Ви тут:
Суспільство Україна 

Пенсійна реформа і запровадження накопичувальної системи: роз’яснення Мінсоцполітики

Зараз в Україні працює два з трьох рівнів пенсійної системи. Перший рівень – солідарна система (нині чинна), відповідно до якої щомісячні відрахування становлять 22% ЄСВ. 

Другий рівень, який ще не запроваджений в Україні – обов’язкова накопичувальна система. Третій рівень – добровільно-накопичувальна пенсійна система, яка працює в Україні з 2005 року.

Міністерка соціальної політики Марина Лазебна розповіла про добровільно-накопичувальний рівень пенсійної системи, запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, систему захисту коштів людей у рамках накопичувальної пенсійної системи, основні ризики і переваги накопичувальної системи.

Сьогодні ми будемо говорити про обов’язкову накопичувальну пенсійну систему, але почнемо наше інтерв’ю з пояснення механізму добровільно-накопичувального рівня пенсійної системи. Пані Марино, розкажіть детальніше про добровільно-накопичувальний рівень пенсійної системи. Нині який відсоток застрахованих найманих працівників мають накопичення у недержавних пенсійних фондах?

У липні 2003 року були прийняті два надважливих закони, які вважалися законами пенсійної реформи того часу, і вони діють сьогодні. Перший закон – “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  який визначає солідарну  і обов’язкову накопичувальну системи. Другий закон – “Про недержавне пенсійне забезпечення”, який передбачає розвиток недержавних пенсійних фондів і добровільних внесків людей. Нагадаю, що з 1 січня 2004 року цей закон вступив в дію, але добровільні пенсійні накопичення з’явились в Україні з 2005 року. Фактично запуск добровільно-накопичувальної пенсійної системи відбувся 2005 року. Що ми маємо сьогодні? Сьогодні близько 900 тисяч людей мають накопичення у недержавних пенсійних фондах. Це  близько 10% від кількості застрахованих найманих працівників. Серед учасників НПФ найбільше людей віком 25-50 років (55%), і у кожній віковій групі більше чоловіків. Загалом майже 58% серед тих, хто має добровільні пенсійні накопичення, – це чоловіки. 

В Україні зареєстровані 63 НПФ, але насправді активними, які розвивають сервіси для людей, професійні стандарти та загалом цей сектор є 15-20.  

Попри недовіру, яка існує у нашому суспільстві до фінансових установ, та навіть коронакризу, пенсійне накопичення поступово розвивається. Так, за даними Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, лише за перший квартал цього року активи НПФ збільшились майже на 75 мільйонів гривень та перевищили 3,5 мільярди. 

При цьому НПФ виконують основну свою функцію – виплачують пенсії. За перший квартал 2021 року виплатили майже 50 мільйонів гривень, а загалом люди отримали з НПФ вже більше мільярду гривень додаткових пенсій.

Також важливо, що переважна більшість недержавних пенсійних фондів за 2020 рік заробила для своїх учасників прибуток, який перевищив рівень інфляції. Згідно з інформацією Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, середній показник – більше 11% за рік. 

На відміну від третього рівня пенсійної системи, другий є обов’язковим, а не добровільним. На чому буде базуватися накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування? Чи для всіх громадян буде обов’язкова участь у накопичувальній системі?

Що таке обов’язкова накопичувальна пенсійна система? Всі офіційно працевлаштовані люди – застраховані особи – будуть учасниками цієї системи, тобто вони будуть мати свої пенсійні накопичувальні рахунки, куди будуть відраховуватися кошти з їх зарплати. 

Хочу сказати, що у багатьох країнах саме обов’язкова накопичувальна пенсійна система дала поштовх до детінізації ринку праці і заробітних плат.

Ми пропонували також надати право людям за 50 років самостійно вирішувати, чи брати участь у накопичувальній системі. Поки ця пропозиція не врахована.

За пропозицією нашого міністерства включили до участі у накопичувальній системі людей, які виконують важливі соціальні функції та отримують у зв’язку з цим різні види допомоги та грошового забезпечення від держави (особи, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3 років або доглядають непрацездатних родичів, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу та інші). Адже вони мають низькі доходи і, як наслідок, низькі пенсії із солідарної системи, тому позбавляти їх можливості отримати додаткову накопичувальну пенсію не можна. До того ж, переважно це жінки, а ми і так маємо значний гендерний розрив у розмірі пенсій – у чоловіків пенсії перевищують пенсії жінок більше ніж на 30%.

Фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства братимуть участь на добровільній основі.

Нині роботодавець сплачує 22% ЄСВ за кожного застрахованого найманого працівника. При запровадженні накопичувальної системи пенсійного страхування, роботодавець буде зобов’язаний сплачувати додатково щомісячні відрахування з заробітної плати кожної застрахованої особи? Який це буде відсоток?

Сьогодні ми будуємо систему таким чином, щоб не було обтяження на бізнес і людей. Зараз у законодавчих пропозиціях передбачається, що роботодавці сплачуватимуть на особистий пенсійний рахунок людини 2% внесків за рахунок відповідного зменшення ставки ЄСВ, а працівники – 2%  за рахунок зменшення ставки ПДФО (податок на доходи фізичних осіб).

Також зі Світовим Банком ми обговорювали можливість на старті запровадити внески у розмірі 1% за рахунок відповідного зниження ЄСВ та 1% сплачувати на рахунок людині напряму з бюджету. 

Фактично частину податків, які сплачуються зараз, замість перерозподілу через бюджет передадуть у власність людині. Це важлива зміна відносин між державою і людиною. Зменшення патерналізму.

Як ми знаємо, в Україні були неодноразові спроби запровадити накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування з 2003 року. Чому, на Вашу думку, накопичувальна система пенсійного страхування не була запроваджена раніше?

Так сталось тому, що протягом 16 років політики у нашій країні змагаються, хто голосніше вигукне, що не дасть шахраям вкрасти гроші людей. Під цими гаслами зупиняють всі спроби побудувати якісну систему пенсійних накопичень. Замість того, щоб сісти, попрацювати та зробити краще. Це була б політична відповідальність замість популізму. 

Також розповідають про те, що в Україні ще нібито немає умов для запровадження пенсійних накопичень. І так теж 16 років. У результаті ми втратили можливість запровадити систему, коли дійсно було економічне зростання та кращі можливості, ніж зараз – 2007, 2012 роки… Тепер ми маємо наслідки пандемії та карантинних обмежень, збройну агресію на Сході. Не найкращі умови. Але кращих у нас немає. А проблема є. І її необхідно вирішувати, а не чекати нескінченно на краще “завтра”.

Я думаю, що сьогодні всі політичні сили розуміють, що при нинішній демографії і нинішніх умовах у солідарній системі, немає альтернативи і іншого шляху, ніж другий рівень пенсійної системи – обов’язкова накопичувальна система, яка збалансує солідарну систему, пришвидшить детінізацію ринку праці і забезпечить особистий накопичувальний рахунок для кожної людини. 

Нині багато українців побоюються, що національна валюта нестабільна. Є ймовірність, що накопичені нині гроші не будуть мати тієї ж цінності у майбутньому. Як буде працювати система у випадку інфляції?

Пенсійні накопичення не лежать просто десь на рахунку, вони інвестуються в економіку і “працюють”, приносять дохід. До того ж, вкладати пенсійні накопичення можна лише у ті інструменти, які визначені законодавством як найнадійніші і це суворо контролюється. 

Всі зароблені інвестиційні прибутки накопичувальні пенсійні фонди розподіляють між майбутніми пенсіонерами, а напрямки та розмір витрат, які можна здійснювати за рахунок пенсійних активів, жорстко обмежені законодавством, щоб пенсійні накопичення не “проїдались” через витрати. 

Під час інвестування закон зобов’язує розкладати пенсійні накопичення “по різних кошиках” – це головний спосіб, яким у світі забезпечують збереження коштів протягом довгого часу. Активи, у які інвестуються пенсійні накопичення, можуть бути і гривневими, і валютними, щоб захистити пенсійні накопичення від курсових коливань. 

Так кошти захищаються від інфляції та знецінення гривні. Досвід роботи НПФ в Україні показує, що фонди, де є і валютні, і гривневі активи, і взагалі широка диверсифікація інвестицій забезпечили для своїх учасників дохідність вище інфляції, навіть у кризові 2014-2015 роки.

