Ви тут:

Гепатити: лікування та діагностика

Хронічний гепатит – це поліетіологічне дифузне і прогресуюче запалення печінки, що проявляється дистрофією і некрозом гепатоцитів, міждольковою і внутрішньодольковою гістіолімфоплазмоцитарною інфільтрацією, гіпертрофією зірчастих ретикулоендотеліоцитів, помірним фіброзом при збереженні архітектоніки органа упродовж не менш ніж 6 місяців.

Про це розповіла лікар-гастроентеролог гастроентерологічного центру КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» Лариса Савченко.

Основними етіологічними чинниками виникнення хронічного гепатиту є: інфекційні агенти (гепатити В, С, D, Е, вірус простого герпесу, цитомегаловірус, шистосома, ехінокок, токсоплазма), токсичні агенти (алкоголь, медикаменти), аутоімунні та спадкові чинники.

Критерії діагностики хронічного гепатиту за даними клінічних синдромів та об’єктивних ознак

 Клінічні синдроми: 

  1. Больовий синдром: постійний або періодичний біль у правому підребер’ї або в епігастрії, який посилюється після вживання жирної, гострої їжі, психоемоційного перевантаження та прийому ліків. 
  2. Диспептичний синдром: нудота, блювання, зниження апетиту, гіркота в роті, порушення випорожнення, здуття живота. 
  3. Інтоксикаційний (лихоманковий) синдром: некроз гепатоцитів часто супроводжується підвищенням температури тіла (однак лихоманка може бути і проявом ускладнень захворювання — холангіту, асцит-перитоніту, дисбактеріозу). 
  4. Набряково-асцитичний синдром: поява набряків на ногах, збільшення живота за рахунок асциту — накопичення рідини в черевній порожнині 
  5. Астенічний синдром: загальна слабкість, нездужання, швидка втомлюваність, зниження працездатності. 
  6. Геморагічний синдром: геморагії на тілі за рахунок порушення згортальної та антизгортальної систем крові, крихкість судин, легка уразливість ясен, маткові, носові, шлунково-кишкові кровотечі. 
  7. Синдром холестазу: стійка або переміжна жовтяниця, свербіж шкіри (особливо вночі), потемніння сечі, ахолічний кал; підвищується активність лужної фосфатази, підвищується рівень ХС, фосфоліпідів, білірубіну та жовчних кислот у крові. 
  8. Суглобовий синдром: постійний або періодичний біль у суглобах, який не супроводжується їх деформацією, утворенням анкілозів і болем у м’язах. 
  9. Синдром енцефалопатії виникає у хворих в тяжкому стані у результаті загибелі великої кількості гепатоцитів і характеризується розвитком функціональної недостатності печінки, збудженням або депресією, сонливістю, зниженням пам’яті, неадекватністю поведінки, дезорієнтацією в часі та просторі і навіть виникненням коми. 

Фізикальні критерії: 

