, це була Його фортеця, плацдарм, з якого він воював за Україну! Сичали недруги, злословили манкурти, обливали брудом, адже знеславити Майстра – значить убити пісню, чи не єдиний оберіг України. А він ішов, зціпивши зуби і стиснувши кулаки, зраненою душею припадав до пісенного джерела – і знову дивував світ! Та так, що недруги німіли, коробило й викручувало їх нікчемні душі. Ось такий упертий, ось такий завзятий!!! “Красень! Велет!” – шептали закохано люди. “Демон”, – злякано задкували перевертні. А він летів, творив, засівав рідними піснями спраглі людські душі! Піднімав з колін! “Калина” буяла, цвіла, рятувала знесилені душі і повертала до рідних джерел!

А вихованці Маестро розліталися по всій Україні і несли в серці вогник любові й вдячності до Учителя, любові до Пісні, до народу. Розповідали, розповідають і будуть розповідати своїм учням, дітям, онукам і правнукам про Диво-майстра і Диво-людину, яка подарувала їм щастя співати, відчувати красу, віддавати її людям, навчила працювати з любов’ю, до забуття, до самозречення, відкрила секрет величі Людини і її безсмертя. Тому такі доречні тут слова Т. Шевченка, якого над усіх шанував Маестро: “Доки сонце з неба сяє, тебе не забудуть!”

Прощання із митцем відбудеться 26 вересня у Свято-Успенському соборі у Полтаві о 12:00.

Наталія Сулаєва 

Система Orphus Поделиться на fb