Також я не можу не сказати про три головні ризики запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи.

В Україні протягом тривалого часу не було інституційного регулятора, який би мав матеріально-технічні ресурси та кваліфіковані кадри для регулювання саме сфери пенсійних накопичень. Тому не дивлячись на потужне законодавство, окремі недобросовісні гравці його не дотримувались, не виконували правила і регулятор жодним чином це не відслідковував та не реагував. 

Крім того, для окремих суб’єктів були зроблені виключення, тобто певні фонди мали право не дотримуватись всіх вищезазначених вимог. Саме з накопиченнями людей у таких фондах виникали проблеми: це, наприклад, фонд НБУ за часів Януковича та фонди банку “Аркада”. 

Тому нам потрібен сильний та професійний регулятор. Якщо хоча б одного з цих двох компонентів не буде – це ризики. Для того, щоб система працювала надійно, держава має забезпечити контроль над тим, щоб всі передбачені законодавством механізми захисту працювали на практиці. 

У цьому напрямку є законодавчі ініціативи щодо посилення інституційної спроможності  Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та перші обнадійливі кроки нового складу НКЦПФР щодо посилення контролю на ринку навіть у рамках поточних повноважень.

Друге завдання – це розширення кола надійних інвестиційних інструментів, через які пенсійні накопичення дійсно будуть спрямовані в економіку, у зростання ВВП, створення нових робочих місць з урахуванням ключових економічних реформ та пріоритетних напрямків розвитку економіки. До того ж, зростання обсягу внутрішніх довгострокових інвестиційних ресурсів, якими є пенсійні накопичення, стимулюватиме пропозицію таких інструментів. Тому це взаємозалежний поступовий процес. 

Тут потрібна цілеспрямована спільна робота економічного блоку уряду та фінансових регуляторів. У цьому напрямку дуже важливим кроком є меморандум, підписаний нещодавно урядом з міжнародними партнерами щодо розвитку інфраструктури фондового ринку.

Третє завдання – це потреба у додатковому захисті інвестованих пенсійних активів від неповернення під час процедур ліквідації емітентів цінних паперів та банків, визнання їх неплатоспроможними. Зокрема, повернення під час таких процедур пенсійних активів має відбуватись одразу після сплати податків державі та зарплати працівникам як соціально важливі кошти. Це суттєво покращило б захист пенсійних накопичень. 

Також, безумовно, повинно забезпечуватись виконання рішень судів щодо повернення пенсійних активів, за цим має бути особливий контроль, можливо, окрема бюджетна програма за зразком бюджетної програми виконання судових рішень щодо пенсійних справ у солідарній системі. Адже зараз  з цим є проблеми, зокрема, з Фондом гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО).

У цьому напрямку важлива спільна робота Мінюсту з фінансовими регуляторами. 

Якщо буде прийнятий закон про обов’язкову накопичувальну пенсійну систему, нам потрібно не менше 1,5 року, щоб все підготувати до старту накопичувальної пенсійної системи, тому що ніхто нам не пробачить помилки.

Чи передбачена певна система захисту коштів людей у рамках накопичувальної пенсійної системи?

Оскільки Україна однією з останніх запроваджувала пенсійні накопичення, це дало можливість врахувати у національному законодавстві напрацьований іншими країнами досвід.

У чинному законодавстві про накопичувальне пенсійне забезпечення більше 40 механізмів, які забезпечують захист пенсійних накопичень людей, зокрема:

