Ви тут:
Культура Суспільство 

Графік і інтелектуал: про видатного художника Валєр Бондаря розповідає Юрій Андрухович

Графік і інтелектуал: про видатного художника Валєр Бондаря розповідає Юрій Андрухович

Юрій Андрухович — відома постать на літературному небосхилі України. Письменник знаний і серед полтавців. Пан Юрій неодноразово відвідував Полтаву, востаннє рік тому презентував свій проєкт-виставу “Безкінечна подорож, або Енеїда”: на тлі барокової музики й візуалізації на основі світлин сучасної Полтави та ілюстрацій “Енеїди” різних років й авторської анімації читав уривки з “Енеїди”, а також власні вірші й фрагменти есеїв, що резонують з поемою Котляревського.

Валєр Бондар – більше, ніж художник. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих в харківському просторі карбувалась графіка перших  кроків боротьби  за самостійну, стильну і самодостатню Україну. У дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалось вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище, – Валєр Бондар, як магніт, притягував до себе творчу еліту, завдяки глибокій обізнаності у світовій та українській культурі, в якій почувався, як риба у воді, актуалізуючи її наративи у повсякденному спілкуванні.

Це перетворювало музей на втілену у життя літературно-атракційну дійсність. Сьогодні ми їй дали назву: “Майстерня Бондаря. BondarStyle”, – онлайн-виставка відкриватиме наш новий проєкт “Віртуальний ЛітМузей”, який підтримав Український культурний фонд.

“Я про Валера, який точно там був і слухав виступи поетів і гуртів, і гуртів з поетами. І він був, як завжди, з довгим волоссям, але того разу чомусь не у светрі, а в піджаку і хтозна чи не при краватці. Цей інший імідж, піджаковий, мав бути складником його гри. Недарма ж до того піджака, на лацкан, він учепив начебто фестивальний бейдж – здалека такий точнісінько, як у всіх учасників. Але коли ми перетнулися і стримано обійнялися, я побачив його бейдж і зблизька. На ньому специфічною валерівською, майже китайською, каліграфією було виведено одним-єдине слово: Петренко. Я тут-таки отримав його в подарунок, не піджак, а, звісно, бейдж – він і досі в мене десь поруч, десь там, серед усяких дрібничок минулого. І я досі розмірковую над символікою, семантикою та семіотикою того напису. Петренко? Товариш Петренко, функціонер? Пересічний українець, слобожанин, харківець? Середньостатистичний представник одного з найпоширеніших українських прізвищ? Інструктор обкому партії, висуванець і кар’єрист, а нині державний службовець Пєтрєнка? Активіст, піонер, депутат?” – згадував Юрій Андрухович.

Перша зустріч

Березень. 1994 рік. Доволі ранній ранок. І ми з моїм другом, поетом Віктором Небораком, два бубабісти, прибуваємо на залізничний вокзал Харкова. Я вперше в житті, Неборак, уже не пригадую, але цілком можливо також. І нас зустрічають юні наші харківські друзі, – повним складом літ угрупування “Червона фіра” на чолі з Сергійком Жаданом, а також Ростик Мельників й Ігор Пилипчук. І нам одразу з Віктором стає зрозуміло, що ми в дбайливих руках у кожному разі.

Вони тут всі страшенно молоді, по двадцять років їм. Навіть ще не по двадцять. Сергієві, наприклад, ще не було двадцяти. Але вони якісь такі надійні. Вони знають, куди нас треба везти, як нами займатись. Я думаю, що це взагалі був приїзд на один день.

По-моєму, в Харкові  ми тоді навіть не ночували. Тобто нашим домом став ЛітМузей на цей період. Увечері у нас був виступ і здається вже були квитки на нічний потяг – ми повернулись до Києва. І ЛітМузей. От вони нас привозять. І ми не знаємо, чого очікувати. Ми не очікували такого, що тут з’являться іще повно людей. І буде серед них такий очевидний лідер, якого тут усі шанують, як бога і який тут у цьому музеї має творче середовище, творче гніздо. І ця людина Валєр Бондар… от.

Ми знайомимося. Я думаю, був такий особливий ефект. Він мене трохи ошелешував. Я ж зовсім не готовий. Я ж зовсім нічого не знаю про творчість цього художника. Якщо мені щось перед цим Сергій розповідав, без особистого контакту воно пролетіло повз вуха.. А він зі свого боку в захопленні від обох моїх романів. В той час “Рекреації” і “Московіада” були опубліковані.

І він кидається з обіймами. І він цитує якісь фрази з цих романів.. Він же надзвичайно артистична, пластична людина, яка пародіює різні голоси, якісь вимови, акценти, діалекти.. Тобто я бачу, що потрапив в таку перипетію з кимось дуже великим.

І пані Ольга, його дружина, в цьому товаристві з’являється і Ігор Живолуп, який розіграв таку мізансцену. Він поглянув на мене, поглянув на Неборака, і вирішив, що я – це Неборак.  Фоток ще тоді не дуже публікували. А тут, щоби було зрозуміло, Неборак вищий, масивніший за мене.

Тобто, як на автора “Московіади”, я здався йому якимось незначним, не той, хто міг би написати такий текст. І він навіть це розіграв в такий спосіб. “І це Андрухович?! Який це Андрухович?! Це ніякий не Андрухович!” Все це було так, ніби ми вже тут з усіма добре знайомі. Протягом півгодини-години тут нас годували сніданком, поїли чаем, ще чимось.

І так ми цей день провели до вечора, і ввечері у нас був наш виступ, поетичний вечір БуБаБу в будинку Архітектора. А ми протягом дня спілкувалися, і це переважно проходило під знаком лідерства Валєра Бондаря. І з того часу через Сергія було багато такої комунікації.

То Валєр передасть мені якусь свою графічну роботу. А в ту першу зустріч він тоді ж багато мені віддав. Це ще неодноразово згадають: він свої імпровізовані речі називав “каляки-маляки”. Говорив: “Іди, я тобі свої “каляки-маляки” деякі подарую”.

Валєр Бондар – представник харківського нонконформізму рубежу ХХ – ХХІ століть На основі різноманітних авангардних течій ХХ століття та класичного мистецтва розробив власну художню манеру, яка поєднує графічні та живописні засоби художньої виразності, колаж, та технічні прийоми українського народного мистецтва. Глибоко самобутній та атмосферний художник наразі не є відомим широкому загалу, але заслуговує на статус бренду українського мистецького Харкова нарівні з відомими Харківськими митцями, такими як Володимир Куликов, Віктор Гонтаров, Віталій Лєнчін.

Послухати інтерв’ю Юрія Андруховича в майстерні Валєра Бондаря можна за посиланням.

 

Інтерв’ю з Андруховичем про митця Валєр Бондаря підготувала Лідія Калашникова, комунікаційниця Харківського літературного музею.

Система Orphus