Ви тут:
Суспільство Україна 

Останні аргументи голого короля Росії: дайджест пропаганди за 20 вересня

Путін переніс своє “епохальне” звернення. Мабуть, це також було «за планом спецоперації яка йде строго за графіком». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 20 вересня.

Логіка хапуги

20 вересня в Росії вкотре активізувалася «референдумна гарячка». Тепер Кремль вимагає результату не на «День народної єдності», а вже наступного тижня.

Негайно були оприлюднені дані «соцопитувань», згідно з якими більшість жителів українських Донецької (91%), Луганської (90%), Херсонської та Запорізької (по 80%) областей хотіли б входження до складу РФ.

НАСПРАВДІ, навіть з формальної точки зору все це шоу з «волевиявленням» виглядає абсолютно нікчемним. Адже:

  1. «референдуми» триватимуть п’ять днів, 23-27 вересня.
  2. велика частина «волевиявлення» відбуватиметься онлайн.
  3. депортовані в Росію зможуть «проголосувати».
  4. громадяни, які виїхали на територію, підконтрольну Україні або за кордон не зможуть.
  5. спеціальні бригади ходитимуть по домівках. 

Лише цих п’яти пунктів вистачить, щоб навіть не з позиції  міжнародного права (про це взагалі не йдеться), а з точки зору здорового глузду визнати – це звичайна фікція.

За тією ж «визвольно-референдумною» логікою, Росія може напасти на Туреччину, де зараз проживає півмільйона російськомовних. Або на Німеччину, де зараз їх від 1,5 до 3 мільйонів. Чи взагалі – на США з 2,7 мільйонами людей, які говорять російською. Випадків «русофобії» в цих країнах теж вистачає. Решту вигадає пропаганда і примусить повірити росіян. Як воно і було в Україні.

В реальності ці «референдуми» – один з останніх аргументів голого російського короля, результат панічного мозкового (?) штурму, спроба бодай хоч якось підняти ставки у вже програній війні в Україні.

Фактично всю історію з екстреним «референдумом» можна вкласти у грабіжницьку схему: «Беремо, що є та звалюємо». За її допомогою Путін відчайдушно сподівається втримати хоча б те, що встиг хапанути і скоріше назвати «своїм». Мовляв, «ви не посмієте атакувати «територію Росії. От папірець, дивіться!». Що робитиме Україна і міжнародна спільнота з цим папірцем і з російською «територіальною недоторканістю» – відомо.

 У підсумку:

 – на справжньому, а не маніпулятивному полі бою жодних змін на краще для Путіна не відбудеться. Сучасного озброєння та техніки на фронті від «папірця» більше не стане (Хоча Путін цього і вимагає – 20 вересня він екстрено зібрав представників ВПК РФ).  

 –  результати псевдореферендумів не будуть визнані ніким у світі. Навіть тими, кого Путін чомусь вважає своїми друзями: Пекіном, Нью-Делі чи Анкарою. Про «колективний Захід», з яким Путін так відчайдушно б’ється десь під Бахмутом, не може бути мови.

 – жодного права РФ на «самозахист» і, відповідно, використання ядерної зброї (останній аргумент голого російського короля) – визнано не буде.

 – в середині самої Росії наслідки проведення псевдореферендумів будуть катастрофічними.  І в перспективі – набагато гіршими ніж ззовні.

Путін воюватиме «до останнього росіянина»

Справжня путінська мета анексії окупованих територій цинічна і прагматична – мобілізація. Спочатку не спрацював її напівприхований офіційний варіант, коли у травні було знято вікову межу для контрактників.

Вже в серпні вийшов  указ Путіна про збільшення штатної чисельності російських військ на 137 тисяч осіб.

Потім з’ясувалося, що й «дика дивізія Шойгу» у вигляді ПВК, злочинців, «територіальних батальйонів», Росгвардії і TikTok загонів Кадирова навіть всі разом не можуть утримати Ізюм.

Тому Путіну так потрібна мобілізація росіян.

Саме для цього у такому ж турборежимі протягом фактично однієї години (!) були ухвалені відповідні закони, які вже можна називати «війною до останнього росіянина». 

Того самого, пересічного, телевізійно-диванного, який (згідно досліджень) ще недавно вважав за нормальне, коли «хтось замість нас воює за наші гроші». У голого короля Росії свої аргументи: не хотіли воювати за гроші, тепер робіть це безкоштовно.

НАСПРАВДІ, на підставі ухвалених законів і виходячи з наявного мобілізаційного ресурсу РФ, можна скласти навіть приблизний графік цієї путінської війни до останнього росіянина.

В початкову хвилю мобілізації потрапляють дві групи. Перша — молоді люди віком 22-26 років, які нещодавно пройшли строкову службу, а також офіцери запасу потрібних військових спеціальностей (артилеристи, танкісти, розвідники, десантники, спецназ). Ця хвиля може початися вже в середині жовтня.

Мобілізованих після місяця чи тритижневого курсу навчання/бойового злагодження планують відправити на окуповані території суто для їх утримання. Показників за набором поки немає, але на думку військових експертів йдеться про 55-70 тисяч людей.

Друга група – це призовники 27-35 років, які відслужили строкову або мають досвід контрактної служби. Під рушницю можуть поставити від 250 до 300 тисяч осіб. Через брак навчальних таборів та спорядження набір вестиметься не одночасно, а хвилями – протягом трьох місяців. Тобто перші поповнення з цієї групи можуть потрапити до України наприкінці грудня – всередині січня.

Навесні, якщо це буде потрібно, в бій піде старша вікова категорія 35+.

А щоб життя російським медом не здавалося, зі «звільнених від нацизму» українців на окупованих територіях негайно сформують «добровольчі батальйони», про що вже офіційно заявлено гауляйтером «Запорізького краю Росії» Балицьким.

До путінського мобілізаційного геноциду росіян також офіційно запрошені й іноземці. 20 вересня мер Москви Собянін доповів, що найближчим часом у міграційному центрі «Сахарово» розгорнуть вербувальну інфраструктуру «для сприяння Міноборони РФ в організації надходження іноземців на військову службу».

Держдума негайно ухвалила і закон про спрощення отримання ними російського громадянства. Тепер їм потрібно відслужити рік у ЗС РФ, щоб отримати його «без тривалого очікування та інших бюрократичних перешкод».

Таким чином підраховано, що 300-370 тисяч мобілізованих у найближчі місяці можуть опинитися на війні. 

В якій у Путіна немає жодного плану, крім маніакального бажання її просто продовжувати. Хоч би й до останнього росіянина.

Відмовників чекає до 10 років в’язниці

20 вересня бажання кремлівського фюрера були закріплені юридично. Держдума ухвалила поправки до Кримінального кодексу. 

Фактично це означає кінець «спеціальної воєнної операції». Адже цей термін у законі не прописаний. Наразі військовослужбовців, які відмовляються їхати в Україну, просто звільняють за невиконання умов контракту і, незважаючи на погрози, зробити їм нічого не можна. Тепер відмовників судитимуть та відправлятимуть до в’язниці.

Для цього також в турборежимі до Кримінального кодексу РФ були введені терміни «воєнний стан», «воєнний час», «мобілізація».

Депутати запровадили нові статті про покарання за добровільну здачу в полон і мародерство, посилили – за самовільне залишення військових частин, додали до списку обтяжуючих обставин –  скоєння злочину не лише в умовах збройного конфлікту, а й «у період мобілізації чи воєнного стану, у воєнний час».

НАСПРАВДІ, схвалені поправки до КК зокрема запровадять такі покарання:

  • від 3 до 10 років позбавлення волі за дезертирство;
  • до 10 років колонії за самовільне залишення частини в період мобілізації та воєнного стану;
  • від 2 до 3 років за невиконання наказу (навіть, злочинного) у період воєнного стану.

Викликані на військові збори росіяни, що знаходяться в запасі, нестимуть кримінальну відповідальність навіть за неявку на них або дезертирство з них нарівні з контрактниками та призовниками.

У строковиків ситуація гірша навіть за контрактників. Останні можуть принаймні гіпотетично домагатися дострокового звільнення зі служби, строковиків позбавили й цього.

Таким чином, «мобілізаційні» поправки до Кримінального кодексу Росії це фактична підготовка до майбутніх репресій на кшталт тих, що проходять зараз через сумнозвісні закони про «фейки та дискредитацію російської армії».

Скільки коштує РФ війна в Україні

У що ж обійдеться економіці Росії продовження повномасштабної агресії вже у новому, мобілізаційному, форматі? Аналітики підрахували, що за півроку витрати на війну склали приблизно 100 млрд євро.

Є й інші підрахунки, констатувало видання Geneva Solutions, але середнє арифметичне між усіма наведеними цифрами витрат – 483 млрд рублів в день – це 31 трильйон рублів станом на 4 травня (65 день війни). 

НАСПРАВДІ, за ці гроші можна було б вирішити безліч проблем всередині самої Росії. 

Наприклад:

  • вартість газифікації 82% населення Росії (зараз, за офіційними даними, цей показник 72%) оцінювалася в 1 трлн рублів. Таким чином, війна в Україні вже у травні спустила в трубу 31 програму російської газифікації.
  • це 25 федеральних річних бюджетів на освіту.
  • це 50 488 км автошляхів федерального значення рівня «Таврида» (6 смуг з відбійниками та відеоспостереженням).
  • це 22 російські космічні програми.
  • це 620 програм розселення усіх без винятку росіян з аварійного житла.

Зрештою, навіть якщо просто роздати ці гроші всім без винятку жителям Росії, на кожного припало б понад 212 тисяч рублів.

З 4 травня пройшло ще 144 дні війни. Тож можна рахувати й надалі, що втратили звичайні росіяни через криваву авантюру Путіна в Україні. Тепер настала черга і самих росіян. 

До речі, в останній доповіді Global Wealth Report експерти банку Credit Suisse відзначили, що розмір статків сучасної Росії можна порівняти з американськими зразка 1908 року. 

Це для розуміння справжньої величі голого короля Росії. З його останніми аргументами.

Система Orphus Поделиться на fb