  • накопичувальні пенсійні фонди щоденно звітують регулятору та щоденно оприлюднюють показники своєї діяльності;
  • людина може щоденно контролювати зміну своїх накопичень і у будь-який момент змінити фонд без штрафів;
  • фонди звітують за міжнародними стандартами фінансової звітності та обов’язково проходять щорічний аудит лише з тими аудиторами, які мають дозвіл проводити аудит фінансових установ, результати аудиту оприлюднюються;
  • накопичувальний пенсійний фонд не може бути ліквідований за законодавством про банкрутство. У разі, якщо засновники мають бажання припинити діяльність фонду, то вони за півроку до цього затверджують у державного регулятора план ліквідації фонду, яким передбачається переведення всіх накопичень людей до інших накопичувальних фондів за вибором людини. В Україні протягом 16 років без втрати жодної копійки пенсійних накопичень громадян таким чином ліквідувались близько 50 фондів;
  • накопичувальний пенсійний фонд – це фактично не одна установа, а чотири: сам фонд, адміністратор, компанія з управління активами та банк-зберігач. Вони зобов’язані законодавством контролювати один одного в процесі роботи з пенсійними накопиченнями в щоденному режимі – куди направляються кошти, як оцінюється вартість активів тощо. Кожну операцію з пенсійними накопиченнями контролюють щонайменше два суб’єкти, а частіше три та несуть за це відповідальність. Тому тут ризики шахрайства значно нижчі, ніж в установах, де немає такої системи взаємоконтролю;
  • напрямки, куди саме можна вкладати кошти, на яких майданчиках можна такі активи купувати, а на яких – не можна, вимоги щодо оцінки таких інструментів визначені законом. Також закон встановлює вимоги щодо диверсифікації активів: не більше 5% активів в зобов’язання одного підприємства, не більше 10% у нерухомість, тощо. Тому фонди не можуть вкладати пенсійні накопичення людей в абищо, а також не можуть всі накопичення вкласти в один банк або в одне підприємство і втратити, якщо воно збанкрутує;
  • законом обмежений граничний рівень витрат, які покриваються за рахунок пенсійних активів, щоб пенсійні накопичення не “проїдались” через витрати.

Відповідно до солідарної системи пенсійного страхування, пенсія нараховується згідно зі стажем та розміром зарплати застрахованої особи. Як буде нараховуватися пенсія відповідно до накопичувальної пенсійної системи?

Людина отримає у вигляді накопичувальної пенсії всі кошти, які протягом життя акумулюються на її індивідуальному пенсійному рахунку: внески плюс інвестиційний дохід (чистий, тобто вже з мінусом витрат на адміністрування, управління активами та зберігання, які, як я казала, обмежені законодавством).

Накопичувальна пенсія виплачуватиметься додатково до солідарної та не зменшуватиме її розмір. 

За власним бажанням почати отримувати накопичувальну пенсію можна пізніше, ніж солідарну. Виплати з накопичувальної системи можуть бути довічними, одноразовими та на визначений строк. 

Якщо коштів накопичиться багато – більше, ніж потрібно для довічної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, то решту коштів людина може за власним вибором або отримати одноразово, або у вигляді додаткової виплати на визначений строк (не менше 10 років), або спрямувати до страхової компанії, щоб довічна виплата була вища, ніж прожитковий мінімум. 

Якщо коштів накопичиться мало, то їх можна буде забрати одноразово або докласти необхідну суму для довічної пенсії. Як саме вчинити – це також вирішуватиме сама людина.

В окремих ситуаціях пенсійні накопичення можна буде використати до виходу на пенсію у будь-якому віці. Зокрема, на лікування у випадку критичного стану здоров’я, на лікування членів сім’ї, у випадку набуття інвалідності 1 або 2 групи. Також людина зможе забрати свої пенсійні накопичення при виїзді на постійне місце проживання до іншої країни.

У разі смерті учасника його пенсійні накопичення отримають спадкоємці. 

Які є джерела надходжень до Накопичувального фонду і НПФ, окрім власне пенсійних внесків застрахованих осіб?

Це інвестиційний дохід від інвестування коштів: відсотки за облігаціями та депозитами, дивіденди за акціями, зростання вартості акцій, банківських металів, нерухомості та інших активів, у які вкладені пенсійні накопичення.  

Пані Марино, про основні ризики обов’язкової накопичувальної пенсійної системи Ви вже сказали, підсумуйте, будь ласка, переваги запровадження накопичувальної пенсійної системи.

Основна перевага – гідне пенсійне забезпечення в старості. Після того, як повноцінно запрацює система загальнообов’язкового пенсійного накопичення:

  • люди отримають другу, додаткову до солідарної пенсію, що підвищить рівень їх життя в поважному віці;
  • економіка отримає внутрішні довгострокові інвестиції для розвитку та створення нових робочих місць;
  • людина буде більше зацікавлена у “білій” зарплаті, адже саме від її розміру залежатиме, скільки коштів щомісяця з’являтиметься на пенсійному рахунку. Отже, перевагу у конкуренції за кваліфікованих працівників матимуть добросовісні роботодавці, додатково відбуватиметься детінізація зайнятості та зарплат, що, в свою чергу, стане додатковим джерелом надходжень коштів до солідарної пенсійної системи;
  • люди навчаться накопичувати на пенсію, підвищать фінансову грамотність, будуть збільшувати добровільні накопичення, підвищуючи свій рівень добробуту та обсяг внутрішніх інвестицій в економіці.

Розкажіть, як виглядає накопичувальна система пенсійного страхування у європейських країнах? І що потрібно зробити Україні сьогодні, щоб мати гідне пенсійне забезпечення у майбутньому?

З демографічними змінами, через які неможливо забезпечити гідне життя лише за рахунок солідарної пенсії, зіткнулись усі розвинені країни світу. Тривалість життя зростає, народжуваність падає, пенсіонерів порівняно з працюючими людьми стає більше, і тому за рахунок внесків працюючих вже ніколи не буде можливості дати гідні пенсії пенсіонерам. 

Пенсійні накопичення інвестуються в економіку, що сприяє економічному зростанню та збільшенню кількості робочих місць. Це розширює фінансові можливості солідарної пенсійної системи. Таким чином, наявність пенсійних накопичень допомагає економіці та солідарній пенсійній системі.

В останньому звіті Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) досліджуються 77 країн, у яких є накопичувальні пенсійні системи. У восьми з них активи накопичувальних фондів перевищують за розмірами річний ВВП. У середньому за країнами ОЕСР активи накопичувальних пенсійних фондів складають близько 70% від ВВП.

Протягом останнього десятиріччя лише у двох з досліджуваних країн знизились активи накопичувальних пенсійних систем. 

Де на цій мапі Україна? Я Вам скажу. Ділить останнє місце з Пакистаном. Пенсійні накопичення у нас складають близько однієї десятої відсотка ВВП! Тому що ми 16 років дискутуємо про запровадження обов’язкових пенсійних накопичень замість того, щоб зробити це. 

Ми вивчили досвід інших країн та знаємо, як там працюють такі системи.

Кого залучають до системи? У деяких країнах система пенсійних накопичень розповсюджуються лише на працівників державного сектору економіки, в  інших – на всіх найманих працівників, в окремих – навіть на безробітних та дітей. А, наприклад, Нігерія та Кенія запустили спеціальні програми охоплення пенсійними накопиченнями людей, які зайняті у неформальному секторі. 

Більшість країн намагається розширити коло людей, які є учасниками пенсійного накопичення. Якщо добровільні пенсійні накопичення є у невеликої кількості людей, запроваджують обов’язкові накопичення або накопичення за принципом автозапису (коли людину записують “за замовчуванням”, але вона може відмовитись, подавши заяву). 

Хто платить внески? Внески у деяких країнах сплачує лише працівник на власний рахунок (Чилі, Казахстан, Румунія, Гана, Хорватія), у деяких країнах – тільки роботодавець на рахунок працівника (Австралія, Норвегія, Словаччина), у деяких– і працівник, і роботодавець (Естонія, Ісландія, Швейцарія). Низка країн сплачують додаткові внески від держави. Наприклад, одноразовий “вітальний” внесок при підключенні до системи або внесок, який держава перераховує за умови сплати самим працівником певної суми (Мексика, Нова Зеландія, Туреччина, Вірменія, Грузія).

Який розмір внесків? Розміри внесків суттєво відрізняються і залежать від того, які ще соціальні внески сплачуються у країні. На пенсійне накопичення сплачують від 2% до 18% заробітної плати, а ще розмір внеску може змінюватись в залежності від віку людини, в залежності від рівня доходу, роду занять.  

У країнах з невеликими обов’язковими внесками розуміють, що вони самі по собі не забезпечують гідну пенсію, але підвищують фінансову грамотність, обізнаність людей у цьому питанні, демонструють, як система працює. Люди звикають думати про майбутнє, користуватись інструментами пенсійного накопичення та зрештою самі додатково починають накопичувати на старість. Добровільні пенсійні накопичення держави популяризують великою роз’яснювальною роботою та заохочують податковими пільгами.

