Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

Полтавський художній музей продовжує віртуальний проєкт «Відкриті фонди»

Цього разу Полтавські музейники презентують віртуальну виставку робіт до 145-річчя з дня народження талановитої художниці Олени Кульчицької.

Значну частину свого життя художниця провела у Львові. 1971 року в її квартирі засновано художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької. Увесь мистецький доробок, понад 4000 робіт, згідно із заповітом було передано в дар українському народові в особі Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Твори мисткині виставлялися у Львові, Берліні, Варшаві, Відні, Празі, Римі, Торонто, Чикаго, Києві, Москві та інших містах світу. Нині роботи мисткині зберігаються в найбільших музеях України та в приватних зібраннях.

Полтавський художній музей (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка також має у своїй колекції ліногравюри відомої української художниці, передані в 1951 році Дирекцією художніх виставок України. Це чотири пейзажі в яких авторка втілила любов до природи рідного краю і його культурних традицій та сюжетна гравюра «Жіноча рада» (1949), в якій вона звертається до висвітлення діяльності українських жіночих організацій. Роботи виконані на високому художньому рівні. Художниця легко оперує різними технічними засобами, за допомогою ліній, крапок та плям вдало передає стан природи, показує чарівність гірської місцевості, мальовничу красу Галичини.

Народилася Олена Кульчинська 15 вересня 1877 року в місті Бережани (тепер Тернопільської області) в родині галицького правника Лева Кульчицького та Марії Стебельської. Батьки художниці – нащадки давніх українських родів, що зберегли, окрім родинних гербів, дух українства та пошану до своєї землі. Дитинство Олени, її сестри Ольги й брата Володимира минуло в маленьких повітових містечках Галичини – Лопатині, Кам’янці-Струмиловій (тепер – Кам’янка Бузька), Городку, в особливій атмосфері збереження звичаїв і традицій, яка панувала в середовищі української інтелігенції. На формування світогляду майбутньої художниці великий вплив мав батько, який змалку заохочував дітей до сприйняття та розуміння краси, прищеплював любов до праці, до свого народу.

Після закінчення восьмикласної школи у 1894 році, разом із сестрою Ольгою вона відвідує Львівську художньо-промислову школу (нині ЛДКДУМ імені Івана Труша). Протягом 1901-1903 років здобуває художню освіту в приватній студії С. Батовського і Р. Братковського у Львові, а в 1903 році вступає до Віденської художньо-промислової школи.

Захистивши диплом Ольга Кульчицька подорожувала країнами Західної Європи (Мюнхен, Париж, Лондон), де вивчала світове мистецтво. Повернувшись до Галичини, спочатку жила разом з батьками в Косові на Гуцульщині, але скоро переїхала у Львів.

Повернувшись з навчання у Відні, Олена Кульчицька успішно дебютувала на виставці у Львові. В залах польського Товариства прихильників образотворчого мистецтва на початку 1909 року експонувалося близько 50 робіт художниці, створених, переважно, під час навчання: офорти й акватинти, гравюри на дереві та лінолеумі, емалі й акварелі. Громадськість була вражена, в першу чергу офортами та гравюрами Кульчицької, які на той час були у Львові в новину. Художник і критик Іван Труш так писав про цю подію в газетній рецензії: «Перший виступ молодої артистки удався вповні. Для української штуки прибула нова поважна сила». Захоплення публіки викликала багатогранність художниці, багатство жанрового і тематичного наповнення творів, оригінальність художньої мови.

Творчість Олени Кульчицької універсальна, пов’язана з передовими тенденціями європейського мистецтва. Художниця працювала в малярстві, графіці, книжковій ілюстрації, декоративно-ужитковому мистецтві. Відома також як педагог, учений-етнограф, громадська діячка. Художниця внесла в естамп нові ідеї та способи графічного вислову, випрацювала самобутню стилістику та естетику, поєднавши українську образотворчу традицію з новими тенденціями європейської графіки, що вписує її творчість у загальноєвропейський художній процес. Відновила класичний офорт, досконало володіла техніками акватинти, мецо-тинто та монотипії. Серед творчого доробку Кульчицької багато сцен з життя українського села та ліричних пейзажів в яких відображена мальовнича природа Галичини. Її графічні твори демонструють зрілість художнього мислення, стурбованість долею народу. В багатьох сюжетах висвітлені складні психологічні теми, наприклад в офорті – «Жертви війни» (1915) – авторка критикує війну, присвячує твір вигнанцям, тисячі яких гинули на шляху до Австро-Угорщини від голоду й хвороби. Масові арешти українських селян і насильне виселення з прифронтової смуги зображує художниця в офорті під назвою «Татарське лихоліття»(1915).

Крім графіки, майстриня працювала в олійному живописі, акварелі й книжковій графіці, проілюструвавши понад 70 дитячих книжок. Цілі покоління дітей Галичини виховувалися на казках, ілюстрованих художницею, наприклад казка «Лис Микита» Івана Франка. Кульчицька створила серію графічних портретів українських письменників, до якої увійшли портрети Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Котляревського, Михайла Коцюбинського та Івана Франка. Крім портретів письменників, вона створила серію образів народних героїв України. Виконала цикл ілюстрацій до книги Володимира Гнатюка «Нарис української міфології».

Приваблюють роботи Олени Кульчицької і в галузі декоративно- ужиткового мистецтва, в яких вона поєднала стилістику європейської сецесії та ар-деко з надбаннями народної культури. Разом із сестрою Ольгою Кульчицькою (1873-1940) художниця створила близько 80 килимів та гобеленів. У її творчому доробку також вироби з художньої емалі, ескізи кераміки та предметів хатнього вжитку. У львівському музеї етнографії (нині – Інститут народознавства Національної Академії наук України) вона досліджувала народний костюм мешканців заходу України: Лемківщини, Поділля, Бойківщини, Опілля, Гуцульщини, Волині. Подорожуючи селами, Кульчицька замальовувала уже зникаючий стрій місцевих жителів. В результаті художницею створено близько 400 акварелей з цієї серії. Зараз ці роботи важливі з документального погляду, адже багато елементів одягу втрачено повністю або частково і тепер їх майже неможливо відтворити.

У 1967 році Олені Кульчицькій було присуджено Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка. Ця подія відбулася за кілька годин до смерті художниці, яка на той час вже була прикута до ліжка.

Народ України високо оцінив творчий внесок Олени Кульчицької до розвитку національної образотворчості. Її багатогранний здобуток сьогодні є класикою українського мистецтва, а її ім’я займає почесне місце в його історії.

Назар Майструк

Система Orphus Поделиться на fb