Ви тут:
Культура Суспільство 

У садибі-музеї Панаса Мирного у Полтаві вшанували пам’ять полеглих воїнів

Затишна полтавська околиця Кобищани… Коли б не завітали ви сюди, тут усе хвилює уяву, повертає в часи Панаса Мирного (Рудченка), сприяє кращому розумінню життя і творчості письменника.

2020-й – рік ювілею садиби-музею Панаса Мирного. 1940-го відкрили її для полтавців і гостей із усього світу. Більше двох десятиліть музеєм класика української літератури завідував його середній син – Михайло Рудченко.

Панас Мирний придбав садибу на 3-й Кобищанськiй вулицi, нинi названiй його iменем, у березнi 1903-го. Сiмнадцять останнiх рокiв життя він невтомно працював. Завершував роман “Повiя”, написав поему в прозi “Сон”, оповiдання “Робота”, “Дурниця” і “Пригода з “Кобзарем”, а також вiршi, нариси, статтi. Переклав на українську мову й видав поему Генрi Лонгфелло “Пiсня про Гайавату”, запропонував до друку переклад трагедiї Вiльяма Шекспiра “Король Лiр”, продовжував перекладати п’єсу Фрiдрiха Шиллера “Орлеанська дiвчина”.

Звiдси письменник ходив до центру мiста на службу в казенну палату. Панас Мирний був членом Полтавської «Просвіти», брав участь у відкритті пам’ятника Іванові Котляревському, святкуванні щорічних ювілеїв Тараса Шевченка, випуску першого на теренах Наддніпрянської України українського часопису «Рідний край», заснував видавниче товариство для дітей «Зірка».

Садиба-музей Панаса Мирного в Полтаві – одна з найбагатших в Україні: понад 150 рукописів письменника та його старшого брата Івана Білика (Рудченка), разом із яким написаний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», першодруки творів Панаса Мирного, понад 280 аркушів епістолярної спадщини письменника та його родини, близько тисячі речей, книжок, документів і фотографій, спогади про Панаса Мирного сучасників, архів тижневика «Рідний край».

У книзi вражень вiдвiдувачiв музею залишили теплi слова шанувальники таланту письменника з Австралiї, Англiї, Австріі, Канади, Латвiї, Нiмеччини, Польщi, США, Францiї, Японiї.

«Вся моя слава – Україна. Якби я їй добра хоч на мачину зробив, то мені і була б слава, я більшої не хочу». Так написав у щоденнику Панас Мирний ще в молоді літа й не зрадив обов’язкові ніколи. Самовіддано присвячують свою працю пам’яті Панаса Мирного науковці садиби-музею письменника.

Очолюваний Світланою Завалій Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного трепетно плекає пам’ять і про героїв російсько-української війни, котрі віддали за рідну землю найдорожче – життя. Минулого року на ознаку ввічнення подвигу Святослава Горбенка, Олександра Горячевського, Антона Грицая, Дмитра Коряка, Олександра Мочалова, Дениса Синюка, Антона Цедіка було висаджено дерева на обійсті письменника-класика. Крім музейників, до справи вшанування пам’яті захисників Східних кордонів України від російських окупантів долучилися батьки героїв, солдати військової частини 3052 Національної гвардії України, учні й викладачі багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського та загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 38 Полтавської міської ради Полтавської області – випускниками й цих навчальних закладів були полеглі оборонці рідної землі.

Цьогоріч на садибі Панаса Мирного вшанували подвиг Валерія Боняківського, Олександра Каменюка, Олександра Мочалова – полеглих захисників України від російських агресорів та Дмитра Фесенка – учасника російсько-української війни, котрий відійшов у вічність після важкої хвороби. На зустріч прийшли найдорожчі гості – дружини й діти героїв. Свято вклонилися пам’яті своїх славних чоловіків і батьків Анастасія Каменюк із донькою Ксенією та Галина Боняківська з донькою Мартою, котра думкою перебувала цього дня разом із мамою на пам’ятному вечорі. Глибоко зворушили проникливими словами голова «Спілки вдів та дітей учасників бойових дій «Птаха» Олла В’яла-Бойко й Дарія Тащаєва – матері, як і їхні доньки Жанна Мочалова та Майя Фесенко щиро бережуть вічні вогники пам’яті в своїх душах.

На зустріч-ушанування подвигу полеглих оборонців батьківського краю запросили їхніх наставників і побратимів – учителя трудового навчання, технологій і захисту України Полтавського міського ліцею № 1 Світлану Медведєву. Біля посаджених у саду Панаса Мирного батьками героїв на честь своїх синів пам’ятних дерев на дощечках, виготовлених членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України Володимиром Маркар’яном, розмістили написи з іменами героїв.

Пам’яті кращих синів України тремтіли свічки в руках їхніх коханих, дітей, викладачів, друзів, із котрими разом непохитно відстоювали Схід України, та науковців Полтавського літературно-меморіального музею Панаса Мирного, де невдовзі постане Алея слави. Її закладуть дружини й діти героїв російсько-української війни, полеглих за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Валентина Шемчук, заслужений працівник культури України, лауреат премії імені Панаса Мирного, член Національної спілки журналістів України

Система Orphus