Ви тут:
здоров’я Медицина Суспільство 

25 травня – Всесвітній день щитоподібної залози

Причини захворювання щитоподібної залози – різноманітні. До них відносяться неправильне харчування; вживання недоброякісної води; несприятлива екологічна обстановка, у тому числі і радіаційна; проведенння в минулому променевого лікування; дефіцит йоду.

Про це розповіла лікар-ендокринолог  «4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» Олена Луговець.

Спектр йододефіцитних захворювань широкий і залежить від того, в якому періоді життя відбувається вплив нестачі йоду на організм…

Основні симптоми дефіциту йоду в організмі:

  • емоційні: пригнічений настрій, дратівливість, сонливість, погіршення пам’яті, зниження інтелекту, часті головні болі;
  • кардіологічні: атеросклероз, аритмія, підвищення нижнього артеріального тиску через набряклість судинних стінок;
  • імунодефіцитні: часті інфекційні і простудні захворювання через зниження функції щитовидної залози;
  • гінекологічні: нерегулярність менструального циклу, безпліддя, мастопатія.

Захворювання щитоподібної залози  

Серед захворювань щитовидної залози частіше зустрічаються:

  • дифузний еутироїдного зоб;
  • дифузний токсичний зоб;
  • вузловий еутироїдний зоб;
  • вузловий токсичний зоб;
  • багатовузловий еутироїдного зоб;
  • багатовузловий токсичний зоб;
  • вузловий зоб з кістозною трансформацією вузлів;
  • аутоімунний тиреоїдит, або зоб Хашимото; 
  • підгострий тиреоїдит де Кервена;
  • зоб Рідделя;
  • хвороба Грейвса, або ДТЗ;
  • токсична аденома;
  • рак щитоподібної залози;
  • змішаний зоб.

Симптоми вузлів щитовидної залози 

  • дискофорт та відчуття стиснення на шиї;
  • “комок” у горлі;
  • неприємні відчуття при затягуванні комірця чи шарфа на шиї;
  • поява пухлиноподібного утворення, яке помітно здалеку;
  • порушене ковтання твердої їжі (часто при синдромі стиснення органів шиї);
  • порушення голосу – осиплість, зміна тембру;
  • важкість дихання у стані спокою та у положенні лежачи;
  • біль у ділянці шиї (чатсо при тиреоїдитах)..

У разі появи вузлів щитовидної залози великих розмірів, а також при розвитку злоякісних пухлин щитовидної залози можлива поява осиплости голосу, порушень дихання і ковтання. Поява подібних симптомів бути приводом для термінового звернення до лікаря

Рак щитоподібної залози 

Рак щитовидної залози не відносять до числа частих форм злоякісних пухлин, хоча в останні роки він відзначається трохи частіше, особливо в дитячому віці. Хворіють частіше в літньому віці. В осіб старше 40 років частота реєстрованих ракових вузлів зростає на 10% у кожне наступне десятиліття. Доброякісні вузли й рак щитовидної залози частіше спостерігають у жінок. Підозри на злоякісність вузла частіше підтверджують у чоловіків. Деякі карциноми щитовидної залози мають спадковий характер.

Основні види злоякісних новоутворень щитоподібної залози:

  • папілярна карцинома (70-80% усіх випадків);
  • фолікулярна карцинома (10-15%);
  • медулярна карцинома (до 5%);
  • низькожиференційований рак (до 5%);
  • анапластичний рак (1-2%).

щитоподібної залози виживаність складає 92-95%. Протягом 10 річного періоду – близько 90%. Це свідчить про досить повільний та спокійіний перебіг захворбвання, особливо при вчасно проведеному лікуванні.

Клінічна картина

Клінічна симптоматика в початкових стадіях не виражена. Варто враховувати, що багато злоякісних пухлин виникають на фоні довгостроково існуючого доброякісного зобу. Одними з перших об’єктивних симптомів є швидке збільшення вже існуючої струми, її ущільнення і горбистість. Нерідко при огляді у хворого виявляють вузол у щитовидній залозі, який безсимптомно виник і прогресує. У цьому випадку варто підозрювати злоякісну пухлину (незважаючи на те, що поодинокі вузли щитовидної залози в більшості випадків доброякісні)..

Діагностика

Для підтвердження діагнозу злоякісної пухлини щитовидної залози, у першу чергу рака її, проводять ряд додаткових досліджень. Дослідження функції щитовидної залози при підозрі на рак не має великої цінності. Більшість злоякісних пухлин залози не має гормональної активності, як і вузли при аденоматозній гіперплазії. Гормонально активні менш 1 % тиреоїдних пухлин.

Основні діагностичні методи виявлення патології щитоподібної залози:

  • ультразвукове дослідження (УЗД) шиї;
  • аналіз крові на тиреоїдні горомони – ТТГ, АТ до ТПО, вТ4, вТ3;
  • тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) вузлів;
  • сканування щитоподібної залози з технецієм (Тс 99m);
  • комп’ютерна томографія (КТ) шиї та грудної клітки;
  • ларингоскопія – при ураженні пухлиною поворотного гортанного нерва.

На ранніх стадіях діагноз встановлюють на підставі пухлини, що збільшується, в одній з часток залози (чи зобі, що існував раніше), її горбистості, обмеженню рухливості, появі відчуття напруженості в щитовидній залозі й почуття ядухи.

Лікування

Тактику лікування визначають гістологічний тип пухлини, її агресивність і поширеність, вік та ін. Вона визначається в кожному конкретному випадку індивідуально. Радикальне лікування раку щитовидної залози – хірургічне:

  • тиреоїдектомія (повне видалення органу);
  • гемітиреоїдектомія (видалення лише однієї долі залози з перешийком);
  • лімфодисекція – центральна або бокова (часто доповнює тиреоїдектомію).

У дитячому віці, щоб уникнути подальших ендокринних порушень, залишають невелику частину неураженої щитовидної залози (субтотальна тиреоідектомія). У тих випадках, коли діагноз раку до операції не був поставлений і зроблено ощадливе втручання, вдаються до повторної операції у радикальному обсязі з опроміненням у перед- або післяопераційному періоді. 

У випадку розвитку гіпотиреоза після видалення залози, показаний щоденний прийом препаратів гормональних препаратів (“Тироксин

Профілактика

Варто уникати дефіциту йоду (рекомендується вживання йодованої солі, морської капусти), уникати частого рентгенологічного опромінення ділянки голови й шиї. Основа профілактики – своєчасне лікування захворювань щитовидної залози, систематичне проходження профілактичних оглядів ).

Система Orphus Поделиться на fb