Ви тут:
здоров’я Суспільство 

10 жовтня – Всесвітній день хоспісів і паліативної допомоги

10 жовтня відзначається Всесвітній день хоспісів і паліативної допомоги.

“Біль руйнує тих, хто страждає від болю. Руйнує він і тих, хто знаходиться поруч із хворою людиною. Нестерпно дивитись на страждання близької людини. В Україні понад 500 тисяч людей потребують паліативної допомоги. І більше половини з них не отримують адекватного знеболення, вимушені терпіти біль”, – розповіла експерт із паліативної допомоги ДОЗ Полтавської ОДА Людмила Самолеліс.

Медики – не всесильні. Так, медицина сьогодні робить усе, щоб покращити стан таких пацієнтів. Але цього замало! Необхідна постійна  підтримка від рідних, друзів, знайомих і незнайомих людей, від кожного з нас.

У нашому суспільстві тема паліативу – одна з табуйованих, про які незручно говорити. Люди бояться смерті і бояться говорити про смерть, особливо якщо це стосується дітей. 

Міністерство охорони здоров’я вважає, що паліативні пацієнти є пріоритетом держави, бо кожна людина має право піти гідно.

За стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) необхідним мінімумом є 100 ліжок для паліативних хворих на 1 млн. населення. Тобто для України ця потреба становить 4200 ліжок. Наявні ж –1247.

На Полтавщині в умовах стаціонару паліативні послуги надають 8 медичних закладів (170 ліжок). У обласному центрі немає жодного хоспісу чи паліативного відділення в міській лікарні. У межах Полтави функціонують КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» та КП «Обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД Полтавської обласної ради», що надають паліативну допомогу мешканцям області та міста зокрема.

За інформацією ГО “Інститут аналітики та адвокації” у 2020 році одразу 17 закладів охорони здоров’я планують надавати стаціонарну паліативну допомогу в області, серед яких одна дитяча міська лікарня Полтави. Заявку до Національної Служби Здоров’я України також подав Полтавський обласний госпіталь для ветеранів війни. Таким чином у межах міста 4 медичні заклади обслуговуватимуть паліативних пацієнтів.

Українське законодавство дозволяє сімейному лікарю виписувати рецепт на опіоідні препарати для знеболення на 15 днів, але до МОЗ постійно надходять скарги від пацієнтів, які не можуть отримати потрібні препарати з різних причин.

Із 2011 року паліативна допомога, як окремий вид медичної допомоги, закріплена законодавчо: Закон України від 07.06.2011 р. № 3611-VI «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги». Основним документом щодо паліативної допомоги в Україні є Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2020 р. № 1308 «Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні».

Виписування знеболювальних препаратів регулюють Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.2005 р. № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень» та Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р. № 589 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

МОЗ працює над програмою паліативних заходів, паліативна допомога включена в програму медичних гарантій у законопроектах, що запустять медреформу, заходи з паліативу внесено до Національного плану заходів по Конвенції ООН про права дитини.

Попри те, що робота не припиняється, Україна знаходиться тільки на початку шляху до організації належної паліативної допомоги. 

Разом із громадськими організаціями, лікарями та іншими фахівцями галузі потрібно розробляти плани лікування, вчити медиків правильної діагностики, поводженню з пацієнтами та їхніми близькими, навчати філософії паліативу.

Паліатив – це не питання знеболення, штучного дихання чи підгузків, а питання гідності.

Перейти до вмісту