Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

“Надра Полтавщини повинні працювати на полтавців”, – Олександр Біленький

Принципова позиція Полтавської обласної ради і особисто її голови Олександра Біленького змінила ситуацію у стосунках між підприємствами нафтогазовидобувної галузі і громадами. Депутати обласної ради наполягали на перегляді розподілу коштів від видобутку нафту й газу, адже маючи одні із найвищих запасів у державі цих корисних копалин, громади області отримували натомість мінімальні відрахування до бюджетів.

Відповідно, бракувало фінансових ресурсів для будівництва нових доріг і водогонів, ремонту шкіл та лікарень, обслуговування соціальної сфери. Саме тому Полтавська обласна рада використовувала усі свої можливості, щоб добитися перегляду механізму розподілу рентних платежів — від звернень до центральних органів влади до відмови у погодженні надання спецдозволів на використання діючих площ та розробку нових родовищ. Зрештою ці кроки дали результат — пришвидшили ухвалення Верховною Радою законопроєкту № 3038. Відтак, із 2018 року 5% від ренти, яку газовидобувні компанії платять за користування надрами, потрапляє до місцевих бюджетів. Як це вплинуло на життя громад? Своїми міркуваннями поділився голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький.

Область отримала додатково 500 мільйонів гривень

– Олександре Юрійовичу, Полтавщина – одна з лідерів у нафтогазовидобувній галузі. І все ж довгий час місцеві громади великого зиску від цього не мали, хоча розробка надр відбувалася на їхніх землях. Втім обласна рада все-таки спробувала змінити ситуацію. І їй це вдалося. Отож, якими були перші кроки?

– Якщо брати хронологію подій, то впродовж усього 2016 року Полтавська обласна рада не надала жодного погодження надрокористувачам, які претендували на розробку, видобування та використання родовищ. Доки інші регіони стояли з простягнутою рукою, випрошуючи у підприємств нафтогазовидобувної галузі «подачки» на соціально-економічний розвиток, ми відмовилися голосувати за питання погоджень. Наша логіка була наступною – звернути увагу на ті громади, де ведеться видобуток. Будемо відвертими: після надровидобувних компаній залишаються зруйновані екологія та інфраструктура. А всі рентні кошти натомість йдуть до державного бюджету. Але надра Полтавщини повинні працювати на полтавців. Проаналізувавши цю ситуацію, ми вирішили змінити її. Адже до нас надходило чимало листів, звернень, регулярно проходили пікети різних громад. І все це ми сформулювали, як звернення обласної ради до Кабінету Міністрів та Президента України. Врешті, до нас дослухалися. Кабінет Міністрів підготував пропозиції. У Верховній Раді це було втілено у законопроєкт № 3038. І наприкінці 2016 року його нарешті ухвалили.

– У цьому вбачаєте заслугу депутатського корпусу обласної ради?

– Левова частка успіху – це якраз позиція депутатів Полтавської обласної ради. Разом з тим, і тогочасного складу облдержадміністрації. У принципі дехто говорив: на що вам це потрібно? Мовляв, все одно отримуєте кошти по соціальним угодам. Вони, звісно, менші, але ні в кого ніяких проблем не буде. Але ми виявили принциповість у цьому питанні. Тим більше, нас стимулювали діалоги з місцевими громадами, які чітко стояли на своїй позиції, що все-таки мають отримувати кошти. Полтавська обласна рада унікальна. Ми тоді були єдині, які добивалися прийняття законопроєкту 3038.

– Закон передбачає, що 5% рентних платежів за користування надрами надходитимуть до місцевих бюджетів. Скільки з них отримує обласний бюджет, а скільки залишається в ОТГ? Як це позначилося на соціально-економічному розвитку громад?

– Із 1 січня 2018 року закон почав діяти. І Полтавська область стала отримувати ці кошти. Із них два відсотки почали надходити до обласного бюджету, а три – до бюджетів об’єднаних територіальних громад, або до бюджетів районних чи сільських рад, якщо такі громади не були утворені. В абсолютних цифрах – це майже 500 мільйонів гривень додаткових коштів на вирішення проблематики тих чи інших районів. Найбільше це, звичайно, стосується Лохвицького, Гадяцького й Машівського районів. А також Новосанжарського, Полтавського, Котелевського, частини Зіньківського, Шишацького, Диканський і Миргородського. Таким чином, позиція Полтавської обласної ради сприяла тому, що чимало фінансів все ж таки залишалося на місцях, а не йшли до держбюджету.

Громади зацікавлені у нарощуванні видобутку нафти і газу

– Принциповість обласної ради у спробах вирішити дане питання чи наштовхувалася на якісь перепони з боку самих нафтогазових магнатів або людей, які захищають їхні інтереси?

