Ви тут:
Суспільство Україна 

86 років тому в СРСР створили ГУЛАГ, через який пройшли більше 10 млн осіб

10 липня 1934 року Постановою ЦВК і РНК СРСР було створено «Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень та місць ув’язнення», більш відоме за російською абревіатурою ГУЛАГ (Главное управление лагерей). Таким чином було завершено процес об’єднання усіх відомчих та республіканських таборів та місць позбавлення волі, які досі існували в Радянському Союзі, в єдину структуру.

На ГУЛАГ покладалося утримання засуджених та ізоляція «неблагонадійних елементів», використання робочої сили у таборах, відкриття нових табірних комплексів тощо.

Взагалі, перші концентраційні табори більшовики запровадили ще в 1918 році в рамках політики «Червоного терору». 1923 року для ізоляції політичних в’язнів, заарештованих і засуджених радянськими органами державної безпеки, було створено Соловецький табір особливого призначення (СЛОН), який став прототипом виправно-трудових таборів системи ГУЛАГ. Через СЛОН пройшли сотні представників української інтелігенції, яких пізніше назвуть «Розстріляним Відродженням». Серед них – і в’язні так званого «Соловецького етапу», розстріляні на початку листопада 1937-го в урочищі Сандармох.

У системі ГУЛАГу діяло власне судове відомство НКВС (МВС) — лагколегії (лагсуди). Кожен табір мав свої автономні підрозділи охорони. З осені 1939-го ГУЛАГу підпорядковувалися трудові колонії для неповнолітніх, дитячі прийомники-розподільники та пересильні тюрми. Кількість табірних комплексів ГУЛАГу на середину 1940-х років сягнула кількох сотень. У 1950 році наказом МВС СРСР у складі ГУЛАГу організували особливі табори зі спеціальними табірними командами (4-й відділ), призначені для утримання засуджених за шпигунство, тероризм, диверсії та інші антидержавні злочини.

На початок 1953 року у підпорядкуванні ГУЛАГу МВС СРСР було 146 виправно-трудових таборів, 687 виправно-трудових колоній та 52 пересильні тюрми загальною чисельністю в’язнів 2 237 961 осіб, а також 10 особливих таборів з 210 тисячами в’язнів. Усього, за 1920–1953 роки через систему ВТТ пройшло близько 10 млн осіб, у тому числі 3,4–3,7 млн осіб за «контрреволюційні злочини».

Офіційно ГУЛАГ скасували за наказом МВС СРСР 25 січня 1960 року. Причиною цього стала криза системи трудових таборів, спричинена масовими страйками та повстаннями, які прокотилися таборами наприкінці 40-х – на початку 50-х років. Знесилені виснажливою працею в умовах постійного нагляду в’язні таборів, серед яких було чимало українців, кинули виклик радянській машині терору.

Однак, ліквідація ГУЛАГу не припинила в Радянському Союзі репресії проти «інакодумців». Останній український політв’язень повернувся з Сибіру в листопаді 1990 року. 

Про в’язнів радянських таборів також розповідає виставка «Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ». 

За матеріалами УІНП 

поширити новину: