Ви тут:
PROвсе Суспільство 

5 нових українських книг, які варто прочитати восени

У всіх книжках цієї добірки – чи то в повісті для сучасних підлітків, а чи в романі про радянські часи – відчутний сум за майбутнім, яке герої виглядають зі свого минулого. Та лише сьогоднішні думки та почуття формують те, що буде завтра. 

Пропонуємо добірку українських книг, з яеими вартозустріти осінь, пише maximum.fm.

“Я повернулася. Люблю”, Ольга Герасим’юк (Л.: Видавництво Старого Лева, 2020)

У книжці відомої української телеведучої та громадської діячки Ольги Герасим’юк зібрано есеї, тревелоги та образки за більш ніж десять років – від 2007 до 2019 року. На читача чекають захопливі подорожі, знайомство з історією, культурою, звичаями та ментальністю багатьох народів, але насамперед тут будуть зустрічі з людьми.

“Розлоге дерево”, Олег Лишега (Л.: Піраміда, 2020)

Автор цієї збірки – самобутній, екзотичний поет нашої технократичної епохи, який навіть у своєму далекому зарубіжжі звично ловив ротом пстругів у струмку. Так само звично почувався й за дисидентських часів, маючи за вчителя японського класика Ясунарі Кавабату. Тож не дивно, що у черговій збірці поета, який пішов у засвіти у 2014-му, майстер продовжує демонструвати своє химерне ремесло.

“Боже[Я]вільна”, Юлія Гудошник (Чернівці: Видавництво 21, 2020)

Цей роман – справжній подорожній щоденник українки, яка шукає своє місце у світі. Ці пошуки ведуть її світами: від німецького гуртожитку до тайського острова, від китайського селища до американського мегаполіса, від данської столиці – до японського храму. Кожна подорож дає їй мудрих наставників і відкриває секрети щастя. Це твір про внутрішню свободу, про ненаситну жагу жити та мистецтво бути щасливим.“Поцілунок був не останній”, Оксенія Бурлака (К.: Академія, 2020)

За сюжетом, героїня цієї книжки на ім’я Льоля росла в благополучному світі, де були розкішна квартира, яскраві сімейні подорожі, брендовий одяг, дружний клас, ульотні тусовки. Але одного дня з усім цим довелося розпрощатися й потрапити в зовсім іншу реальність. Її батька заарештували, і тепер вона й мама живуть з бабусею й дідусем у їхній пошарпаній квартирі. Обірвалися контакти з ліцейними друзями, і навіть найкраща подруга віддаляється. Дуже складно в новій школі. Учителі наче не знають і не здогадуються, як тут нестерпно.Льоля, яка не здатна терпіти знущання жорстоких розбишак, починає “воювати” з ними, нариваючись на гіркі неприємності. Єдина відрада – втеча на дах десятиповерхівки. Цю схованку під небом показав їй Стас – однокласник, який тусується в тій хамовитій компанії. Льоля дізнається, що до проблем у її сім’ї причетний його батько, і розуміє: треба забути про Стаса. А як це зробити, коли з ним так добре і солодко… І здавалося, драматичні обставини остаточно роз’єднають Льолю і Стаса, але в кохання своя логіка: їхній поцілунок був не останній.

Моя Галичина. Край за Карпатами”, Залця Ландман (Чернівці: Видавництво 21, 2020)

Більшість подій у цій книжці розгортається у Східній Галичині й зокрема Жовкві, рідному місті авторки, а її головний колективний персонаж – найближче оточення: батько й мати, дідусі й бабусі, дядьки й тітки, кузени й кузини, друзі й знайомі. Саме вони є оповідачами або дійовими особами плетива нескінченних історій, які утворюють наративний простір цих спогадів.А поза тим тут діють також десятки інших персонажів – епізодичних і випадкових: польські поміщики, українські селяни, хасидські вундеррабі, австрійські гусари, російські козаки, єврейські комерсанти, орендарі, шинкарі, шадхени (шлюбні посередники), жебраки, міські божевільні, священики, черниці, няні й служниці тощо. Під пером швейцарської письменниці ще раз колоритно постає автентична панорама Східної Галичини початку 20 ст. – з усім своїм розмаїттям, буднями й святами, соціальними контрастами й історичними катаклізмами.

Фото: freepik

поширити новину: