Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

«Масштабних фестивалів, мабуть, цього року в нашій громаді не буде», – Опішнянській селищний голова Микола Різник

Такий прогноз керівник Опішнянської територіальної громади Микола Різник обґрунтовує тим, що в Україні нині війна. Опішня – славиться щорічними фестивалями: гончарства, «Борщик у глиняному горщику, «Опішня Слива-фест». Останній організовує Опішнянська тергромада.

Скільки внутрішньо перемощених осіб (ВПО) нині проживає на території Опішнянської територіальної громади ?

У середньому –1600. Чи не щодня ця цифра змінюється. У нас було кілька хвиль. У перші дні війни чимало  прибувало з Сум, Охтирки. Вони виїхали, і почали їхати ВПО з Харкова, потім приймали людей зі Слов’янська. Днями знову почали їхати з Харкова.

Що вже вдалося зробити для переселенців силами вашої громади ?

Якщо чесно – то ми сприяємо наданню їм гуманітарної допомоги: грошової чи матеріальної у вигляді пайків.

Полтавська обласна військова адміністрація надавала пайки. Перед цим від неї надходили ліки, харчові продукти. Допомагає і  Полтавська обласна   рада. Зокрема завдяки цьому маємо комунікації з різними фондами: від ООН до Карітасу.

Зараз благодійники надають фінансову підтримку, плюс  державна фінансова підтримка. Намагаємося  з усіма співпрацюємо.  

Чесно кажучи, ми не можемо безпосередньо  фінансувати ВПО з бюджету нашої громади. Але  ту ж гуманітарну допомогу самі веземо зі Львова, з Полтави, з інших місць. Я вам скажу, що це не маленькі кошти –  на  транспорт, паливо, і т.і. І ще одне – важко знайти дизель.

Один раз привести гуманітарку зі Львова – це 50 тис. грн. Ми кожного місяця перевозимо солідну кількість таких вантажів.

Ми вже навіть почали відмовляємося у певних випадках. Наприклад, від перевезення 20 тонн картоплі. Таке транспортування коштуватиме дорожче ніж сама допомога.

Тобто ваша громада такий собі посередник-хаб між фондами і ВПО ?

Так. Нині гуманітарна допомога надходить стабільно. Ми також якось втягнулися. Боїмося можливого наступного етапу – якщо не зможемо надавати гуманітарну допомогу. Може зрости рівень злочинності.

Вже е дзвіночки. Переселенці між собою щось там з’ясовують. Поліціянти  виїжджали їх мирити. Це одиничні випадки, але вони вже є.

А які ще складності виникають щодо переселенців?

Перше – де їх розселяти. У нас уже майже все забито в приватному секторі. Селимо в школах, дитячих садочках.

У нас 80-90 % переселенців, які живуть у господарів – у їх приватних будівлях і приміщеннях. Я особисто у себе 8 переселенців зі Слов’янська розмістив. Ось тільки держава все ще не виплачує господарям допомогу за такий прихисток.

Чи є можливість для працевлаштування ВПО на території громади ?

Вакансії, які у нас є не завжди влаштовують людей, адже вони звикли до високої зарплати, і таке інше. Тому одиниці ВПО працевлаштовуються, а інші сидять дома.

Вакансії на які переселенці пристроїлися – це продавці, бармени. Я знаю, що в аграрному секторі хтось уже працює водіями. Скажімо так, в основному це не висококваліфікована робота.

Сподіваюсь ми когось з ВПО залучимо на збір врожаю у нашому комунальному підприємстві «Опішня-Агро».

Дехто з приїжджих сподіваються, що вони швидко повернуться. Так і сталось з однією дівчиною – фінансисткою. Вона з Харкова, її брали у нас у банк, але з попередньої роботи подзвонили й запропонували швидко повернутися. Так вона і зробила.

Зараз постало питання щодо садочків. Серед переселенців є бажаючи влаштувати своїх дітей до садочків. Але зараз є певні обмеження щодо роботи таких закладів. До того ж у нашому найбільшому садочку живуть ВПО.

До речі, у цих садочках миються ті ВПО, які не мають таких можливостей у приміщення господарів, які їх прихистили. Відбувається надпланове збільшення витрат води, електроенергії. Комунальники уже нараховують нам штрафні санкції.

Через два місяці розпочнеться навчальний рік у школах. Громада готується до цього?

Так школи ми готуємо. Робимо все, щоб там були бомбосховища. Дуже сподіваємося, що діти ВПО прийдуть до наших шкіл, особливо до малокомплектних класів. Ми будемо раді!

Ми взагалі зацікавлені в збільшенні кількості людей, які офіційно реєструються на постійне місце проживання на території громади.

Наше населення – це 8200 людей. Цього замало, щоб більше грошей, які ми заробляємо, залишали в нашому бюджеті. Такі розрахунки передбачає спеціальна формула. Отже, ми зацікавлені в збільшенні населення. Щоправда, є велика імовірність, що логіка бюджетування в державі зміниться внаслідок війни.

Дуже багато людей, які зараз до нас проїздять уже купили тут будинки. Ціни невеликі. В селі хата іноді коштує, умовно, 1000 доларів. Купують, починають воду проводять, інші облаштування роблять. Такі переселенці кажуть, що після війни можливо оселяться у нас, або матимуть тут дачі.

Цього року, згідно з вашою думкою, внаслідок війни славетні масштабні фестивалі Опішні швидше за все візьмуть паузу. Але ж туризм – є однією з важливих статей наповнення бюджету Опішнянської територіальної громади. Що робити?

Чесно кажучи дуже важко прогнозувати, що буде в цьому році. Але ми робитимемо все можливо, щоб внутрішній туризм якось рухався.

Сподіваємося, що відновить роботу наш музей-заповідник гончарства. Тоді люди зможуть приїжджати на екскурсії.

Ми зараз розраховуємо на маленькі групи туристів. Вони, наприклад, можуть знімати житло, брати у нас велосипеди та їздити по тих точках, які називаємо туристичними магнітами нашого краю.

 

Анатолій Мішин

Система Orphus Поделиться на fb