Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

“Я прийшла до відчуття смаку українського”: Лариса Ніцой про мовне питання, самоідентичність та війну на Донбасі

“Я прийшла до відчуття смаку українського”: Лариса Ніцой про мовне питання, самоідентичність та війну на Донбасі

Українська письменниця, педагог та громадська діячка Лариса Ніцой відвідала Полтаву та зустрілася зі школярами.

Пані Лариса пише книги для дітей та займається активною громадською діяльністю. Письменниця проводить патріотичні бесіди з учнями по всій Україні та закликає вчителів виховувати громадян з високою національною свідомістю.

Лариса Ніцой неодноразово підіймала тему ідентифікації українців, питання української мови, проблему війни Росії з Україною. Письменниця активно виступає за українізацію та вважає, що кожному українцю час усвідомити власну причетність до творення незалежної та могутньої держави. Про дорослі теми простими словами письменниця пише й книги для дітей.

Також письменниця зустрілася зі школярами у Карлівці Полтавської області. Дорогою до міста з Ларисою Ніцой говорили про флешмоб “Батько наш Бандера, Україна мати” у Tik-Tok, який масово почали знімати українці. Зараз ця пісня б’є всі рекорди пошуковиків у світі. До флешмобу долучаються військові на Донбасі та, навіть, територіальні громади передають естафету одна одній заспівати пісню та відзняти відео. Так і зав’язалася розмова про формування у молоді, й народу зокрема, національної усвідомленості, виховання поваги до українського та готовності боротися за Україну, захищати цінності держави.

Лариса Ніцой народилася на Кіровоградщині. Навчалася у Центральному педуніверситеті імені В.Винниченка (тоді Кіровоградський державний педагогічний університет) на факультеті української мови та літератури. Після закінчення університету близько десяти років працювала вчителем у школі. Тоді й почала писати для дітей.

“Почала писати, коли працювала вчителем, бо не було цікавих підручників. Діти зараз говорять “еее, книжка не цікава”. Вони то й не знають, що таке не цікаві підручники. Як у нас раніше було, на сірому папері, без малюнків, а якщо й з малюнками, то чорно-білими”, – сказала письменниця.

Пізніше чоловіка Лариси запросили на роботу в Київ. Родина переїхала в столицю. Лариса Ніцой влаштувалася на роботу помічником народного депутата у Верховну Раду. Письменниця була членом Народного руху України на чолі з В’ячеславом Чорноволом, пізніше членом партії “Реформи і порядок” під керівництвом Віктора Пинзеника. У Верховній Раді вона пропрацювала десять років. Хоча, за її словами, робота мала б бути тимчасовою.

“Після десяти років роботи в Верховній Раді, я просто зачинила за собою двері й пішла в нікуди. Я не хотіла втратити себе, тому вирішила повернутися до свого, рідного. Згадала якою була в студентські роки чи коли працювала в школі, і якою я стала тепер. З точки зору себе минулої, перестала собі подобатися”, – додала вона.

Лариса Ніцой продовжила писати для дітей. Розповіла, що важко поєднувати громадську діяльність і письменство, тому за часи роботи в партійних структурах повноцінно писати книги не вдавалося.

“За покликанням я вчителька. Не можна сказати, що я не працюю зараз у школі. Я їжджу по школах, зустрічаюся з дітьми, розповідаю про свої книги. Бувають такі дні, коли геть якийсь спад сил, і я приходжу в школу, діти почитають бігати навколо мене і все, розрівняла плечі й пішла”, – зазначила письменниця.

Лариса Ніцой активно популяризує все українське. Неодноразово підіймала в суспільстві мовне питання, наголошуючи на тому, що мова є генетичним кодом, маркером нації, і саме мова вирізняє українців з-поміж інших національностей.

Письменниця розповіла, що коли розпочалася російсько-українська війна на Донбасі, то повністю почистила власний простір від усього російського.

“Спочатку викинула все російське на побутовому рівні, а потім почала вилучати зі слухового і зорового простору все, що є російськомовне. Я припинила слухати російську музику, дивитися фільми російською, читати книги російською. Тобто повністю почистила свій простір. Зі мною стали відбуватися дивовижні метаморфози. Відчула смак до того культурного продукту, який раніше не дуже розуміла і який не дуже подобався. Я прийшла до відчуття смаку українського”, – розповіла Лариса Ніцой.

З дітьми вона проводить патріотичні бесіди: говорить про мову, про майбутнє, яке бачать школярі в Україні.

Так, наприклад, у школах Карлівки розповідала про свої казки та їх героїв, говорила про те, як створюються ілюстрації до творів, спілкувалася зі школярами та подарувала екземпляри свої книг дитячим бібліотекам міста.

Ларису Ніцой називають письменницею-новатором, бо вона порушує у своїх книгах, здавалося б, не дитячі теми. Зокрема, теми війни, впливу ЗМІ на дітей, тему інвалідності, екології, культурної спадщини, питання самоідентичності.

“Кажуть, у мене є здатність високі матерії чи глибокі теми доступно розжувати на дитячих образах. Думаю, так і є. Наприклад, я написала екологічну книжку “Страшне страховисько”. Це казка про те, як діти з батьками поїхали в ліс і зустріли там Страшне страховисько. Виявилося, що колись ця істота була красива, бо ліс був чистим і красивим, але люди приїхали, насмітили, а оскільки ця казкова істота як ліс, то й вона стала негарна. Страховисько не агресивне, а нещасне. У цій екологічній книжці я на дитячому рівні порушую ще й питання впливу ЗМІ на дітей і на дорослих. Я привчаю дітей до критичного мислення. Наприклад, про Страховисько дізналися журналісти, вони приїхали зробити сюжет, але показали страховиська агресивним, тобто показую, що ЗМІ, в пошуках сенсації, на жаль, перекрутили факти. У країні почалася паніка. А ще я хочу показати, що дорослий, не дивлячись на те, що він дорослий, не завжди правий. Дорослі пропонують знищити ліс і старховисько. А діти придумують, як врятувати і ліс, і Страховисько. Вони пропонують прибрати ліс. Казка закінчується тим, що до них виходить красиве Страховисько, яке насправді звати Лісовуня”.

Уперше Лариса Ніцой порушує тему війни в дитячій літературі. У казці “Незламні мураші” розповідає про український народ і боротьбу за власну територію. Мурахи є прототипом українців. Школярі відразу це розуміють по ілюстраціях: по українському національному одягу, в який одягнені мураші, по українському прапору, що зображений на мурашнику.

До речі, “Незламні мураші” ввійшла до Книги рекордів України з наймасовішого читання казки. Рекорд встановили у Хмельницькому школярі та дошкільнята, одночасно читаючи книгу.

Рекорди б’ють й тиражі книг Лариси Ніцой, а діти з захватом гортають їх сторінки. На запитання: “У чому ж секрет успіху”, відповідає, що “то все любов до справи”.

“Я дуже люблю створювати книжки, дуже люблю людей, люблю тих, для кого це роблю і я люблю те, що я роблю. Це все приносить задоволення. Сподіваюся, що й діти, беручи книжку в руки, теж отримують кайф”.

Лариса Ніцой каже, що батькам та вчителям необхідно працювати з молодим поколінням над вихованням культури спілкування з автором та книжкою.

“Я люблю, коли діти на мої зустрічі приходять з грошима і купують собі книжку самі. Мова йде не про меркантильність, не про прибутки, це інший підхід до заохочення читання. Є дослідження, коли ти купив книжку – ти її обов’язково прочитаєш. Дітей треба привчати платити за культурний продукт, брати автограф у автора, спілкуватися з автором. Це заохочує до читання і це все разом культурний розвиток”, – додала письменниця.

[metaslider id=825249]
Система Orphus