Монумент Слави у Полтаві вже зазнавав пошкоджень
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Домінанта Круглої площі – так зазвичай архітектори називають Монумент Слави у центрі Полтаві.
Його спорудили на честь сторіччя Полтавської битви. Загальна висота – 16,61 м, висота колони – 10,35 м, розмах крил бронзового з позолотою орла що на верхівці – близько 3 м.
Не завжди до монумента шанобливо ставились, навіть в часи Російської імперії. А зараз вкотре розпалились дискусії: зруйнувати, перенести, залишити на місці…
Хто вже намагався нашкодити цій пам’ятці та чого коштуватимуть найрадикальніші плани щодо неї?
Про це розповімо у серії статей про найвідоміший пам’ятник Полтави.
Царський період
Якось із самого навколо монумента Слави у Полтаві виникли певні непорозуміння. Планували відкрити у 1809 році – на сторічний ювілей Полтавської битви, але відкрили на два роки пізніше – 27 червня 1811 р.
«Точної причини затримки не встановлено, – сказала Людмила Шендрик, заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника “Поле Полтавської битви” – Там на пам’ятнику на табличці, в кільцях зі зміями, чомусь написано – «…окончен в 1809».
Витрати на спорудження
Тодішній російський імператор Олександр I пожалував на споруду 24 тисячі карбованців. Надходили кошти від дворян та податки від мешканців сіл навколо Полтави. Загальна сума витрат становила 156 тис. крб. На той час це вартувало величезного стада корів.
«Чому так дорого? Тому, що добували камінь у Келеберді, в Кременчуку, в Берестянці. Відливка колони була у Луганську. А ще ж і транспортування, монтаж. Бронзового орла з позолотою та бронзові горельєфи римської військової атрибутики виготовили в С. Петербурзі», – сказала Л. Шендрик.
Бронзові оздоблення привабили увагу не лише поціновувачів прекрасного, а й ласих до поживи.
«Не завжди була світла історія у цього пам’ятника, – сказала Л. Шендрик. – Наприклад, за царату у 1872 році пам’ятник був добре обідраний. Познімали бронзові деталі у вигляді листя дуба з місця перекриття швів, вкрали інші бронзові прикраси. І коли в Полтаві готувалися до святкування 200-чя від дня народження царя Петра І – відзначали у травні 1872 року – пам’ятник швидко відновили».
Не завжди була світла історія
Відновленою красою не встигли намилуватися. Для ефектної презентації колону прикрасили гірляндами з квітів і ліхтариків. Щойно їх на святі включили, як все це загорілося. Народ почав збивати палками гірлянди, а воно ще дужче горіло. Ледве загасили палаючий смолоскип. Довгий час колона залишалась у занедбаному стані.
Про це згадував мистецтвознавець, археолог Микола Макаренко у своїй статті в журналі «Старые годы» за 1908 рік. Напередодні він відвідав Полтаву. У статті зазначив, що там, де були бронзові вінки зараз зіяють дірки, збереглися навіть мотузки за допомогою яких зривали бронзові прикраси.
Але до 200-чя Полтавської битви, тобто до 27 червня 1909 року, пам’ятник встигли відреставрувати. На ювілей до Полтави завітав самодержець Микола ІІ. Незабаром з’ясується, що історія розпорядилась бути йому останнім імператором Російської імперії. У 1917 році більшовики поклали край «царському режиму».
У наступній статті йтиметься про зазіхання більшовиків і німців на монумент Слави та ставлення до нього у роки Незалежності.
Анатолій Мішин
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
