Ви тут:
здоров’я Медицина Полтавщина Суспільство 

Постковідний синдром: тривожні та депресивні стани, – консультація фахівця

Постковідний синдром: тривожні та депресивні стани, – консультація фахівця

Світ продовжує жити в умовах пандемії. Коронавірус активно мутує, поширюючи нові штами. Однак вченим і лікарям тепер доводиться боротися не лише з вірусом та його мутаціями, а й із наслідками коронавірусної хвороби.

У людей, що проходять обстеження у зв’язку з COVID-19, особливо в умовах стаціонару, можуть виникати тривожні і депресивні прояви. Виникають побоювання за своє здоров’я або здоров’я інших людей. Негативно впливає на психіку фізична ізоляція, яка може призвести до ізоляції соціальної. Лякає потенційний ризик смерті, побоювання заразити рідних, занепокоєння за членів сім’ї літнього віку, які можуть потребувати допомоги під час карантинних обмежень чи самоізоляції.

Стресові фактори, характерні для COVID-19, включають: страх захворіти і померти, страх соціальної ізоляції чи перебування у карантині, втрати засобів існування, втрати близьких, а також почуття безпорадності, нудьги і самотності в умовах карантинних обмежень. Ці фактори можуть провокувати виникнення нових симптомів або призвести до загострення існуючих порушень психічного здоров’я або неврологічних станів.

COVID-19 може впливати на пацієнтів з уже існуючими психічними розладами і розладами, пов’язаними зі зловживанням психоактивних речовин. Пацієнти з COVID-19 схильні до вищого ризику розвитку порушень сну в результаті гострих стресових реакцій. Госпіталізовані пацієнти також потерпають через страх перед незвичним середовищем, інвазивними медичними процедурами (як, наприклад, штучна вентиляція легень), можливим поєднанням кількох лікарських засобів, що здатні порушувати структуру сну.

Американський Центр із контролю та профілактики захворювань ще навесні минулого року провів дослідження і з’ясував, що, як мінімум, третина тих, хто легко переніс COVID-19, протягом двох-трьох тижнів після хвороби не зміг повернутися до тієї норми здоров’я, яка була у них до інфекції. У людей, що перехворіли у важкій формі, прояви постковідного синдрому можуть спостерігатися набагато довше місяцями. Відсоток людей із постковідним синдромом варіюється в залежності від вікової групи: чим старша людина, чим більше у неї проблем зі здоров’ям, наприклад, хронічних захворювань тим вище ризик постковідної симптоматики.

Учені Імперського коледжу Лондона з’ясували причини постковідного синдрому. Фахівці провели пілотне дослідження, в ході якого взяли зразки крові у десятків пацієнтів, які перенесли COVID-19, а для порівняння використовували зразки крові людей, які не були інфіковані. У крові пацієнтів з довгостроковими симптомами COVID-19 так звані аутоантитіла.

У нормі антитіла до перенесеної інфекції продукуються для захисту організму від повторного вторгнення патогена, проте іноді імунна система дає збій і починає виробляти “помилкові” антитіла, які починають атакувати здорові клітини як чужорідні. Найчастіше вони утворюються при аутоімунних захворюваннях, таких як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо. Нове дослідження показало, що подібний ефект у деяких випадках може викликати повторне захворювання.

Автори дослідження припустили, що коронавірус здатний запускати аутоімунні процеси. Ймовірно, також, що у деяких пацієнтів вірус може зберігатися в організмі тривалий час, викликаючи різні порушення імунної системи.

Вчені відзначили, що це відкриття не можна поки вважати проривом в науці, оскільки отримані результати необхідно перевірити в більш масштабних дослідженнях за участю різних груп пацієнтів. Однак ці дані наблизили наукове товариство до можливого створення клінічного тесту, який дозволить діагностувати постковідний синдром.

Цікаве дослідження провели китайські лікарі. Протягом шести місяців вони спостерігали за станом здоров’я групи пацієнтів. Як мінімум про один симптом захворювання через півроку повідомили 76% пацієнтів. Найчастіше перехворілі скаржилися на підвищену стомлюваність і м’язову слабкість 63%, про проблеми зі сном, симптоми тривожності та депресії повідомили 26% учасників. У 24% відзначено зниження показників тесту 6-хвилинної ходьби в порівнянні з віковою нормою, а ознаки порушення роботи нирок виявлені у третини пацієнтів.

