Ви тут:
PROвсе Суспільство 

До Дня сім’ї: якою була українська родина в давнину

8 липня в Україні відзначається День сім’ї. Про устрій та мікроклімат українських родин розповіли у Полтавському краєзнавчому музеї.

Здавна сім’я була основою суспільства в Україні. Традиційно родина засновувалась на народному весіллі та церковному шлюбі. Найбільш поширеною в Україні в ХІХ − на початку ХХ століття була повна проста сім’я. Проста сім’я складається з однієї шлюбної пари чи одного з батьків з неодруженими дітьми або без них. Вона може бути повна (батьки та діти), або неповна (один з батьків і діти). Складна сім’я складається з декількох кровно споріднених простих сімей, кожна з яких може бути повною чи неповною і включати інших родичів.

В українській родині батько керував усіма роботами і внутрішніми сімейними стосунками. На старість батьки ніколи не були самотніми, бо залишитися доглядати їх у батьківському домі уважалося дуже почесним обов’язком. Згідно зі звичаєвим правом з батьками залишався жити переважно молодший син, зокрема на Полтавщині. Дочки з ними залишались лише в тому випадку, коли не було синів. Відносини у родині підпорядковувались християнському розумінню: послуху дружини чоловікові, дітей батькам, усіх членів сім’ї їх голові. Незалежність жінки зростала в простих сім’ях, оскільки в них було лише два дорослих виробники. Тут жінка вважалася рівноправним партнером, чоловік з нею радився, доручав упорядковувати господарство у його відсутність, коли з метою заробітчанства змушений був залишати рідну хату на довгі місяці чи роки. Важлива роль жінки особливо в простій сім’ї відображена в приказці: «Чоловік за один кут хату тримає, жінка за три» або «Як батько скаже, так по материному й буде».

У Святому письмі написано: «Так то полишає чоловік свого батька і матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2, 24). Вислів «одне тіло» означає не тільки образ інтимної єдності, але єдність думок, бажань, тобто у подружній спільності справи однієї сторони стають предметом піклування іншої. Український народ завжди цінував дітей як великий дар Божий. Про щастя мати дітей йдеться у низці народних прислів’їв та приказок: «Діти − то божа роса», «Малі діточки − що ясні зірочки і світять, і радують у темну ніченьку» та інші. За народними уявленнями, щаслива та сім’я, де всі люблять і поважають один одного, де панує дух взаємодопомоги і щирої турботи. У таких випадках у народі казали: «Нащо клад, коли в сім’ї лад».

поширити новину: