Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У рамках Програми збереження культурної спадщини в Пирятині встановлюють інформаційні таблички

У Пирятині, в рамках Програми збереження культурної спадщини, розмістили ще три інформаційні таблички поблизу історично цінних об’єктів. Зокрема, біля військової частини, на лікарняному дворі та на вулиці Успенській.

На сьогодні, як розповіли у пресслужбі Пирятинської міськради, у місті встановлено вже 5 інформаційних табличок у рамках Програми збереження культурної спадщини, розробленої відділом культури і туризму міської ради.

Першу табличку встановили на території сучасної пирятинської військової частини. У минулому будівля чоловічої класичної гімназії. Заняття тут почалися в 1914 році. Педагогічний колектив очолював Микола Іванович Тростянський, київський філолог, улюблений вчитель письменника Михайла Булгакова. Чоловіча гімназія мала шість класів з одним підготовчим. На час відкриття в закладі налічувалось 290 юнаків. У 1917 році – 334, з них 75 – діти селян, 76 – козаків, 71 – міщан і цехових, 32 – почесних громадян і купців, 11 – духовенства, 30 – особистих дворян і чиновників, 14 – родових дворян та ін. Навчання було платним – 60 крб. на рік. При гімназії були учнівські квартири. Утримувався навчальний заклад перший рік за кошти Земства, а з 1913 року за державні кошти.

У 1918 році більшовики закрили гімназію. У кінці 20-х років будівля перейшла до військового відомства. Під час окупації району фашисти використовували приміщення як госпіталь. У 1944 році в головному корпусі гімназії проживали американські льотчики, задіяні в спільній радянсько-американській операції «Френтік». У подальшому в будівлях гімназії розташувалися військові підрозділи Чапаєвської дивізії, майже на півстоліття. З 2004 по 2017 рік у будівлі чоловічої гімназії працювала філія Вищого навчального закладу «Європейський університет». З 2017 тут базується військова частина А1499.

Друга табличка прикрасила лікарняний двір. Її розміщено біля приймального відділення. Розповідає табличка про історію земської пирятинської лікарні.

Будівлі земскої лікарні (розташовані на території сучасної лікарні) земством були збудовані на початку 1898 року. Вибір ділянки був зроблений не випадково, адже в тому краю проживало не одне покоління бабок-шептух та повивальниць, і населення звикло їхати в ту частину міста за єврейським цвинтарем, щоб отримати отриманням медичну допомогу. Завдяки клопотанням повітового дворянства та коштам земської управи було зведено чотири корпуси на 50 ліжок, а саме: венерологічний корпус (зараз неврологічне відділення), корпус внутрішніх хвороб (зараз інфекційне відділення), заразний барак (зараз дитяче відділення), акушерський та хірургічний корпус (зараз хірургічний корпус). У тому ж 1898 році було зведено каретну на дві пари коней для надання медичної допомоги по повіту та поліклінічне відділення на 4 кабінети для проведення амбулаторного прийому.

Добудови інших лікарняних споруд були проведені вже пізніше, у 1967 та в кінці 1980 років, та здійснювалися за ініціативи головного лікаря, Заслуженого лікаря України Олександра Лобаса. Перший головний лікар Пирятинської міської земської лікарні – А. П. Лебов.

Третя встановлена табличка по вул.Успенській, містить інформацію про фрагмент старовинної бруківки та цегельні заводи Пирятина вцілому.

Тротуар по вул.Успенській було викладено з цегли місцевого виробництва. Ймовірно, що масштабне будівництво в повітовому місті Пирятині, а також мощення тротуарів, було здійснено до 50-річчя діяльності Пирятинського повітового земства (1914 р.).

Перша офіційна згадка про цегельний завод в Пирятині датується 1859 роком. Діяв він на багатій запасами якісної глини північній околиці міста. У 1863 році в документах вже згадуються 2 цегельні заводи. На 1904 рік в Пирятині вже існувало чотири цегельні заводи, які загалом виробляли 1,2 млн. штук цегли. Два було розташовано – по вул.Цибаня (раніше – Прилуцька), один належав купцю М.І.Супрунову, інший – міщанину Я.В.Москальцю. Ще два по вул.Січових Стрільців (раніше – Лубенська). Власники – козак С.Ф.Торба та міщанин Є.К.Нагорний. Найвірогідніше, що для мощення тротуарів у центрі міста використовувалася цегла із заводу Пирятинського земства (був розташований на місці заводу, що працював у Пирятині до 1990-х рр.). Цей завод збудовано за ініціативи гласного (депутата) повітового земства Петра Миколайовича Волховського і передано в управління Соборного церковного попечительства. Проте є ймовірність, що для ремонту доріг та тротуарів могли використати цеглу Свято-Успенської церкви, збудованої в 1887 року коштом дружини капітана Миргородського полку Тамари Васецької. У кінці 50-х років ХХ ст. церкву було зруйновано.

Система Orphus