Ви тут:
PROвсе Суспільство 

З дитиною на карантині: як вберегти сім’ю, психічне здоров’я та особистий простір

Зараз, під час карантину, багато мам скаржаться, що особливо страждають через відсутність особистого простору і часу, тому що діти не можуть залишити їх у спокої.

Психологиня, експертка благодійної організації “100% життя” Катерина Пандели розповідає, як прийняти цей факт і як пристосуватися до реальностей самоізоляції, повідомляє tsn.ua.

Коли батьки, що працюють, не можуть дати раду з дітьми під час карантину, важливо їм самим прийняти цей факт безвиході і дозволити собі якоїсь миті здатися. Не можна запропонувати якийсь чарівний рецепт – якісь паси руками, після яких дитина негайно починає грати самостійно, робота робиться сама по собі, а в духовці допікається смачний пиріг.

Тут важливо батькам звернути увагу на себе, а сім’ям є сенс переглянути загальний графік. Якщо ваші діти вже підросли і сприймають логічні аргументи, з ними можна поговорити – зараз ситуація склалася таким чином, що ми не можемо виходити на вулицю і гуляти так часто, як нам хочеться. Рішенням може стати якийсь статут сім’ї – правила, з якими погодяться всі.

З огляду на загальну атмосферу невідомості і нестабільності, опорою може стати дуже рамковий, але все-таки графік: прокидаємося не о 12, а о 9, робимо уроки, прибираємо, займаємося фізкультурою і так далі.

В цей графік мами, яким не вистачає часу на себе, можуть додати свої 30 хвилин у тиші у ванній, коли з дітьми посидить чоловік або діти пограють у ґаджетах. Виявляється, час, коли не треба нічого прибирати, готувати, грати, розмовляти теж потребує планування. Коли ви легалізуєте ці свої бажання і потреби, ваша родина прийме це і зможе вам допомогти.

Але важлива частина цього сімейного договору полягає в тому, що не тільки батьки, а й діти додадуть у цей статут свої правила. І тоді дитина буде знати: сьогодні о шостій вечора у нас буде час, проведений тільки з мамою. Це правило буде певною опорою для дитини: мама поруч, вона про мене пам’ятає, і, коли вона завершить всі свої справи, ми зможемо пограти. Таке рішення дозволить знизити частоту звернень дитини щодо спільної гри, оскільки вона знатиме, що в цьому дні є спеціальний час для гри з мамою і татом. Ну або як мінімум на всі 138 питань дитини про спільну гру ви зможете вказати йому на статут. І мінімізувати потік таких образливих для дитини слів, як “відчепися”, “у мене немає на цю дурницю часу”, “ти погано чуєш?”, “зачини двері і не смикай мене!”.

Дитина в три роки і раніше не може бути сама, і це питання прийняття реальності. Грати самостійно вона може дуже обмежений час. І саме в три роки починається формування причинно-наслідкових зв’язків. Ігрова діяльність для дитини дуже важлива. І хто, як не батьки, можуть показати їй життя з правдивого боку?

Важливий момент: якщо ви обіцяєте дитині щось, треба це виконувати. Якщо ви розумієте, що щось іде не так, також дуже важливо це проговорити. Це і допомагає формуванню в дитини звички відповідальності: ви подаєте їй приклад – ви відповідаєте за свої слова, і якщо ви не можете чогось виконати, ви попереджаєте про це. І дитина розуміє – якщо у мене щось не виходить, я можу про це попередити, і в такий спосіб знизити рівень тривоги і напруги, а в подальшому – розчарування від того, що батьки постійно не стримували свого слова і брехали.

До речі про гаджетах: багатьох батьків турбує, як же забрати гаджет у дитини? Насамперед треба розуміти, що сьогодні ґаджети – невід’ємна складова життя людей загалом. Ми живемо в настільки комп’ютеризованому світі, де все спілкування відбувається онлайн, що нам час змиритися з тим, що підлітків вже не наздогнати, – це інше покоління, яке іншим чином вибудовує соціальні зв’язки.

Коли ви різко відбираєте у дитини її ґаджет – це колосальна травматизація. Часто дитина має командну гру, в яку вона грає з іншими дітьми, і їй важливо попередити своїх друзів, що йому доведеться вийти з гри – адже вони одна команда, і він міг їх підвести своїм відходом.

Запитуйте у дитини – що це за гра, з ким вона грає, про що вони спілкуються. По-перше, це і питання безпеки – якщо ви знаєте, хто пише вашій дитині.

По-друге, це покаже ваш щирий інтерес до особистості дитини: багато скаржаться, що дитина віддалився – тому що він відчуває, що перестав бути вам цікавий! Проявляйте інтерес – можливо, пограйте з ним в цю гру, щоб потім запитати – слухай, а як там вийшло? як ваша команда? І коли ви говорите дитині “досить грати!” обов’язково запитайте: скільки тобі потрібно часу, щоб закінчити раунд і не підвести команду. Треба бути екологічніше і уважніше.

Що стосується маленьких дітей, то часто в умовах карантину батьків ґаджети просто рятують – дитина може подивитися мультфільм або пограти, поки батьки зайняті роботою або справами по будинку. Коли ви будете складати свій план, додайте до нього пункт “не займатися самобичуванням, коли дитина переглядає мультики під час карантину трохи більше, ніж зазвичай” – зараз незвичайний період, який вимагає відходу від суворих обмежень, які зараз і так всім нам дуже бракує в умовах карантину.

Ви щасливі, що у вас є діти, але є і якийсь смуток, що бракує часу на себе? Дозвольте собі заглибитися в ностальгію за тим часом, коли було багато часу на прогулянки, дискотеки і вечірки – можна і влаштувати “психотерапевтичний сеанс” разом з подружкою. Є тенденція жахатися тим, що декого дратують їхні діти – “квіти життя”, яких ви зобов’язані любити! Часом буває так, що мати протягом п’яти хвилин і любить дитину, і ненавидить. І це нормально! Це не означає, що ви погані батьки – це означає, що ви живі люди, які можуть відчувати гаму почуттів – зокрема й щодо власної дитини.

Система Orphus