Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Борець за незалежність, гуморист,петлюрівець, в’язень комуністичних концтаборів: на Полтавщині відкрили меморіальну дошку Олександру Ковінько

У селі Плоске Мачухівської ОТГ неподалік Полтави з ініціативи Північно-східного міжрегіонального відділу Інституту нацпам’яті, краєзнавчого музею Мачух і завдяки всебічній підтримці очільника Мачухівської ОТГ Валерія Білоконя урочисто відкрили меморіальну дошку Олександру Ковіньці – письменнику-гумористу, учаснику Української революції 1917-21 рр., репресованому.

Про це повідомляє Північно-східний міжрегіональний відділ Інституту нацпам’яті.

Нове місце пам’яті з’явилося на фасаді місцевої школи, оскільки поруч знаходилась хата, де 13 січня 1900 року письменник народився і провів дитинство. «Маємо пам’ятати й берегти історію, адже без неї немає майбутнього. Оскільки до наших часів будинок Олександра Ковінька не зберігся, меморіал прикрасив шкільні стіни», – зауважив голова Мачухівської
ОТГ Валерій Білокінь.

«Серед цілої плеяди письменників Мачухівської землі зірка першої величини – це Олександр Ковінька. Відкриття дошки – свідчення того, що земляки не забувають його», – каже Анатолій Гейко, директор Мачухівського краєзнавчого музею.

До речі, це не єдиний музей громади. У стінах школи с. Плоске діє літературний музей, присвячений Олександру Ковіньці. А ще у Плосківській ЗОШ І-ІІІ ступенів, розповідає її директорка Юлія Перчик, щорічно влаштовують учнівське свято «До Ковіньки на хвилину, на веселу гуморину».

 Олег Пустовгар – регіональний представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області – під час виступу на урочистостях наголосив:

«120-річчя Олександра Ковіньки з ініціативи УІНП і згідно з парламентською Постановою цьогоріч відзначається на державному рівні. Говорити про Олександра Ковінько лише як про письменника – це малювати лише один штрих у великій палітрі його особистості. Життєвий шлях письменника дозволяє нам усвідомити увесь контекст тієї епохи. Він був борцем за незалежність України у 20 столітті, підтримував Директорію УНР, яку очолював Симон Петлюра. Він не сприймав денікінські ідеї «єдіной і нєдєлімой Росії», разом із Володимиром Сосюрою поневірявся у білогвардійському полоні. Належав до боротьбистів – української лівої партії, яка бачила Україну як соціально-орієнтовану державу. Тож, на дошці зазначено: «Учасник української революції 1917-21 рр.». Ковіньку, як і Остапа Вишню, називають гумористом-мучеником, бо його творчу діяльність брутально перервали під час сталінського терору, понад 20 років довелося поневірятися по сибірах-магаданах. Довгий час ці сторінки його життя замовчувалася, і от зараз ми повертаємо пам’ять про них. Декомунізація – це не тільки виведення з публічного простору незаконної символіки, але й донесення правди про злочини російсько-комуністичного тоталітарного окупаційного режиму. Важливо, що на дошці зафіксовано:письменник – гуморист був в’язнем комуністичних таборів».

Під час урочистого заходу відбулася церемонія передачі для музеїв Мачух важливих архівних документів. Зокрема, старший науковий співробітник Державного архіву Полтавської області В’ячеслав Сушко подарував копію з архіву СБУ про відкриття сталінськими посіпаками кримінальної справи на письменника, книгу з дарчим надписом гумориста, його світлини та копії періодичних видань 20-х років, у котрих публікувався Олександр Ковінько.

Фото: голова ГО «ВелоПолтава» Юрій Репало

Система Orphus