– Насправді нафтогазовим магнатам було байдуже куди вкладати кошти. Коли в нас із ними виходила полеміка, то вони говорили: якщо Верховна Рада прийме такий закон, то нам все одно куди платити: до державного бюджету чи місцевих. При цьому вони наголошували, що все-таки краще до місцевого бюджету. Адже тоді буде налагоджено діалог із органами місцевого самоврядування. Тобто якогось явного супротиву не було. Хоча й не обійшлося без бюрократичної тяганини. Бо ж процес цей довготривалий – Верховна Рада повинна підготувати законопроєкт, він має пройти кілька читань, отримати необхідні експертні висновки. І коли всього цього було досягнуто, то у прийнятті позитивного рішення зіграла роль і позиція Президента України Петра Порошенка та Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, врешті підтримка усіх наших полтавських народних депутатів-мажоритарників.

– Тобто, прийняття закону змінило ситуацію. Чи можете навести конкретні приклади використання цих коштів саме на потреби тієї чи іншої громади? Можливо, завдяки ним з’явилися нові соціальні програми, проєкти тощо?

– Певно, однією із найбільш показових є Сенчанська об’єднана територіальна громада Лохвицького району. Там невелика кількість жителів отримала  найбільший зиск. У них у кілька разів зріс бюджет і постало питання правильного витрачання коштів. Адже на ті ж проєкти потрібні фахівці, проєктний і інвестиційний відділи, а ще необхідна була стратегія розвитку. Тобто складається ситуація, коли є кошти, але виникають уже інші труднощі – кадрові. Значно зросли й прибутки інших громад. Серед них, приміром, Сергіївська Гадяцького району, Опішнянська – Зіньківського, Ковалівська Шишацького району. На прикладі останньої можна говорити про успіх цієї реформи, бо тільки за рахунок однієї Ковалівки Шишацький районний бюджет отримав більше 10 мільйонів гривень коштів у вигляді податків.

– Прийняття цього закону, загалом, спонукає до нарощування видобутку нафти і газу на Полтавщині? Чи можна його назвати одним із кроків досягнення енергонезалежності України?

– Цей закон на перший погляд прямо не покликаний стимулювати український ринок нафпродуктів чи газу. Це був спосіб привернути увагу до проблем органів місцевого самоврядування. Зокрема, коли ми говоримо про фінанси, податки, які якраз направлені на їхні безпосередні потреби. Напевно, тільки ринок диктує наскільки умови чи продукт, який видобувають, є конкурентноспроможними. Громади ж, звісно,  зацікавлені – чим більший видобуток, тим краща рентабільність, а відтак і вищий їхній прибуток. Тому, звісно, що це певний стимул для розвитку нафтогазової галузі і досягнення енергонезалежності.

Чесний і правильний розподіл податків є справедливим

– Як вважаєте, цей закон встановив певну справедливість, додавши більшої ініціативи на місцях?

– Полтавська область завжди була донором, гарно поповнюючи державний бюджет і, по суті, утримуючи деякі інші області. Втім, якщо мислити глобально, то такий принцип чесного й правильного розподілу податків, щоб не всі фінанси йшли до державного бюджету, дійсно, є справедливим. Місцеві бюджети мають отримувати кошти і бути зацікавленими у розвитку інших галузей. Наприклад, утримання доріг. Вважаю, податки від перевантаження автомобілями повинні надходити саме до місцевих бюджетів. Тоді вони свідомо й дієво контролюватимуть цей процес. І це буде набагато ефективніше, ніж зараз є централізовано. Тобто, децентралізація передбачає перерозподіл повноважень в органах місцевого самоврядування. У тому числі, й фінансових.

– Минуло два роки, як застосовують на практиці 5-відсоткову ренту. Позитив від такої децентралізації коштів деякі громади уже відчули. Яких ще зрушень варто очікувати?

– Можна давати багато прогнозів. Переконаний, цей закон допомагає зміцнювати стабільність соціально-економічного розвитку в регіонах. Втім, я хвилююся і думаю, що небезпідставно – на даний час в Україні фінансова криза і падіння виробництва, і дуже не хотілося б, щоб за певних, більш несприятливих умов, Верховна Рада, аби наповнити державний бюджет, скасувала цей закон. Відтак, важливо, аби зворотньої стежини не було. А для громад, однозначно, знайдеться особисто їхній шлях розвитку. Найголовніше, щоб був фінансовий ресурс. Просто це дає кожній громаді, яка отримує кошти, почувати себе фінансово впевнено. І обласному бюджету, звісно, теж.

поширити новину: