Ви тут:
Медицина Суспільство ТОП-новина 

12 травня – Всесвітній день медичної сестри

Всесвітній день медичної сестри святкують 12 травня, з моменту об’єднання сестер милосердя з 141 країни в професійну громадську організацію – міжнародну раду медичних сестер.

Образ медичного працівника почав формуватися ще в глибоку давнину і вирішальний вплив на це зробили праці видатного лікаря древньої Еллади – Гіппократа, який вважав, що “особа, яка присвятила себе медицині повинна володіти такими якостями: безкорисливістю, скромністю, цнотливістю, здоровим глуздом, холоднокровністю…”, передає zdrav.ck.gov.ua.

У давні часи лікар не займався цілительською діяльністю на самоті: у нього завжди були помічники, які в більш пізній період (десь у VІІІ ст..) сформувалися в когорту сестер милосердя.

Основоположник наукової сестринської справи Флоренс Найтінгейл (1820 – 1910) в книзі “Як потрібно доглядати за хворими”: писала про те, що головне мистецтво доглядальниці полягає в умінні відразу відгадувати бажання хворого, не чекаючи поки він їх висловить.

Флоренс Найтінгейл, надзвичайно освічена на той час жінка, у 1860 р. відкрила школу, яка не підпорядковувалась лікарні, а була автономним світським навчальним закладом. Підготовка медичних сестер складалася з однорічного навчання і двох-трьохрічного практикування в госпіталях. Реформа Флоренс Найтінгейл привела до того, що професію медичної сестри визнали у суспільстві. Саме цю дату ВООЗ (1860) вважає днем народження нової професії – медична сестра.

Як будь-який вид професійної діяльності, робота медичної сестри стала набувати специфічних рис, які поступово все більше відрізняли її від функцій суто „помічника лікаря”. Зокрема, у США в 1973 р. з’явилося поняття „сестринський діагноз”, під яким розуміли оцінку ставлення хворого до свого стану, здоров’я, хвороби (уточнимо: лікарський діагноз спрямований на виявлення порушень у здоров’ї, відхилень їх від норми).

Найважливішими завданнями професійної діяльності медичної сестри є: комплексний всебічний догляд за пацієнтами і полегшення їхніх страждань;збереження здоров’я і реабілітація; сприяння зміцненню здоров’я та профілактика захворювань.

Професійний обов’язок медичної сестри спрямований не лише на формування високих професійних та моральних якостей, розвиток індивідуальної свідомості медичної сестри, але і на процес спілкування, розуміння проблем пацієнта.

Сучасна медична сестра повинна володіти глибокими знаннями з клінічної фармакології, тому що стандарти та протоколи лікування тієї чи іншої хвороби пропонують значний арсенал лікарських засобів.

Працюючи з лікарським засобами, медична сестра повинна пам’ятати правило восьми „правильно”: „правильний” пацієнт, тобто саме той пацієнт, кому прописано даний препарат; „правильний” лікарський засіб, тобто саме цей препарат потрібно вводити даному пацієнтові; „правильна” доза, яку необхідно перед введенням ще раз перевірити в листку призначень, у формі випуску та подумати, чи не помилився лікар, особливо у дитячій практиці; „правильний” шлях введення; „правильний” час введення; „правильна” причина введення (стан пацієнта, хвороба); „правильний” запис в листку призначень; „правильний”, тобто терапевтичний ефект препарату.

Також важливо вміти спілкуватися і слухати пацієнта, спостерігати за ним, щоб своєчасно виявити небажані ефекти лікарського засобу та попередити лікаря.

Етичною основою професійної діяльності медичної сестри є гуманність і милосердя.

Приймаючи і розділяючи загальнолюдські й загальномедичні етичні цінності, професійний корпус медичних сестер декларує унікальність своєї професії та особливий характер етичних взаємин з колегами і пацієнтами.

У Кодексі професійної етики медичних сестер висуваються такі вимоги до особистості медичної сестри: моральні якості (милосердя, доброзичливість, чуйність, терпіння, уважність, самовідданість, бездоганна чесність, працьовитість, старанність, ввічливість, почуття власної гідності, відповідальність за доручену роботу); етичні якості (охайність, акуратність, бездоганний зовнішній вигляд, відсутність шкідливих звичок); інтелектуальні якості (ерудованість, спостережливість, ініціатива, логічність мислення, прагнення до самовдосконалення і осмислення в роботі).

Медична сестра виконує роль фахівця – партнера лікаря і пацієнта, здатного до самостійної роботи в рамках єдиної лікувальної бригади і яка в основу своєї професійної діяльності ставить особистість пацієнта.

Лікарська і сестринська справа – взаємопов’язані, доповнюючі один одного процеси, що становлять дві самостійні професії – лікарська справа (вивчає патологічні процеси, хвороби, що розвиваються на їх фоні, способи впливу на ці патологічні процеси) і сестринська справа (вивчає реакцію пацієнта на хворобу).

Медичні сестри – це найбільший загін фахівців охорони здоров’я будь-якої країни. У Європі працює більше 5 млн. медсестер, з них близько 330 тис. – в Україні. Згідно з сучасною компетенцією розвитку сестринської справи, медична сестра повинна бути висококваліфікованим фахівцем – партнером лікаря і пацієнта, здатним до самостійної роботи у складі єдиної команди. На сучасному етапі системі охорони здоров’я потрібна не просто медична сестра, а професіонал своєї справи. Реформа медсестринства передбачає підготовку фахівця нового типу. Медсестра повинна володіти клінічним мисленням, уміти орієнтуватися в характері патологічних змін в організмі, правильно вибрати тактику при наданні екстреної медичної долікарської допомоги, досконало володіти технікою сестринських маніпуляцій.

Розширення та якісна зміна системи допомоги збільшують обсяги навантаження і впливають на характер діяльності кваліфікованих медичних сестер, від яких залежить якість і умови догляду за пацієнтами, ефективність лікування та реабілітації.

Підвищуються вимоги до особистості медичних сестер (особливо старшої та головної медсестер), їх загальної та спеціальної ерудиції, навичок управлінської діяльності.

На сучасному рівні розвитку сестринської справи, від медичної сестри потрібне вміння самостійно оцінювати стан і потреби хворого, вести правильне спостереження за ним, приймати обґрунтовані рішення, пов’язані з певною відповідальністю, коли від професійної компетенції залежить успіх лікування.

Медична сестра несе юридичну відповідальність за свою професійну діяльність, яка регламентується відповідними правовими актами.

Перехід на нові принципи сестринської роботи вимагає розробки нормативно-законодавчої бази, що визначає галузь професійної компетенції та включає нові переліки посадових обов’язків, нові навчально-методичні матеріали, нові локальні протоколи, стандарти сестринської роботи. Тим часом, досі відсутній закон, який регламентує діяльність медичної сестри, перелік її прав та обов’язків і соціальний статус.

На сьогодні важливим є створення стандартів, локальних протоколів професійної діяльності та розробка рекомендацій щодо встановлення диференційного навантаження на сестринський персонал та атестації робочих місць. Природно, що реалізація всіх цих планів і рекомендацій можлива тільки за умови розробки методики оплати роботи медичних сестер залежно від якості й обсягу сестринських втручань на основі нових технологій сестринської допомоги. Без впровадження нових технологій організації сестринської допомоги, моральної та правової підтримки медичних сестер, подальше вдосконалення системи охорони здоров’я просто не можливо!

У розвинених країнах світу медична сестра – це важлива, престижна і незалежна спеціальність.

Система Orphus