Свою українську мову удосконалюють ВПО у Полтаві
Раз на тиждень урок української мови плюс домашні завдання. За цим алгоритмом у Центральній міській бібліотеці Полтави навчаються жінки. Дещо схоже на шкільну традицію, але все відбуваються у вигляді пізнавального інтерактивного тренінгу.
Учениці вже давно закінчили школу, чимало отримало університетські дипломи. Їх об’єднало не тільки прагнення удосконалити українську, а й схожі негаразди: російська навала що розпочалась 24 лютого нинішнього року змусила залишити рідні краї, оселитися в Полтаві.
Наприклад, Ірина Кузнецова працювала директором Центру позашкільної освіти у Чугуєві. Повертатися поки що не збирається. Говорить, що страшно, адже прильоти там усе ще тривають.
«Зараз є час. Треба підтягнути українську мову, – розповіла Ірина. – Чугуїв – це російськомовне місто. Ми на роботі розмовляли російською. Тільки ділова документація була на українській. Навіть заходи проводили російською мовою».
24 лютого нинішнього року Ірина Василечко разом із чоловіком та п’ятирічною дочкою прокинулись від звуків вибухів у рідному місті Костянтинівка що у Донецькі області. Не зволікали: зразу ж виїхали у небезпечний регіон – обрали Полтаву.
«Перше слово, яке у мене асоціюється з Полтавою – це альтанка, – згадує Ірина. – Я дійсно не знала цього слова до того як ми сюди приїхали».
Ірина Василечко вважає, що Костянтинівка – це російськомовне місто. Сказала, що вистачить пальців на руках, щоб перерахувати тамтешні магазини, де обслуговували українською.
«Ще раніше я вирішила вивчати українську мову. Більше книжок стала читати, слухати українську мову, але тут я отримую набагато більше інформації ніж у школі та університеті», – так Ірина пояснила своє враження від занять у Полтаві.
Тетяна Сагайдачна з Харкова. Минулими вихідним вона вперше відвідала заняття. Думає, що прийде ще не один раз. «Тут весело, гарно, тепло, – сказала Тетяна. – Таке враження, що я згадую, відроджую свою українську мову».
Треба створити ситуацію спілкування – так Оксана Докторович описує один із методів на якому базуються заняття. Власне Оксана готує і проводить їх. Кожен тиждень – це обговорення певної теми. Наприклад, для останнього заняття викладачка обрала український гумор.
«Ось цей тиждень був присвячений тому, що ми обговорювали меми, граматику, діалектизми, – пояснила Оксана, – а далі обов’язкова практична робота».
Оксана Докторович сказала, що сама шукала можливість поділитися своїми знаннями з людьми, які зараз прибувають до міста з різних регіонів. Для неї важлива і можливість передати нинішню атмосферу Полтави як батьківщини сучасної літературної української мови, де цією мовою все ще послуговуються.
«Якщо вони прийшли, якщо вони хочуть говорити, вживати хоча б одне українське слово – моя мова жива», – сказала Оксана про своїх учениць.
Вона дуже рада, що її підтримала громадська організація «Інша жінка» – організатор, зокрема, занять з української мови для жінок ВПО.
«Ми даємо інструмент, але ми нікого не змушуємо спілкуватися, – сказала представниця ГО «Інша жінка» Ганна Дем’яненко. – Ми, наприклад, комусь находили роботу, хтось до нас залучається. А є такі, які просто до нас приходять – і все. Ми все одно підтримуємо. Люди до нас на дві годинки прийшли, вони відволіклись: побули у жіночому товаристві підтримуючому. Це також потрібно».
Анатолій Мішин