Ви тут:
здоров’я Медицина Суспільство 

Дитячий травматизм: як уберегти дитину

Значимість проблематики дитячого травматизму часто недооцінюється, особливо в літній період – на канікулах важко контролювати дитину і захищати її від небезпек.

Лікарі дитячої міської клінічної лікарні Полтави вважають, що більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизму природно, лягає на плечі батьків, вчителів та лікарів.

“Дитячий травматизм поширений куди більше, ніж травматизм дорослих, і це не дивно. Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість”, – зазначають лікарі.

Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму :

1. побутовий(травми, які виникають удома, у дворі, в дитячому саду);
2. вуличний(в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);
3. шкільний (або в дитячому садочку);
4. спортивний;
5. інший.

Побутовий травматизм – найпоширеніший, і причина його в більшості випадків – неуважність батьків, які не лише залишають дитину без нагляду, але і залишають в доступних місцях небезпечні для дитини предмети, не закривають вікна і тому подібне.

Звичайно, повністю викоренити дитячий травматизм неможливо – від нещасного випадку, на жаль, не застрахований ніхто. Але наше з вами завдання – максимально захистити свою дитину.

Дитячій травматизми поділяються на:

грудний (з моменту народження до 1 року),

перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.),

дошкільний (від 3 р. до 7 р.),

шкільний (від 7 р. до 16 р.).

На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання.

У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчяться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.

Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих.

Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовим травматизмом вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і прагнучі пізнати його, вони пробують предмети на дотик і на смак і особливо їх приваблюють яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла, і граючись такими предмети як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети і невміле поводження з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх.

У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на подвір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні.

Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.

Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини.

Як запобігти цьому виду дитячого травматизму?

• Виховуйте в дитині обачливість і обережність;
• Регулярно розповідайте про небезпеку від пустощів на балконах, драбинах сходах. Привчіть дитину під час підйому та спуску міцно триматися за поручні;
• Не дозволяйте дитині залазити на високі дерева та споруди;
• Інформуйте дитину, про небезпеку каналізаційних люків, підвалів та канав;
• Під час прогулянки перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячому майданчику перед катанням чи тренуванням, не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках;
• Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи;
• Ніколи не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.

Разом з тим батькам не слід забороняти дітям гратися в рухливі ігри, обмежувати їх в спілкуванні та дослідженні навколишнього середовища: все потрібно робити помірковано, дотримуючись правил безпеки

Система Orphus