Ви тут:
Медицина Суспільство 

Червоний вовчак: симптоми та лікування

Системний червоний вовчак (СЧВ, поточна назва «вовчак», англ. systemic lupus erythematosus – SLE) – це одне із системних захворювань сполучної тканини (т. зв. колагенозів), причиною яких є спрямування імунної системи проти власного організму (цей процес називається аутоімунізація).

Про причини виникнення, симптоми та лікування розповіла лікар- ревматолог КП «3-я міська клінічна поліклініка ПМР» Наталія Панасюк.

Слово «системний» вживається через те, що відбувається пошкодження багатьох тканин та органів. При системному червоному вовчаку найчастіше пошкоджується шкіра, суглоби та нирки, проте патологічні зміни можуть торкнутися кожного органу та тканини. Захворювання має багато різних симптомів, а також різноманітне протікання – від досить легких форм, які становлять більшість випадків, до тяжких, навіть загрозливих для життя.

Причини системного червоного вовчаку

Точна причина системного червоного вовчака нез’ясована. Відомо, що вовчак розвивається в осіб із генетичною схильністю до захворювання після впливу додаткового фактору. Таких факторів кілька.

Експозиція до сонячного світла – ультрафіолетове випромінювання викликає пошкодження клітин епідермісу, фрагменти яких усуваються макрофагами. У здорових людей цей процес протікає правильно, а при вовчаку усунення мертвих клітин порушене, а залишкові фрагменти стають «ціллю» для аутоантитіл; таким чином відбувається запуск каскаду запального стану та виникнення характерних шкірних змін, а також ушкодження внутрішніх органів

Інфекція – підозрюють ряд мікроорганізмів, в т.ч. людських ретровірусів, вірусу Епштейна-Барр, деяких бактерій.

Гормональні фактори – значно частіше хворіють жінки, що пов’язане із впливом статевих гормонів, таких як естрогени або пролактин; вищий ризик розвитку вовчака або загострення хвороби підозрюють також у жінок, що приймають замісну гормональну терапію та пероральні контрацептиви.

Ліки – деякі ліки можуть викликати т. зв. медикаментозний вовчак. Перелік їх довгий, серед них є: прокаїнамід, хлорпромазин, метилдопа, гідралазин, ізоніазид, антагоністи ФНП-альфа, інтерферон. Захворювання, як правило, має легкий перебіг, не  викликаючи ураження внутрішніх органів, та проходить після відміни лікарського препарату, проте іноді необхідним є лікування стероїдами.

Спричинити розвиток системного червоного вовчаку здатні деякі хімічні субстанції – органічні розчинники, сполуки кремнію, ароматичні аміни. Також жирна їжа та тютюнопаління можуть стимулювати розвиток аутоімунних захворювань; потенційно захисну дію мають ненасичені жирні кислоти та вітамін D.

Аутоантитіла (тобто антитіла, скеровані проти власних клітин та тканин), що виникають при вовчаку, запускають запальний процес, який призводить до пошкодження зайнятого органу. Вони діють різними способами, наприклад відкладаються у нирках, шкірі та кровоносних судинах у формі так званих імунних комплексів, атакують безпосередньо еритроцити, змінюють активність нейронів або факторів, що беруть участь у згортанні крові.

Як проявляється системний червоний вовчак?

Симптоми вовчака можна розділити на «загальні» симптоми та такі, що виникають при ураженні окремих органів. Слід зазначити, що захворювання протікає по-різному, в залежності від того, які органи уражені та в якій мірі. Найчастіше при СЧВ уражуються нирки, шкіра, суглоби, серце, легені, судини, нервова система. Періоди загострення хвороби чергуються зі згасанням симптомів. Відповідне лікування дозволяє зменшити кількість загострень та запобігти багатьом ускладненням.

Загальні симптоми

Втома, відчуття розбитості, відсутність апетиту, втрата маси тіла, субфебрильна температура тіла, гарячка є неспецифічними, тобто можуть спостерігатися також при ряді інших захворювань. Часто є першими симптомами хвороби, також свідчать про її загострення.

Що слід робити при появі симптомів?

При появі симптомів слід звернутися до лікаря. Пацієнти із вовчаком повинні перебувати під спеціалізованою опікою ревматолога або імунолога. Іноді необхідною є співпраця з іншими спеціалістами, напр. нефрологом, дерматологом чи неврологом. Швидка діагностика та лікування захворювання покращують якість життя та знижують ризик грізних ускладнень.

Як лікар ставить діагноз?

Оскільки системний червоний вовчак має, як правило, підступний початок, то його діагностика може бути складною. Часто попередній діагноз – це «недиференційоване захворювання сполучної тканини», а лише потім, при появі наступних симптомів, діагностується вовчак або інше захворювання.

Метою лікування системного червоного вовчака є якомога швидше досягнення тривалої ремісії захворювання та профілактика пошкодження органів. Воно має бути підібране для кожного пацієнта – однієї тактики вимагає особа, у якої головною скаргою є міалгія та артралгія, а іншої – пацієнт із ушкодженням нирок або нервової системи.

Що рекомендується людям із червоним вовчаком?

1. Слід уникати перебування на сонці у період його найвищої активності (особливо влітку від 11.00 до 15.00 години), носити відповідний одяг та головний убір, сонячні окуляри, використовувати креми та бальзами для губ із УФ-фільтром (SPF > 30), планування відпусток у місцях без сильної експозиції до сонця.

2. Максимально запобігати виникненню стресових ситуацій, відпочивати достатньо, фізична активність має бути регулярною, помірно активною.

3. Для профілактики атеросклерозу та остеопорозу харчуватися раціонально, підтримувати оптимальну масу тіла, позбутися шкідливих звичок. 

4. Запобігати виникненню інфекцій – дотримуючись принципів гігієни та профілактичних вакцинацій (в т.ч. проти грипу, пневмококів). Вакцинацію слід проводити у період низької активності захворювання. Протипоказані вакцини, що містять живі мікроорганізми, особливо особам, що тривало лікуються імуносупресивними препаратами (які знижують імунітет організму)

5. Жінки, які планують вагітність, повинні порадитися зі своїм лікарем, щоб завчасу припинити прийом деяких препаратів, здатних пошкодити плід. Обстежити безпеку вагітності (оцінити функції нирок та наявність антифосфоліпідних антитіл). Настання вагітності повинно припасти на період ремісії хвороби (тривалістю щонайменше півроку). В усіх випадках, крім планування вагітності, рекомендується використання контрацептивів.

6. Діагноз системного червоного вовчака часто стає великим стресом та викликає тривогу про майбутнє. Це – природна реакція, з якою змагається більшість осіб із хронічним захворюванням. Тому важливою є допомога та підтримка близьких та, за потреби, спеціалістів. Деякі методи (наприклад, біологічний зворотний зв’язок та поведінкова терапія) дуже ефективні у контролюванні симптомів хвороби та покращують самооцінку. Слід не вагаючись поговорити про ваші сумніви зі своїм лікарем.

 

Система Orphus