Ви тут:
децентралізація Суспільство Україна 

Для кого нові райони: міфи та реалії нового адмінтерустрою в Україні

Райони створюються для організації ефективної системи виконавчої влади – ключова теза розмови про міфи та реальність нового адміністративно-територіального устрою України перед черговими виборами 2020.

Чому бути центром району престижно для громад та які негативи стоять для них за таким статусом? Яка методика була основою поділу громад на райони? Чи можна буде змінити межі районів після виборів та які ризики несе така можливість? Це ще ряд питань, на які отримали відповіді учасники відкритого діалогу з місцевим самоврядуванням та громадськістю “Міфи та реалії нового адмінтерустрою в Україні”. Про це повідомляють у пресцентрі ініціативи “Децентралізація”.

130 представників місцевого самоврядування взяли участь в обговоренні. Серед них: голови, заступники, секретарі місцевих рад, керівники відділів виконавчих комітетів, представники районних рад та РДА, обласних рад і ОДА, представники проектів міжнародної  технічної допомоги, доценти, професори, вчителі, лікарі, підприємці і представники асоціацій органів місцевого самоврядування. Ще понад 7,5 тисяч глядачів приєдналися до онлайн-трансляцій, які відбувалися у Facebook та Youtube.

Захід відбувся у рамках комунікації реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади за ініціативи Мінрегіону та Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, за партнерської підтримки Українського кризового медіа центру та Програми USAID DOBRE. 

17 липня Верховна Рада України прийняла Постанову № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів». Тепер в Україні 136 районів, а старі 490 районів парламент ліквідував. Це рішення підтримали 238 народних депутатів. Постановою визначено, що межі районів встановлюються за зовнішньою межею територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району.

Навіщо Україні потрібні нові райони?

“Питання територіального устрою є ключовим. Територіальна основа, це є фундамент, на якому стоїть вся конструкція влади. Не маючи територіальної основи, ми не можемо побудувати ефективної системи управління. Якщо говорити про той фундамент, на якому сьогодні стоїть наша система регіональної влади, зокрема, й місцевого самоврядування, це руїни з минулого, які нам дісталися в спадок від СРСР. І на тих руїнах ми будуємо сучасну, модерну Україну, проводимо діджиталізацію на тих руїнах. А що не роби – воно все одно не виходить. Тому не можна звужувати питання до «потрібні райони чи ні». Україні, як і всім великим за населенням країнам, потрібні певні рівні систем управління. Якщо на базовому рівні ми всі одностайно вважаємо, що громада – це основа, то другий рівень – для органів виконавчої влади. Якщо ми говоримо про повсюдність самоврядування, то повинна бути і система повсюдності виконавчої влади, яка потрібна в будь-якій країні. Тому райони – потрібні, без районів система управління не зможе функціонувати. Мова йде про систему державної виконавчої влади. І тут взагалі навіть дискусій не може бути. Дискусія тільки йде відносно того, чи потрібне на субрегіональному рівні функціонування представницьких органів. Тобто районних чи повітових рад, якщо будуть внесені зміни до Конституції, та ін.”, – розповів В’ячеслав Негода, заступник Міністра розвитку громад та територій.

“Абсолютно підтримую. Ще відповідь, чому потрібні райони. Саме 76 громад створені в межах району, і перші вибори 25 жовтня відбудуться до органів місцевого самоврядування базового рівня в 76, де межі району збігаються з межами громад. Тобто абсолютно дублюється управлінська структура, повноваження, фінанси та ін. Це перше. Друге. Фактично адміністративна реформа вже відбулася. Наприклад, в Закарпатській області в 2013 році було 13 управлінь фіскальної служби. На сьогодні – 8. Фактично адміністративно-територіальну реформу підтягуємо під адміністративну реформу, яка відбулася в 2014-2015 роках – із запізненням на 5 років. От для чого потрібно створити нові укрупнені райони. Тобто наздогнати те, що вже й так доконаний факт”, – Іван Лукеря, радник Міністра розвитку громад та територій.

Чому все-таки спершу нові райони, а потім повноваження?

Є політична реальність, реальність безпосередньо проходження актів через Верховну Раду, і черговість, яка на цьому ґрунтується. Фактично в Раді були зареєстровані паралельно три акти:

  • 3650 – урядова Постанова про утворення і ліквідацію районів.
  • 3614 – зміни до Бюджетного кодексу, які надають відповідь на питання з приводу ресурсів: що безпосередньо йде на громади, за рахунок чого можуть отримувати своє фінансування і здійснювати діяльність райони, якщо там буде виборний орган.
  • 3651 – урядовий законопроєкт, яким пропонується врегулювати питання здійснення реорганізації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в Україні після утворення та ліквідації районів. Вочевидь, що він буде потребувати доопрацювання між першим і другим читанням. Це нормальний процес. 

“Але є ще інша реальність. Чому? Якщо зараз нормативно-правові акти 3650 і 3614 виходять з сесійної зали разом, то законопроєкт 3651 може трішки почекати. Це пояснюється тим, що потрібно оголошувати вибори – є виборчий процес, який має розпочатися. По виборчому процесу є чимала кількість питань, це чергові вибори чи перші і т.д. Тому, в принципі, тягнути з питаннями адмінтерустрою, хочеться нам чи не хочеться, вже неможливо. Вирує думка про відтермінування місцевих виборів на 2-3 місяці для того, щоб ми могли врегулювати і мати після другого читання ухвалений 3651. Але так не працює. Тому що є норма закону, є Конституція, яка говорить про те, коли мають відбутися чергові місцеві вибори. І є лише одна підстава їх відтермінувати чи не провести – це надзвичайний стан. Звісно, що зараз багато спекуляцій на цю тему з приводу пандемії, але, не дай Боже, щоб сталася друга хвиля чи загострення. Вибори мають пройти вчасно – 25 жовтня”, – Віталій Безгін, народний депутат України, голова підкомітету з питань адмінтерустрою.

поширити новину: