Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

На Полтавщині відзначили 100-річчя від дня народження письменника Володимира Малика

100-річчя від дня народження співця української історії Володимира Малика з ініціативи Українського інституту національної пам’яті, згідно з Постановою ВР про пам’ятні дати та ювілеї цьогоріч відзначається на державному рівні.

З нагоди 100-літнього ювілею видатного українського письменника на Полтавщині влаштували низку заходів, повідомили в Північно-східному регіональному відділі Українського інституту національної пам’яті.

Премія імені “українського Дюма”

Літературно-мистецька премія імені Володимира Малика є однією з найпрестижніших в області. А тому стати її лауреатом особливо почесно. Урочистості з нагоди вручення відбулися у Лубенській музичній школі. На початку свята присутні переглянули уривок із документального фільму «Лицар слова, добра і любові», створеного лауреатами премії імені Володимира Малика 2002 року – заслуженим журналістом України Ніною Малій та оператором телеканалу «Лубни» Олександром Кузьмінським.

Лауреатів вітали Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко та народний депутат Костянтин Касай. Дипломантами стали: у номінації «ЛІТЕРАТУРА ТА ПУБЛІЦИСТИКА» Віктор Сердюк (м. Полтава) за книгу для дітей «Стежками Флоренії, або випадок на Ульчиній галявині», Олександр та Степан Коськи (Латвія, м. Вентспілс) за збірник віршів та оповідань «Оксамитові очі Сули» та Сергій Коломієць (м. Кобеляки) за літературно-художнє видання «Совість землі» ; у номінації «МИСТЕЦТВО ТА МОНУМЕНТАЛЬНА СКУЛЬПТУРА» – Алла Федченко (м. Миргород) за книгу-альбом «Сіяти добре, світле, вічне».

Книгу листів та спогадів письменника «Я йшов шляхом українства» презентував син Володимира Малика, знаний лубенський лікар, депутат обласної ради Олександр Сиченко.

Особливого художнього забарвлення урочистому заходу додавали виступи вокальних ансамблів «Жайвір» та «Гілея», та гостей із Миргородщини – дуету «Рута».

Вечір-спомин «Любив і вчив любити Вітчизну»

та презентацію бібліографічного покажчика «Володимир Кирилович Малик. До 100-річчя від дня народження» провела Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Котляревського. На просвітницький захід завітали син Малика Олександр Сиченко, співробітники Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, громадські діячі.

За словами Сиченка, творчість його батька та все, що належить його перу, тепер буде легко віднайти за допомогою покажчика. Друга книга, яку пан Олександр презентував у межах вечора, називається «Імені письменника-патріота». Це бібліографія про переможців, лауреатів і дипломантів щорічної премії Малика за 20 років. Бібліографічні видання передадуть в бібліотеки Полтавщини, Львова, інших міст України та навіть за кордон.

Віртуальна виставка на сайті Полтавського краєзнавчого музею

має назву «Чорнобривці Володимира Малика», оскільки так називався незакінчений роман Володимира Малика. На виставці представили світлини лубенського фотохудожника Володимира Білоуса та інші артефакти.

«Основною для письменника стала тема вітчизняної історії від сивої давнини до найновіших часів. Літературознавці ще напишуть про Малика, про галерею його образів – від князів України-Руси й гетьманів, про особливості мови, що схожа на мелодику українських дум і пісень, про віршований доробок… Напишуть про його двобої з радянською цензурою, адже в ті роки українська історія звужувалася до теми возз’єднання України з Росією та колиски трьох братніх народів. У своїх спогадах Володимир Малик писав: «Майже всі свої твори, найголовніші, написав я з однією метою – відновити самосвідомість народу, випрямити його духовний хребет. Я хотів показати наші корені. Русь – це ми, ми! Це Київська земля, це підмурок України. Хотілося, щоб хоч трохи розбудити, розтривожити той всенародний сон, щоб люди згадали своїх предків, свою історію, свою мову», – зазначають упорядники віртуальної виставки.

«У зібранні музею не так багато особистих документів автора історичних романів, їх всього 8 одиниць. Це оригінали, написані рукою письменника. Серед них: зошит-записник, блокнот-записник, нотатки до післямови роману «Князь Ігор», дипломна робота «Журнал Т. Г. Шевченка» студента 5 курсу філологічного факультету Київського університету, рукопис незакінченого роману «Чорнобривці» (спогади), який був останнім у творчості письменника. Це розповідь про страдницьку долю однолітків письменника, їхню звитягу під час Другої світової війни (1939-1945 рр.). На жаль письменник не встиг завершити цей твір. У книжковому зібранні музею налічується 10 музейних предметів, пов’язаних із Володимиром Маликом. Це авторські книги письменника з дарчим написом: «Полтавському краєзнавчому музею В. Малик». З особистих речей зберігаються предмети одягу письменника (сорочка та піджак) та документи», – розповіла Наталія Шумейко, старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Переглянути виставку можна тут https://bit.ly/39EVyBy і тут https://bit.ly/2PPnoE2

«Художні виміри прози Володимира Малика»

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського спільно з Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г. Короленка, обласною організацією Національної спілки письменників та Лубенською міською радою провели Всеукраїнську наукову інтернет-конференцію «Художні виміри прози Володимира Малика: до 100-річчя від дня народження письменника». До неї долучилися науковці, вчителі, бібліотекарі, краєзнавці, студенти та магістранти з Полтавщини, Києва, Черкас, Ніжина, Дніпра, Запоріжжя. «Родзинкою» заходу став виступ Олександра Сиченка – голови благодійного фонду «Слово» імені Володимира Малика і поета, який дуже багато зробив для вшанування імені батька: уже по смерті митця видав книгу ранніх поезій «Червоні маки», щоденник «Синя книга», недописаний роман «Чорнобривці» та героїчну казку-легенду «Журавлі-журавлики». Він розповів про найновішу публікацію з літературної спадщини Малика «Спогади. Листи до брата і друга»: «Це робота, над якою довелося потрудитися років 10. Років 10 тому родина Петра Кириловича Сиченка з Київщини передала мені листи, які за своє життя написав Володимир Кирилович Петру Панасовичу. Це був його найближчий друг і товариш і по духу, і по віку, а ще брат вчетверте».

За підсумками Всеукраїнської інтернет-конференції буде укладено збірник наукових праць.

Бібліотечний марафон «Лубни сьогодні Маликом живуть»

У межах марафону Лубенська центральна бібліотека імені Володимира Малика запропонувала мешканцям громади чимало креативних дійств. Це і флешмоб «Читаю поезію Малика», і літературний вечір «Слово Володимира Малика у просторі часу», і показ відеоматеріалів, серед яких буктрейлер про літопис козацької слави «Таємний посол».

А ще презентували виставки – інсталяції «І оживуть історії рядки» та «Горить свіча пам’яті» та книжкову «Слово Володимира Малика у просторі часу». Тут представили творчий доробок майстра пера: історичні романи “Посол Урус-шайтана” ,”Фірман султана”, “Чорний вершник”, “Шовковий шнурок”, “Князь Кий”, “Чумацький шлях”, “Горить свіча”, “Черлені щити”, поезії, щоденник Майстра, котрий охоплює 40 років його життя, й дитячі твори – казки та поеми «Журавлі-журавлики», «Чарівний перстень», «Микита Кожум’яка», «Всеволод Дмитро», «Червона троянда», «Месник із лісу», повісті «Чорний екватор», «Двоє над прірвою».

«Книги нашого земляка часто порівнюють з кращими романами Жюля Верна, Олександра Дюма, Генрика Сенкевича», – запевняють організатори марафону.

Довідково:

Народився Володимир Малик (справжнє прізвище Сиченко) 21 лютого 1921 року у селі Новосілки Київської області.  Після закінчення школи вступив на філологічний факультет Київського університету. Юнак швидко знайшов своє покликання, почав відвідувати літературний гурток. Там Володимир вперше показав свої поезії, які згодом у 1940 році, були опубліковані на сторінках столичного журналу. Навесні 1941 року Андрій Малишко прийняв в нього для публікації цілу збірку поезій.

Прийшла ІІ світова війна. Разом з іншими він будує захисні споруди під Києвом, а згодом під Харковом. Невдовзі потрапив у нацистський полон. Провів три роки у концтаборах в Німеччині. Тяжкі випробування підірвали здоров’я, захворів на важку хворобу серця, яка, можливо, і врятувала його від репресій комуністичної влади, тому, що відправили помирати додому, а не в табори ГУЛАГу. У рідному селі письменика відходила мати. Згодом Володимир Сиченко став працювати вчителем української мови і літератури, заочно в 1950 році завершив навчання в Київському університеті. За направленням спочатку вчителював на Київщині.

А через кілька років переїхав до Лубен на Полтавщині, де продовжував працювати за фахом. Згодом повністю присвятив себе письменницькій діяльності. На початку Володимир Кирилович підписував свої твори Сиченко, літературний псевдонім «Малик» з’явився дещо пізніше. В його спогадах є цікавий епізод, коли він прийшов у видавництво «Молодь». На той час завідувачем відділу літератури для дітей був Богдан Чайковський. Володимир Кирилович приніс у видавництво свої твори – два списані шкільні зошити. Чайковський прочитавши перший зошит сказав, що поезій такого плану у них достатньо. Тоді Володимир Кирилович простягнув йому інший зошит. Видавець дуже уважно прочитав другий зошит, і сказав, що цей твір вони надрукують. Його зацікавило, чому твір підписано іменем Володимир Малик. Автор розповів, що дружина порадила взяти за псевдонім її дівоче прізвище, воно повинно було принести йому успіх. Так і сталося.

З-під пера письменника вийшла низка історичних творів, дуже скоро він заживе слави як автор історико-пригодницьких романів (тетралогія «Таємний посол», «Князь Кий», «Черлені щити» та ін.). За значний внесок у галузі літератури Малику в 1983 році було присуджено премію ім. Лесі Українки.

Володимир Малик у віці 77 рокiв помер 31 серпня 1998 р. і був похований у м. Лубни Полтавської області.

Система Orphus