  1. Жовтяниця різної інтенсивності (спочатку з’являється іктеричність склер і м’якого піднебіння), яка має шафрановий та червонуватий відтінок внаслідок розширення судин шкіри, але при тривалому перебігу хронічного гепатиту набуває оливкового та зеленуватого відтінку (перетворення білірубіну в білівердин), у поєднанні зі свербежем шкіри, розчухуваннями. 
  2. Ксантоми та ксантелазми проявляються утворенням жовтуватих внутрішньошкірних бляшок, які піднімаються над рівнем шкіри і локалізуються на кистях рук, стопах, ліктях, колінах тощо (ксантоми), або холестеринових бляшок на повіках (ксантелазми).
  3. Висип на шкірі виникає у результаті зменшення в крові кількості факторів згортання крові (фібриноген, протромбін тощо), гіпокоагуляції та підвищеної кровоточивості. Поряд із цим зниження функції ретикулоендотеліальної системи та активація фібринолізу спричиняють розвиток синдрому ДВЗ і появу на шкірі та слизових оболонках петехіальних висипів і крововиливів у вигляді синців, носових, маткових і шлунково-кишкових кровотеч. 
  4. «Печінкові» знаки (зумовлені гіперестрогенемією) проявляються виникненням судинних зірочок, печінкових долонь, випадінням волосся.
  5. «Барабанні палички»: пальці рук набувають такого вигляду внаслідок порушення обміну білків і розростання надкісниці. 
  6. Набряки на нижніх кінцівках, пізніше — асцит, зумовлені порушенням білкового обміну, гіпоальбумінемією або розвитком портальної гіпертензії. 
  7. Синдром гепатомегалії характеризується збільшенням печінки в результаті інфільтрації її тканин імунокомпетентними клітинами, розвитком холестазу, порушенням кровообігу в системі портальної вени. При пальпації печінка щільна, її край загострений, болючий; поверхня гладка, а наявність горбатості свідчить про можливу наявність цирозу. 
  8. Синдром спленомегалії характеризується збільшенням селезінки при активному гепатиті у 10–25% хворих. 
  9. Синдром портальної гіпертензії характеризується порушенням венозного відтоку крові з непарних органів черевної порожнини внаслідок затруднення кровотоку в ворітній вені (латентний синдром проявляється метеоризмом; виражений – асцитом, розширенням вен стравоходу, головою медузи). 

Інструментальні критерії хронічних гепатитів: 

Ультразвукові критерії. При хронічному гепатиті визначається гепатомегалія; край печінки нерівний, багато дрібновогнищевих ущільнень; структура неоднорідна, чергування підвищеної та зниженої ехогенності інколи збільшена селезінка; спостерігається розширення та звивистість печінкових вен. 

Ферментні маркери різних уражень печінки

АсАТ: Маркер цитолізу при дифузних запальних захворюваннях печінки (гострий гепатит, загострення хронічного гепатиту); ступінь підвищення відображає тяжкість цитолізу 

АлАТ: Основний маркер цитолізу при дифузних запальних захворюваннях печінки 

ЛДГ, ЛДГ5: Маркер цитолізу при дифузних запальних захворюваннях печінки (гострий гепатит, загострення хронічного гепатиту); ступінь підвищення відображає тяжкість цитолізу 

Холінестераза: Маркер гепатодепресивного синдрому; ступінь зниження активності холінестерази перебуває в прямій залежності від тяжкості ураження печінки, зниження її білоксинтезуючої функції 

Лужна фосфатаза: Маркер холестазу; рівень лужної фосфатази підвищується при холестатичних захворюваннях (холестатичний гепатит, біліарний цироз) 

Гамма-глутамілтранспептидаза: Маркер внутрішньо- і позапечінкового холестазу; підвищення рівня патогномонічне також для алкогольних уражень печінки.

Лікування гепатитів залежить від етіології даного захворювання. 

Лікування аутоімунного гепатиту передбачає застосування ГК та цитостатиків.

Для лікування хронічних вірусних гепатитів використовуються пегільовані інтерферони чи нуклезидні аналоги у відповідних схемах.

Лікування токсичних гепатитів

Лактулоза, будучи дисахаридом, що не всмоктується, знижує внутрішньокишковий рН, перешкоджає розмноженню бактерій, що продукують амоній, всмоктуванню аміаку й аміновмісних сполук, розщепленню глутаміну в слизовій оболонці кишки.

Гепатопротектори стабілізують гомеостаз печінкової паренхіми, активізують внутрішньоклітинний обмін речовин і роботу ферментних систем печінки, пригнічують перекисне окиснення ліпідів та руйнування клітинних мембран, зв’язують вільні радикали, стимулюють синтез білка і регенеративно-репаративні процеси. При токсичних ураженнях печінки, що супроводжуються холестазом, доцільно призначення препарату урсодезоксихолієвої кислоти, що сприяє зменшенню в ентерогепатичній циркуляції гідрофобних ЖК, а також знижує аутоімунність процесу. Поряд із препаратами урсодезоксихолієвої кислоти з хорошим клінічним ефектом може бути застосований адеметіонін. 

Система Orphus Поделиться на fb