Ви тут:
Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

У Полтаві до Меморіалу Солдатської Слави поклали квіти

8 травня у Полтаві з нагоди Дня пам’яті та примирення до Вічного вогню на Меморіалі Солдатської Слави поклали квіти.

Ветерани та керівництво області прийшли, аби віддати шану полеглим бійцям та схилити голови у скорботі за тими, хто залишився на полях бою та пішов у вічність у післявоєнні роки.

Пам’ять полеглих вшанували хвилиною мовчання.

Нагадаємо, пам’ятний день 8 травня в Україні встановлений указом президента від 24 березня 2015 року. Таким чином, Україна почала нову традицію святкування 8 та 9 травня разом з європейськими країнами.

Відповідно до указу, мета святкування – гідне вшанування подвигу українського народу, його видатного внеску в перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні і висловлення поваги всім борцям проти нацизму.

Як відомо, 7 травня 1945 року було підписано Акт військової капітуляції Німеччини, який набув чинності 8 травня о 23:01. На вимогу Кремля, 8 травня 1945 року, о 22:43 за середньоєвропейським часом (00:43 9 травня з московським), у передмісті німецької столиці Карлсхорсті був підписаний ще один «Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини». За своєю суттю він підтвердив припинення вогню – 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня в 1:01 за московським).

У листопаді 2004 року рішенням 59 сесії Генеральної Асамблеї ООН 8 і 9 травня були оголошені Днями пам’яті і примирення.

Довідково. Полтавщина у Другій світовій війні

Період окупації. 18 вересня 1941 року нацистські загарбники захопили Полтаву, а 13 жовтня окупували всю область. Новий окупаційний режим тривав довгих 2 роки. 

Мобілізація. На смертний бій з ворогом із червня 1941 р. по травень 1945 р. пішло 269 442 полтавці. Переважно з мешканців області у серпні 1941 р. була сформована 38-а армія, поповнені інші військові частини.

На Полтавщині діяли 39 партизанських загонів і груп, понад 70 підпільних організацій і патріотичних груп, 10 підпільних райкомів партії, обкоми партії та комсомолу. В них брали участь понад 10 тисяч чоловік.

У Полтаві, Кременчуці, Лубнах, Миргороді активно діяло також підпілля ОУН.

Окупація. У Полтаві було створено 4 концентраційні табори смерті, які знаходилися в районі Полтавської ЗОШ № 27, в районі ЗОШ №7, Червоних казарм, у Гришкиному лісі (мікрорайон Половки). На старому полтавському цвинтарі, дворі середньої школи № 27, за містом полтавців розстрілювали, закопували живими. Втрати були колосальними. Як свідчать документи, загинули близько 22 тисяч осіб. Знищені були всі хворі Полтавської обласної психлікарні – майже 1000 дорослих і 100 дітей. Майже 10 тисяч євреїв німці розстріляли в яру між Пушкарівкою і Супрунівкою. Розстріляний був і табір ромів, який стояв неподалік Білої гори поблизу дороги Полтава–Харків. 

Герої війни. За бойові подвиги у Великій Вітчизняній війні 266 наших земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу, серед них дві жінки – льотчиця Н.Ф. Меклін (Кравцова) з Лубен і підпільниця O.K. Убийвовк з Полтави (посм.). Двічі героями стали: М.З. Бондаренко, А.Г. Кравченко, І.Н. Степаненко. Першим Золоту Зірку Героя Радянського Союзу одержав уродженець Полтави, льотчик С.М. Гетьман (Указ Президії ВР СРСР від 4.X. 1941 p.). Наймолодшими, у 19 років, одержали високе звання П.О. Анцеборенко і В.О. Мележик (обидва -посм.). 26 жителів Полтавської області стали повними кавалерами ордена Слави, 4 нагороджено чотирма медалями «За відвагу».

Наслідки війни. Після вигнання німців Полтавщина являла собою суцільну руїну. Двічі, в 1941 і 1943 р. полтавською землею прокотився фронт. Поза воєнними діями продуктивні сили краю знищувалися протягом усього часу німецької окупації. В результаті було знищено близько 80% промислового потенціалу Полтавщини. Величезних руйнувань зазнало сільське господарство краю. Значно скоротилося, порівняно з 1941 p., поголів’я худоби. Зменшилася врожайність основних сільськогосподарських культур: у більшості районів вона становила не більше 7 ц/га проти 20 ц у передвоєнний період. На час приходу Червоної армії в колгоспах Полтавщини залишилося менше 50 тис. робочих коней і 2 тис. старих тракторів. Велику кількість худоби та продовольства вивезли, відступаючи, німці.

В області було повністю спалено 557 і частково 1175 населених пунктів, 108115 (30%) селянських хат, 30012 колгоспних будівель, 864 школи, 122 лікарні, 39 МТС. Без даху над головою залишилося 18 тис. сімей. Було майже повністю зруйновано Полтаву, Кременчук, Лубни, Миргород, інші міста. Особливо великі руйнування були в Диканському (спалено 60% дворів), Шишацькому, Чутівському, Глобинському районах. У Кременчуці житловий фонд на час звільнення складав не більше 10-15% довоєнного.

Матеріальні втрати Полтавської області становили 12 млрд. 946 млн. крб.

Але найтяжчими були людські втрати. У концтаборах, а також у місцях масового знищення загинуло від рук окупантів 221895 полтавців. Близько 186 тис. полягло на фронтах. Не повернулися додому понад 40 тис. остарбайтерів. Ще більшими були демографічні втрати.

На території області поховано 142130 військовослужбовців, які полягли в боях або померли в шпиталях. Серед них 25 Героїв Радянського Союзу. Під час війни загинуло 6040 підпільників і партизанів, 261680 радянських військовополонених і 88970 мирних жителів. Усього за роки війни в полтавську землю лягло 498820 чол. Ніхто не може посвідчити, що цифри ці остаточні.

Вшанування пам’яті загиблих. Немеркнуча пам’ять про них закарбована в бронзі і граніті, натхненних творах письменників, художників. Прах героїв покоїться в 919 братських та індивідуальних могилах. На місцях поховань в області споруджено 33 меморіальних комплекси, 662 пам’ятники, 104 обеліски, 31 стелу. Про події війни розповідають меморіальні дошки, пам’ятні знаки тощо.

Система Orphus