25 травня – Всесвітній день щитоподібної залози
Причини захворювання щитоподібної залози – різноманітні. До них відносяться неправильне харчування; вживання недоброякісної води; несприятлива екологічна обстановка, у тому числі і радіаційна; проведенння в минулому променевого лікування; дефіцит йоду.
Про це розповіла лікар-ендокринолог «4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» Олена Луговець.
Спектр йододефіцитних захворювань широкий і залежить від того, в якому періоді життя відбувається вплив нестачі йоду на організм…
Основні симптоми дефіциту йоду в організмі:
- емоційні: пригнічений настрій, дратівливість, сонливість, погіршення пам’яті, зниження інтелекту, часті головні болі;
- кардіологічні: атеросклероз, аритмія, підвищення нижнього артеріального тиску через набряклість судинних стінок;
- імунодефіцитні: часті інфекційні і простудні захворювання через зниження функції щитовидної залози;
- гінекологічні: нерегулярність менструального циклу, безпліддя, мастопатія.
Захворювання щитоподібної залози
Серед захворювань щитовидної залози частіше зустрічаються:
- дифузний еутироїдного зоб;
- дифузний токсичний зоб;
- вузловий еутироїдний зоб;
- вузловий токсичний зоб;
- багатовузловий еутироїдного зоб;
- багатовузловий токсичний зоб;
- вузловий зоб з кістозною трансформацією вузлів;
- аутоімунний тиреоїдит, або зоб Хашимото;
- підгострий тиреоїдит де Кервена;
- зоб Рідделя;
- хвороба Грейвса, або ДТЗ;
- токсична аденома;
- рак щитоподібної залози;
- змішаний зоб.
Симптоми вузлів щитовидної залози
- дискофорт та відчуття стиснення на шиї;
- “комок” у горлі;
- неприємні відчуття при затягуванні комірця чи шарфа на шиї;
- поява пухлиноподібного утворення, яке помітно здалеку;
- порушене ковтання твердої їжі (часто при синдромі стиснення органів шиї);
- порушення голосу – осиплість, зміна тембру;
- важкість дихання у стані спокою та у положенні лежачи;
- біль у ділянці шиї (чатсо при тиреоїдитах)..
У разі появи вузлів щитовидної залози великих розмірів, а також при розвитку злоякісних пухлин щитовидної залози можлива поява осиплости голосу, порушень дихання і ковтання. Поява подібних симптомів бути приводом для термінового звернення до лікаря
Рак щитоподібної залози
Рак щитовидної залози не відносять до числа частих форм злоякісних пухлин, хоча в останні роки він відзначається трохи частіше, особливо в дитячому віці. Хворіють частіше в літньому віці. В осіб старше 40 років частота реєстрованих ракових вузлів зростає на 10% у кожне наступне десятиліття. Доброякісні вузли й рак щитовидної залози частіше спостерігають у жінок. Підозри на злоякісність вузла частіше підтверджують у чоловіків. Деякі карциноми щитовидної залози мають спадковий характер.
Основні види злоякісних новоутворень щитоподібної залози:
- папілярна карцинома (70-80% усіх випадків);
- фолікулярна карцинома (10-15%);
- медулярна карцинома (до 5%);
- низькожиференційований рак (до 5%);
- анапластичний рак (1-2%).
щитоподібної залози виживаність складає 92-95%. Протягом 10 річного періоду – близько 90%. Це свідчить про досить повільний та спокійіний перебіг захворбвання, особливо при вчасно проведеному лікуванні.
Клінічна картина
Клінічна симптоматика в початкових стадіях не виражена. Варто враховувати, що багато злоякісних пухлин виникають на фоні довгостроково існуючого доброякісного зобу. Одними з перших об’єктивних симптомів є швидке збільшення вже існуючої струми, її ущільнення і горбистість. Нерідко при огляді у хворого виявляють вузол у щитовидній залозі, який безсимптомно виник і прогресує. У цьому випадку варто підозрювати злоякісну пухлину (незважаючи на те, що поодинокі вузли щитовидної залози в більшості випадків доброякісні)..
Діагностика
Для підтвердження діагнозу злоякісної пухлини щитовидної залози, у першу чергу рака її, проводять ряд додаткових досліджень. Дослідження функції щитовидної залози при підозрі на рак не має великої цінності. Більшість злоякісних пухлин залози не має гормональної активності, як і вузли при аденоматозній гіперплазії. Гормонально активні менш 1 % тиреоїдних пухлин.
Основні діагностичні методи виявлення патології щитоподібної залози:
- ультразвукове дослідження (УЗД) шиї;
- аналіз крові на тиреоїдні горомони – ТТГ, АТ до ТПО, вТ4, вТ3;
- тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) вузлів;
- сканування щитоподібної залози з технецієм (Тс 99m);
- комп’ютерна томографія (КТ) шиї та грудної клітки;
- ларингоскопія – при ураженні пухлиною поворотного гортанного нерва.
На ранніх стадіях діагноз встановлюють на підставі пухлини, що збільшується, в одній з часток залози (чи зобі, що існував раніше), її горбистості, обмеженню рухливості, появі відчуття напруженості в щитовидній залозі й почуття ядухи.
Лікування
Тактику лікування визначають гістологічний тип пухлини, її агресивність і поширеність, вік та ін. Вона визначається в кожному конкретному випадку індивідуально. Радикальне лікування раку щитовидної залози – хірургічне:
- тиреоїдектомія (повне видалення органу);
- гемітиреоїдектомія (видалення лише однієї долі залози з перешийком);
- лімфодисекція – центральна або бокова (часто доповнює тиреоїдектомію).
У дитячому віці, щоб уникнути подальших ендокринних порушень, залишають невелику частину неураженої щитовидної залози (субтотальна тиреоідектомія). У тих випадках, коли діагноз раку до операції не був поставлений і зроблено ощадливе втручання, вдаються до повторної операції у радикальному обсязі з опроміненням у перед- або післяопераційному періоді.
У випадку розвитку гіпотиреоза після видалення залози, показаний щоденний прийом препаратів гормональних препаратів (“Тироксин
Профілактика
Варто уникати дефіциту йоду (рекомендується вживання йодованої солі, морської капусти), уникати частого рентгенологічного опромінення ділянки голови й шиї. Основа профілактики – своєчасне лікування захворювань щитовидної залози, систематичне проходження профілактичних оглядів ).
