До 24 лютого був будівельником: історія військового з Полтавщини

На відміну від російських воєначальників, які легко можуть направити на вірну смерть своїх підлеглих, а потім навіть не ховають своїх загиблих, українські командири цінують кожного свого воїна. Одним з них – простим солдатом, з яких складається міць українських збройних сил, є Роман – військовослужбовець підрозділу територіальної оборони Полтавщини.

Джерело: Полтавський обласний ТЦК та СП

“До 24 лютого я був будівельником. Проте вже в перший день війни я вирішив усе полишити та добровільно прийти до свого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки”, – розповів Роман.

42-річний армієць додав, що вдома залишилися дружина та двоє неповнолітніх синів.

“Мені вистачило декілька годин, щоб зібратися та переконати дружину із рідними в тому, що я маю бути серед військових. Багато речей не брав, бо точно знав, що в армії все видадуть. Знаєте, я досі пишаюся, що вже не простий будівельник, а воїн територіальної оборони України”, – зауважив він.

Така впевненість у тилове забезпечення нашого війська ґрунтується на його власному військовому досвіді.

“Бойове хрещення пройшов на Луганщині ще в 2015-му. Тоді я носив погони Нацгвардії. Пізніше, вже у складі бригади імені Чорних Запорожців майже рік захищав Золоте. У піхоті навчився працювати в команді, знайшов чимало вірних друзів. До речі, на війні я сильно змінився: став більш відповідальним за свої дії та повірив у нашу зброю”, – пригадав він.

З перших днів Роман вирішив поділитися бойовим досвідом з товаришами.

“Не всі наші хлопці мають досвід бойових дій. Тож, з дозволу командира роти організував інтенсивний курс підготовки та охоче поділився своїми військовими навичками. Можливо був занадто прискіпливим і вимогливим, проте знаю, що ці знання можуть врятувати життя”, – розповів учасник АТО.

За його словами, всі його товариші по зброї є патріотами із високою мотивацію. Тому вони швидко навчилися основам військової справи і вже виконують завдання з оборони Полтавщини.