Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

Кутя, колядки та застілля – етнологиня з Полтавщини розповіла, як за останнє століття змінилися традиції на Святвечір

Кутя, колядки та застілля – етнологиня з Полтавщини розповіла, як за останнє століття змінилися традиції на Святвечір

Ще 100 років тому продукти для страв на Святий вечір, який в Україні відзначають 6 січня, заготовляти починали з осені та найкращі, за столами збиралися великі родини і тільки після першої зірки виходили колядувати до родичів.

Про те, як змінилися традиції Святвечора на Полтавщині розповіла етнологиня, докторка історичних наук Олена Щербань.

У передвечір Різдва на стіл господиня ставила 12 пісних страв. Одна із найголовніших – кутя. Її на Полтавщині готували по-особливому. Пшеницю для неї заготовляли з осені. Обирали найкращий сніп, вимолочували, зерно складали у вузлик та зберігали до свят.

“На Полтавщині кутю готували з пшениці, бо це є найархаїчніший вид зерна для приготування куті-пшениці. Тому і назву прошу подавати через дефіс, щоб зрозуміло було про яку кутю йдеться”, – зауважує етнологиня під час телефонної розмови..

Окрім зерна господиня з власного господарства заготовлювала сушені фрукти та ягоди для узвару. 

“З того що у неї вродило відбирала найкраще: груші, яблука, сливи, вишні. У домашніх умовах сушили. На Полтавщині це робили здебільшого у сушнях. Тоді димом прокопчені фрукти – вони зберігаються дуже довго і їх навіть міль не їсть. З них узвар вдається кріпкий, наваристий, із присмаком димку”

Приготування куті-пшениці просте: у відварену охолоджену пшеницю мед, розтертий мак і горіхи.

“Доданки типу родзинок, халви, цукатів, карамельок тощо з’явилися у сучасному світі. Навіть набори готові до куті у продажу з’явилися. Чужоземні продукти стосуються не лише куті, ай загалом страв, які стоять на столі, – каже Олена Щербань.

Також раніше стравами, які приготувала господиня до Святвечора пригощали не лише рідних, що в домі живуть, а й батьків, кумів, сестер, братів, друзів та сусідів

“У громаді, в селі завжди так було і є, що проживають люди у яких немає можливості приготувати куті смачної то дуже гарним моментом вважалося поділитися. Оцей рудимент давнини у нас зараз майже зник”, – із сумом зазначає пані Олена.

Проте найголовнішою відмінністю від Святвечора 100 років тому та сьогочасного, етнологиня називає духовність.

“А що перший празник – то Різдво Христове… – починає наспівувати Олена Щербань. –  Ми перестали колядувати, ми перестали збиратися за родинним столом сім’ями, славити Хреста, вітати з цим святом один одного, яке починає річний цикл свят. З нього все починається. Христос народжується, славімо його. А далі у нас підуть найбільші річні свята”

Колядки діти йшли співати 6-го січня після певних обрядових дій.

“Колядувати ж починали раніше тоді, коли зіронька зійшла, Дідух внесли, в хаті батько кутю роздав родині, підкинув до стелі, всіх привітав, за стіл сіли та після цього можна дозволити дітям йти колядувати до родичів. Наші діти понесуть вечерю хрещеним батькам обов’язково, і тоді ж вони їм заколядують. Коляд-коляд-колядниця, добра з медом паляниця, а без меду не така, дайте тітко п’ятака…”, – говорить слова колядки етнологиня.

Несли хрещеним кутю-пшеницю, узвар і пиріг.

“Вечеря пісна. І ще там має бути шмат паляниці. А якщо родина багата – ціла паляниця. Обмін хлібом. І це є ще одна відмінність, що ми перестали обмінюватися вечерею і хлібом. Пшениця є символом народження та родючості”

Нині духовне свято перетворюється на звичайне багате застілля, відзначає Олена Щербань.

“Люд масово переїдає і святкування зводиться нанівець у тому плані, що коляда не звучатиме, Різдвяне лицедійство не відбуватиметься у кожній хаті. З традицій спілкування та шанування ми переходимо до застілля. Ми втрачаємо духовний сенс свята і матеріалізуємо його у їжі”

 

Система Orphus