Важливо знати, що у тих країнах, де відмовились від солідарного рівня взагалі або суттєво його скоротили, проблеми з пенсійним забезпеченням залишились. Найстійкіші пенсійні системи – багаторівневі, де один рівень доповнює інший та зменшує ризики для людини.

Тому нам потрібно зрештою запровадити обов’язкові пенсійні накопичення таким чином, щоб це стимулювало і розвиток добровільних пенсійних накопичень та зрештою перейти до збалансованої трирівневої пенсійної системи і удосконалювати її вже на практиці, а не в теорії.

Які прогнози та наміри Мінсоцполітики щодо підвищення державних соціальних виплат у держбюджеті-2022?

У цьому році підвищено розміри пенсій 10,5 млн. пенсіонерів: з 1 січня у зв’язку з підвищенням мінімальної зарплати підвищені мінімальні пенсії для осіб за 65 років, які мають страховий стаж 30-35 років; з 1 березня проіндексовані пенсії на 11%, а з 1 липня у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб підвищуються мінімальні пенсії, надбавка за понаднормовий стаж та інші надбавки та підвищення до пенсії.

Ці три алгоритми підвищення пенсій (у зв’язку з підвищеннями розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, індексацією) збережуться і в 2022 році.

Хочу зазначити, що уряд щодо пенсіонерів займає чітку позицію ˗ не обмежуватися для підвищення пенсій доходами Пенсійного фонду, оскільки після зменшення у 2016 році розміру ЄСВ вдвічі скоротилися надходження до Фонду, які могли б бути спрямовані для підвищення рівня пенсійного забезпечення. 

Уряд залучає кошти державного бюджету передусім для  продовження виконання ініційованої Президентом соціальної програми для людей літнього віку.

А саме буде профінансована з державного бюджету адресна допомога для підвищення пенсій для 2 мільйонів 400 тисяч пенсіонерів за 75 років. Починаючи з наступного року, щомісячні виплати (400 гривень для осіб від 75 до 80 років та 500 гривень для осіб за 80 років) будуть з 1 березня проіндексовані, а відтак збільшені. 

Плануємо зберегти щомісячні компенсаційні виплати для півмільйона осіб, які мають страховий стаж 30 років у жінок та 35 років у чоловіків та цільові доплати для 1,5 мільйона  пенсіонерів з низькими розмірами заробітної плати, які вони отримували за період їх трудової діяльності.

На жаль, в 2017 році було змінено пенсійне законодавство у такий спосіб, що дата щорічної індексації пенсій з 1 березня була вилучена, а для окремих категорій пенсіонерів (науковцям, державним службовцям, працівникам органів місцевого самоврядування та військовослужбовцям) індексація пенсій припинена.

У рамках соціального діалогу за ініціативою міністерства урядом схвалено і внесено на розгляд Верховної Ради України проект закону № 4668, яким відновлюється індексація пенсій для всіх категорій пенсіонерів та встановлюється дата індексації – 1 березня. Законопроєкт підтримано профільним комітетом ВРУ.

Сподіваюся на прийняття цього закону  в цілому, адже це дозволить передбачити необхідні кошти для проведення індексації пенсій у наступному році для всіх категорій пенсіонерів. 

29 червня був прийнятий в цілому урядовий законопроєкт № 4555 щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та осіб, які потерпіли від цієї катастрофи.

Це дозволить з 1 січня 2022 року для понад 30 тисяч осіб з інвалідністю з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС підвищити пенсії в середньому на 40%.

У наступному році  маємо  напрацювати ще одне рішення, на яке чекають 700 тисяч осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС.  Я маю на увазі додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка не переглядалася з 2014 року. 

Серед стратегічних питань – реформа системи прожиткового мінімуму.

Уряд у лютому цього року подав до Верховної Ради пакет законопроєктів, які комплексно змінюють законодавство щодо обрахунку та застосування прожиткового мінімуму. Сподіваюсь, що разом з депутатськими ініціативами буде запроваджено справедливий обрахунок фактичного прожиткового мінімуму, змінено порядок його застосування і на цій основі створено передумови для  забезпечення мінімальних соціальних гарантій, які є основним джерелом існування для людини.

Я переконана, що прожитковий мінімум ми будемо підвищувати не меншими темпами, ніж у цьому році. У цьому році прожитковий мінімум підвищиться на 9,3%. 

Система Orphus