Ви тут:
Культура Суспільство 

Сьогодні День народження Івана Франка: цікаві факти про “каменяра”

27 серпня 1856 року народився письменник, публіцист, перекладач і громадський діяч Іван Франко. Його називають “українським каменярем”, ідейним архітектором української нації. Він – автор “Захара Беркута” та “Вічного революціонера”.

Пропонуємо кілька цікавих фактів про життя генія українського слова.

У творчій діяльності письменник використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у численних варіантах написання). Проте першим у цьому довгому списку псевдонімів було загадкове ім’я Джеджалик. Саме Джеджалик, а не Франко, здобув першу славу серед галицької освіченої молоді і навіть став у Львові, за власними словами, “якимсь куріозом або знаменитостію”.

Попри серйозність як літератора, Франко дуже полюбляв ганяти на велосипеді (хоча свого так ніколи й не придбав), збирати гриби та ходити на рибалку. Вудкою письменник не користувався, бо полюбляв сітки, які плів власноруч. Ба більше, рибу він міг ловити навіть голими руками.

Першим сильним почуттям юного Франка було кохання до попівни Ольги Рошкевич. Але після його арешту батьки дівчини заборонили Франкові спілкуватися з нею.

Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже поєднав сорочку з українським орнаментом із європейським костюмом. За іронією долі, Франко, який так любив носити вишиванки впродовж усього життя, похований був у чужій сорочці, адже в той момент під рукою не знайшлося “ні однієї порядної”.

На сніданок Франко любив каву із булкою, на обід – квашені овочі та легкий суп з додаванням квасу, кропиви, грибів. Він ніколи не палив, а випити міг хіба що пива чи чарку вина «Золота Ріца».

Івана Франка заарештовували тричі. Першого разу він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році, ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень в готелі він – без єдиної помарки! – Написав повість “На дні” і на останні гроші відіслав її до Львова, після чого три дні жив на три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка старий служитель готелю.

Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами. Іван Якович переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур. Вільно володів 14 мовами.

Франко був претендентом на здобуття Нобелівської премії з літератури – його кандидатуру запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Відомо про дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом. Перша – що лист від Застирця прийшов надто пізно, коли список номінантів уже був затверджений. Друга – смерть Івана Франка (за правилами Нобелівського комітету премія вручається тільки живим претендентам).

Спочатку Івана Яковича Франка поховали в чужому склепі. Лише через 10 років його було перепоховано в окрему могилу. На могилі Франка зведено пам’ятник, на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу».

За матеріалами інтернет-джерел
фото ua-rating.com

Система Orphus