Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Науковиця презентувала книгу про збереження рідкісних весняних квітів Полтавщини

Кандидат біологічних наук, доцент кафедри прикладної екології та природокористування Полтавської політехніки Наталія Смоляр презентувала свій науково-довідковий посібник «Радіти весні, не зриваючи квітів: збережемо рідкісні весняні рослини Полтавщини».

Про це повідомили у Полтавській політехніці.

Презентація відбулась у «зеленому класі» регіонального ландшафтного парку «Диканський». Під час презентації відзначили активістів-просвітників, а студенти політехніки отримали посвідчення ековолонтерів.

13 квітня «зелений клас» регіонального ландшафтного парку «Диканський» став локацією для презентації ілюстрованого науково-довідкового видання «Радіти весні, не зриваючи квітів: збережемо рідкісні весняні рослини Полтавщини», присвяченого проблемі збереження рідкісних весняних рослин зі складною біологією та декоративними характеристиками – першоцвітів.

Авторка – кандидат біологічних наук, доцент кафедри прикладної екології та природокористування Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», керівник гуртка Полтавський обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді і голова Полтавської обласної організації Українського товариства охорони природи Наталія Смоляр зібрала важливу інформацію про 27 видів весняних рослин флори Полтавської області: їхні біологічні та екологічні особливості, поширення в регіоні, наукове значення, созоологічний статус та штрафи за їх придбання, збут чи розповсюдження.

Формат видання авторка обрала такий, щоб посібник міг легко поміститися в сумку, зміст був легким для сприйняття, а яскраві ілюстрації передавали красу рослин, і книга всіляко допомагала природолюбам у практичній і науковій діяльності. Посібник розрахований на педагогів та школярів – юних дослідників природи, вихованців біологічних шкіл та гуртків юних натуралістів при еколого-натуралістичних центрах учнівської молоді, вчителів природничих дисциплін, студентів, викладачів, природоохоронців, природолюбів і тих, хто поки що першоцвіти знищує.

«Окрім лісостепової хони проліска сибірська більше ніде не росте. Наприклад, в Ічнянському національному природному парку таких рослин ще треба пошукати, їх недарма називають «синіми очима весни». Сибірську проліску заміщує інший подібний вид – проліска дволиста. Цибулинка проліски росте на одному місці упродовж 30 років за наявності незмінних екологічних і біологічних умов. Якщо людина стоптали чи зірвала рослинку – вона позбавила проліску можливості фотосинтезувати, накопичувати поживні речовини в цибулинці. Виснажена рослина позбавить природного живлення бджіл та інших комах. Наростами на насінні пролісок – елайосомами ласують мурашки, а потім розносять насіння квітів по всьому лісу. Через зірване чи навіть просто потоптане листя, цибулинки рослини загинуть за 1-2 роки, спершу втративши здатність квітнути, а потім остаточно помирають. Проліски полюбляють рости в тіні, але надзвичайно залежні від природного освітлення. Помилково вважати, що ці красиві першоцвіти ростуть на сонячній стороні лісових галявин, а вирубка дерев їм зовсім не заважає. Там, де умови освітлення кращі, проліски не виходять з тіні. Адже за умови сухої спекотної погоди влітку цибулинка пересохне. Якщо ліс прорідити і освітлити – проліски у ньому швидко зникнуть», – застерігає Наталія Смоляр.

Система Orphus