Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

У Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному створили новий, оригінальний АРТ-об’єкт

Музейники Гончарної столиці України вкотре продемонстрували неабияку кмітливість і політ фантазії. Нещодавно в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному з’явився ще один цікавий творчий проєкт – паркан із сімома незвичайними інсталяціями створеними із фрагментів опішненських глиняних виробів 1920-х–1930-х років (посуду, іграшки тощо).

Цей витвір мистецтва огороджує дворище майбутнього музейного готелю.

«Цю садибу ми придбали спеціально для готелю, де будуть проживати гості та мистці, які братимуть участь у заходах Музею-заповідника. Тут раніше жила опішненська іграшкарк Лідія Оначко. На її колишньому подвір’ї є горна, які ми плануємо зберегти, щоб показувати відвідувачам. Археологи провели розкопки й виявили цікаві фрагменти глиняних виробів, які не хотілося б ховати десь у далекі фондові зали – їх потрібно показувати людям. Тому, коли будували паркан, виникла ідея експонувати ці цінні знахідки саме на ньому», – розповів автор ідеї, генеральний директор Національного музею гончарства Олесь Пошивайло.

Розробляла ескізи й втілювала проєкт у життя дизайнерка Музею-заповідника Ольга Плоха. Вона серйозно підійшла до завдання, ретельно продумуючи всі деталі, щоб у результаті отримати унікальний керамологічний експонат.
Її задум зародився так: «Я отримала цікаве завдання – оригінально розмістити на паркані фрагменти глиняних виробів. Побачивши цілі коробки з різними черепками, я трішки запанікувала. Та коли археологи ідентифікували кожен фрагмент, до якого з видів виробів він відноситься (чи то горщик, глечик чи макітра тощо) одразу перед очима промайнув готовий малюнок. Крім форм посуду, я ще хотіла показати відвідувачам музею еволюцію розвитку глиняних виробів. Тобто від теракотових до полив’яних».

Ескізи Ольга почала малювати ще восени 2020 року. Потім на шматку паперу натурального розміру парканного полотна викладала фрагменти кераміки.

«В уяві це зробити було набагато легше, ніж насправді, – продовжила розповідь дизайнерка. – Коли почала викладати черепки, то зіткнулася з труднощами. Наприклад, щоб зробити опуклу форму горщика, довелося добре помудрувати. Коли дійшла черга стенду з іграшками-«монетками», теж розгубилася, бо їх було багато, а показати хотілося максимум. От і довелося фантазувати, як краще їх розмістити. Кожен стенд робився не без пригод».

Монтувальні роботи тривали місяць. Це була вже командна робота Ольги з колегами.

«Пам’ятаю перший день. Ми почали переносити ці фрагменти вже на паркан. Хвилювалися, чи триматимуться вони. Попередньо ми консультувалися з фахівцями з будівництва. Вони нам радили, які матеріали краще використовувати, але все одно тривога не відступала», – поділилася спогадами Ольга.

На вільному тлі щитів з мозаїкою, що відображає форми горщика, глечика, макітри й миски, мисткиня розмістила мотиви орнаментів гончарних виробів із книги відомого професора Афанасія Зайкевича, що додало їм ще більшої оригінальності.

 

Система Orphus