Один з останніх метааналізів у травні 2021-го об’єднав 45 досліджень і включив дані про майже 10 тисяч пацієнтів, які перенесли COVID-19 у середній або важкій формі, з терміном спостереження 3-6 місяців. Виявлено, що 72,5% людей, які були госпіталізовані, повідомили як мінімум про один стійкий симптом через місяці після виписки.

Всього було виявлено 84 симптоми, які зберігаються після перенесеної інфекції і які зачіпають багато органів та систем: серцево-судинну, дихальну, нервово-м’язову, імунну. Найчастіше відзначалися скарги на хронічну втому 40%, задишку 36%, порушення сну 29%, складнощі з концентрацією уваги та пам’яттю 25%, депресію і тривожність 20%.

Разом із тим даних про тривалість цих постковідних симптомів; їх впливу на якість життя; короткострокові, середньострокові та довгострокові наслідки цієї інфекції абсолютно недостатньо.

Лікарі рекомендують не втрачати час і за найменших симптомів звертатися до лікаря. А тим, хто тільки перехворів COVID-19, лікарі радять слухати приємну музику, з хорошим настроєм грати в різні ігри з головоломками, що допоможе відновити пам’ять та концентрацію. Також дуже добре допомагає розгадування сканвордів і кросвордів. Подолати депресію допоможуть прогулянки на свіжому повітрі та нічний сон протягом 8-10 годин.

У Національній академії медичних наук кажуть, що проблематика постковідного синдрому вивчається в країні близько року. Ще в травні-червні 2020 року стали помічати, що після перенесеного ковіду, спостерігалися внутрішні зміни організму пацієнтів.

Також в Україні розробляють програму реабілітації пацієнтів, які перехворіли на коронавірусну хворобу, як в амбулаторних, так і стаціонарних умовах. Зараз МОЗ працює над тим, щоб знайти фінансування на таку програму.

Пацієнт супроводжується сімейним лікарем. Тобто коли він виписався зі стаціонару або закінчив лікування амбулаторно, він завжди супроводжується сімейним лікарем, який знає всі його проблеми, якої допомоги пацієнт потребує. При наростанні тривоги чи депресивних симптомів рекомендована консультація лікаря-психіатра з подальшою корекцією лікування антидепресантами. Важливо враховувати дію антидепресантів на ослаблений імунітет пацієнтів після перенесеного COVID-19.

Business woman wearing face mask and cough influenza while working in office

Необхідно своєчасно виявляти симптоми тривоги і депресії в контексті перенесеного COVID19, оцінювати їх вираженість та ініціювати стратегії психосоціальної підтримки та втручання першої лінії для усунення наявних порушень. Для пацієнтів, які відчувають симптоми тривоги чи депресії, слід розглянути такі методи психосоціальної підтримки, як перша психологічна допомога, управління стресом і короткі психологічні втручання, засновані на принципах когнітивно-поведінкової терапії. Для зменшення тривоги, що викликає тяжкий дистрес, який не вдається зняти засобами психосоціальної підтримки, можна призначати бензодіазепіни, особливо якщо пацієнт отримує лікування в умовах стаціонару. Ці препарати слід застосовувати з особливою обережністю, віддаючи перевагу препаратам із більш коротким періодом напіввиведення і більш низьким ризиком лікарської взаємодії. Слід використовувати максимально низькі дози протягом якомога більш короткого строку. Якщо тривожні або депресивні симптоми зберігаються після одужання від COVID-19 та/або після виписки зі стаціонару, можна запідозрити тривожний або депресивний розлад, що лежить в їх основі. Щоб належним чином впоратися з цими станами, варто проконсультуватися з фахівцем із психічного здоров’я. Опитуючи пацієнта, який переніс COVID-19, важливо своєчасно виявити можливі суїцидальні думки або наміри, факторами ризику для яких є почуття ізоляції, втрата коханої людини, втрата роботи, фінансові втрати і почуття безнадії. Усуньте можливі засоби здійснення самоушкодження, активуйте психосоціальну підтримку, простежте за поведінкою пацієнта і, за необхідності, проконсультуйтеся з психіатром.

Рекомендується застосовувати методи психосоціальної підтримки в якості заходів першої лінії для усунення розладів сну в умовах гострого стресу. Ефективними втручаннями для усунення розладів сну є консультування пацієнта з питань гігієни сну (включаючи відмову від використання психостимуляторів кофеїну, нікотину або алкоголю) і управління стресом (включаючи методи релаксації і практики усвідомлення). Також можуть бути показані психологічні втручання, засновані на принципах когнітивноповедінкової терапії.

 

Тетяна Борисенко, лікар-психіатр приймально-діагностичного відділення КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради»

Система Orphus Поделиться на fb