Ви тут:
Суспільство традиції Україна 

19 травня – День вишиванки: історія та цікаві факти про українську вишивку

Всесвітній День вишиванки відзначається кожного року в третій четвер травня. Цьогоріч святкування припадає на 19 травня.

Вишиті сорочки є характерними для багатьох країн світу, однак в Україні вони стали символом національної ідентичності.

Історія свята

Вперше День вишиванки відзначався у 2006 році за ініціативи студентки факультету історії Чернівецького національного університету. У той рік настільки багато студентів долучилося до святкування, що згодом День вишиванки набув міжнародних масштабів. З того часу почали проводити конкурси на найкращу вишиванку чи найкраще фото у вишиванці, пише apostrophe.

Окрім того, у 2015 році започаткували акцію “Подаруй вишиванку захиснику”, у якій взяло участь близько 50 країн світу.

Історія вишиванки

Вишиванням українці займаються більше тисячі років, переважно це робили дівчата, які готували до шлюбу спеціальну скриню з посагом. Дівчата з сімей малого достатку мали 30-40 вишиванок, середього – 50-70, а дівчата із заможних сімей більше ста сорочок з вишивкою.

Також у народі вірили, що вишита матір’ю сорочка для немовляти стане сильним оберегом, тому під час її створення жінки співали пісень та молилися. Зазвичай сорочки пряли з конопель або льону, тому що вважали ці рослини природними захисниками від усього лихого.

Сакральне значення вишиванок складно переоцінити, оскільки в них було важливо все: нитки, походження тканини, орнамент, кольори, кількість стібків. Найдавнішою вишивкою є білими нитками по білій тканині. Такому рукоділлю передувала довга процедура трирічного вибілювання ниток.

До того ж у вишивальниць було і є своє свято – День Варвари, що відзначається 17 грудня – у цей день не можна прибирати, прати, місити глину, однак варто було займатись вишиванням.

Вишиванка символізує красу, здоров’я та щасливу долю, а також вона оберігає власника від усього лихого. Українці передають вишиванки з покоління в покоління, тому ця річ ще й зберігає єдність сім’ї. Фахівці стверджують, що український народ закодовував щастя, долю, життя та волю в орнаментах вишивки, які були унікальними для кожного регіону України, однак мали й багато спільного.

Візерунки вишиванок по регіонах України

Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали одне-одного особливостей ремесла свого краю) та все ж спробуємо виокремити ті головні риси, які відрізняли кожну область від іншої, передає ВСВІТІ.

Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів. Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. “Рідною” для полтавців здавна була техніка лічильна гладь (лиштва). Наприклад, жіночу полтавську вишиванку можна впізнати за дуже багатим, складним, та водночас ніжним за кольорами, “тонким” оздобленням рукавів.

Вишиванки Вінницькій області відрізнялися поєднанням великої кількості технік і кольорів. На Житомирщині вишивали дрібним хрестиком і використовували прості геометричні візерунки, а також покривали вишивкою весь рукав.

Київські вишиванки відрізнялися багатими рослинними візерунками.

У Чернігівській області вишивали абстрактні орнаменти дуже дрібним хрестиком і часто використовували Бісер.

На Дніпропетровщині часто вишивали чорною ниткою та обшивали манжети рукавів.

На півдні України та в Криму були популярні квіткові візерунки.

У Запорізькій області часто вишивали квіти і калину, а в Одеській – геометричні візерунки червоною і чорною ниткою.

Фото: ВСВІТІ

Перейти до вмісту