Все вирішилось у серії пенальті: визначився володар Ліги Європи
Шотландці не змогли забити вирішальний м’яч, тому трофей отримав «Айнтрахт».
Як повідомляє sport.ua, Обидві команди вигравали свої європейські трофеї (на рахунку кожної є по одному такому) ще в часи, які теперішнє покоління вболівальників називає доісторичними. А як інакше можна, не в образу тодішнім гравцям, тренерам і вболівальникам, назвати футбол 70-80-х років минулого століття? Тому цей фінал був прекрасною можливістю нагадати про колишню історію і стерти пилюку на трофейній поличці для нового кубка.
Вона (гра), звісно, була бойовою. Кривава футболка Роде вже в дебюті гри – підтвердження цього. Проте далі обійшлося без відвертого хамства чи бруду. Команди пробували грати в футбол, боротися, але в межах правил. Тим більше, що арбітр з початку матчу показав – він не буде свистіти дрібні фоли, а дасть можливість грати до кінця.
Як і очікувалося, певна перевага була в німецької команди. Могли створювати небезпеку Камада і Кнауфф, але першому не вистачило сміливості пробити з вигідної позиції, а другому – точності. Справа перейшла до дальніх ударів, які почали використовувати і шотландці. Але – або вище, або мимо, або в руки кіперу.
Перший цікавий момент виник на 32 хвилині. Костич пробіг з м’ячем від свого майданчика до чужого, але зовсім трохи не влучив у дальній кут. Відповідь «Рейнджерс» – удар головою Ландстрема, з яким справився Трапп. Відчуття серії пенальті ставало все сильнішим, команди пішли відпочивати.
Камада міг зрівнювати рахунок після аналогічного промаху Голдсона, який теж послизнувся, але, перекидаючи голкіпера, перекинув і ворота. Проте рахунок таки став 1:1 хвилин через 10 після першого пропущеного – Костич прострілив зліва, виконавши свій черговий «асист» в сезоні, а Борре випередив захисників і з лінії воротарського майданчика відновив статус-кво.
Обриси серії пенальті, які після першого гола дещо зблякли, стали дуже чіткими. І хай як би команди не пробували перехитрувати чи то суперника, чи долю, чи самих себе, на підсвідомому рівні вони теж відчували, що долю трофею буде вирішено в серії післяматчевих ударів. Тому моменти, що виникали, з’являлися скоріше за інерцією чи після індивідуальних помилок, яких на полі було достатньо – і в основний час, і в обох доданих (знову не обійшлося, наприклад, без падіння захисника). І ближчими до перемоги були, все ж, шотландці, але на 118 хвилині Кент дивом не забив з лінії воротарського майданчика.
