Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

“Головне те, що змінюються люди, змінюється весь народ”: 30 років тому Полтаву відвідав В’ячеслав Чорновіл

“Головне те, що змінюються люди, змінюється весь народ”: 30 років тому Полтаву відвідав В’ячеслав Чорновіл

У межах культурно-освітнього марафону до 30-річчя відновлення незалежності України Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації та Полтавський офіс Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті за матеріалами книги “Полтавщина. “Шлях до незалежності 1985-1991” (упорядники: Олександр Білоусько і Тарас Пустовіт) публікували низку історичних матеріалів (фото, документів, інформацій із газет, історій очевидців) про знакові події визвольної боротьби на Полтавщині.

Завершальна розповідь про візит В’ячеслава Чорновола до Полтави 30 років тому, повідомили у Полтавському офісі Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП.

Зростаюче загострення передвиборної боротьби між претендентами на посаду Президента України не могло, безперечно, обминути й Полтаву. 24 жовтня до міста прибув кандидат у Президенти В’ячеслав Максимович Чорновіл. Зустріч була призначена в колишньому будинку політосвіти на 19 годину вечора. Але вже за годину до її початку зал був майже заповнений. А ще через півгодини туди було неможливо пробитися – люди стояли в проходах, юрмилися в фойє та на вулиці.

Присутні зустріли стоячи кандидата в Президенти, коли той у супроводі своєї дружини Атени Пашко, довіреної особи кандидата Миколи Кульчинського, голови міськвиконкому Анатолія Кукоби, голови обласної виборчої комісії Ю. Янка з’явився на сцені. Гостя вітав Кукоба, М. Г. Кульчинський висловив задоволення тим, що в залі було стільки людей. «Це свідчить про те, що полтавці не байдужі до того, що відбувається в Україні». Потім до присутніх звернувся безпосередньо В’ячеслав Чорновіл. Він розповів про себе, поділився
своїми поглядами на нагальні проблеми політичного і економічного життя в Україні, про свої плани в разі перемоги на виборах.

Кандидат справляв враження людини, яка, маючи за плечима певний досвід роботи на Галичині і прагнучи поширити його в масштабах України, знає, чого хоче і як це зробити, не боячись взяти на себе відповідальність. «Чи вдасться все це зробити, – зазначив він, – то вже інша справа». Добрий гумор В. Чорновола, здатність до самоіронії, незлобивість щодо колишніх переслідувачів і нинішніх ідейних опонентів позначалися на загальному настрої аудиторії. Хоча 15 років тюрем далися взнаки, але шістдесятницький гарт від цього тільки
зміцнів. Мимоволі виникає паралель із нинішнім Президентом Чехо-Словаччини Вацлавом Гавелом, теж колишнім політзеком і філологом за освітою, котрий зміг привнести в політику такий дефіцитний елемент, як одухотвореність при всій своїй рішучості і твердості. Навіть на тяжкі роки поневірянь В’ячеслав Чорновіл здатний дивитися з філософської точки зору.

«У мене радикальний світогляд, – говорив В. Чорновіл, – але на практиці, коли в твоїх руках долі людей, ти не маєш права не відповідати за кожен свій крок».

Головним досягненням своєї діяльності на посаді голови Львівської облради В’ячеслав Максимович вважає те, що вдалося не допустити розрізнення людей за національними ознаками. Нині, коли на Галичині гострими залишаються міжконфесійні протиріччя, прихожанин УАПЦ В. Чорновіл домігся того, щоб 568 церков було віддано віруючим різних конфесій і розпочато  будівництво 200 нових церков.

Вважаючи себе переконаним антикомуністом, В. Чорновіл категорично виступає проти переслідування людей за їхні комуністичні переконання.

«З ідеями воюють тільки ідеями, – вважає він. – Але ні в якому разі не примусово або заборонами, бо це вже більшовизм».

Слід згадати, що свою «команду» в керівництво області В. Чорновіл набирав не за ознакою ідеології (із самого початку в ній було представлено 65 відсотків комуністів, які потім з тих чи інших міркувань вийшли з КПРС), а за ознакою компетентності в економічних та господарських питаннях.

«Такими ж більшовицькими методами, – вважає кандидат, – неприпустимо діяти і в питаннях економіки. Чи то мова йде про приватизацію підприємств, чи про введення приватної власності на засоби виробництва й землю». 

Від колгоспів зараз відмовлятися не можна, бо може настати голод, – вважає він. Однак, на відміну від прибічників номенклатурної системи, котрі теж нерідко вдаються до цього самого аргументу, аби утриматися на плаву, для В. Чорновола колгоспи – це реальність, з якою треба поки що рахуватись, яка б вона не була, не забуваючи водночас всіляко допомагати тим, хто хоче стати на шлях приватного землевласництва.

«До 19 серпня я вважав своє висунення на посаду Президента виключно символічним, пропагандистським, – зазначив В. Чорновіл. – Але після путчу ситуація змінилася. Я боротимуся до кінця, бо впевнений, що ці вибори не програю. Я не програю їх навіть тоді, коли не стану Президентом. Головне для мене те, що змінюються люди, змінюється наш народ».

Система Orphus